Ухвала суду № 112881009, 15.08.2023, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1863/23

2/707/734/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Конюшенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна; про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., у якому просить суд:

- визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни № 28750, вчинений 27 серпня 2020 року, про стягнення заборгованості в розмірі 75367 грн 32 коп. таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича незаконно отримані кошти в розмірі 254 грн 19 коп. на користь позивача ОСОБА_1 , які були заарештовані на р/р ФОП ОСОБА_1 та примусово перераховані на вимогу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А.від 19червня 2023року відкритопровадження усправі тавирішено проводитиїї розглядв порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін 15 серпня2023року;запропоновано відповідачампротягом п`ятнадцятиднів іздня врученняданої ухвалиподати відзивна позовнузаяву;встановлено третійособі п`ятнадцятиденнийстрок здня врученняданої ухвали для подання пояснень; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ЯцишинаА.М.надати судуматеріали виконавчогопровадження №62988347до 12липня 2023року /а.с. 46-48/.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачі не скористалися.

Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду від 19 червня 2023 року, приватним виконавцемвиконавчого округум.Києва ЯцишинимА.М.засобами поштовогозв`язку скеровано матеріали виконавчого провадження № 62988347 /а.с. 57-170/.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. письмових пояснень по суті справи не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України.

Так, за приписами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до вимог статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Тобто, юрисдикцію господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: вони мають повноваження вирішувати спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Розгляд справ у «неправильній» юрисдикції порушуватиме принцип правової визначеності та впевненість осіб у потребі звертатися саме до відповідного компетентного суду. Помилкове визначення юрисдикції створює хибне враження щодо природи спірних правовідносин, часто призводить до відповідальності особи, яка не є належним відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 83/1617/16 дійшла висновку, що для розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18.

Як встановлено з матеріалів цивільної справи, спір між сторонами виник з приводу вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчого напису № 28750 від 27 серпня 2020 року /а.с. 10/, про стягнення із ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» заборгованості за Кредитним договором № 011/21444/00586183 від 24 червня 2019 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 /а.с. 14-20/ в розмірі 74 917 грн 32 коп.

Відповідно до п. 1.4. вказаного Кредитного договору кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використані у виробництві продукції, внесків до статутного фонду позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування») /а.с. 14/.

Аналіз даного Кредитного договору дозволяє дійти висновку, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» склалися господарські відносини.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ОСОБА_1 , місцезнаходження: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03 січня 2018 року та здійснює господарську діяльність, у тому числі за КВЕД 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям /а.с. 171/.

Відтак, враховуючи державну реєстрацію ОСОБА_1 з 03 січня 2018 року як фізичної особи-підприємця з правом здійснення господарської діяльності за КВЕД 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься відповідний запис, беручи до уваги зміст Кредитного договору № 011/21444/00586183 від 24 червня 2019 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль», суд констатує, що між сторонами: ФОП ОСОБА_1 та відповідачами у справі існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Зважаючи на те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін, суд дійшов висновку, що у даній справі виник спір у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, не дивлячись на те, що позивач не визначає себе як фізичну особу-підприємця.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зміст позовної заяви та матеріали справи, враховуючи зазначені вище відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що Кредитний договір був укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» саме для здійснення господарської діяльності, правовідносини за яким регулюються правилами ст. 283-286 ГК України, а тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна; про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ознайомитись з повним текстом ухвали, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т. А. Миколаєнко