Рішення № 112872633, 03.08.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1021/23

Справа №754/11350/22

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Буша Н.Д,.

за участю секретарів - Зануди І.А., Москович В.О.,

за відсутністю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - Мєшнік К.І. звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 09.12.2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху. Позивачу було надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду.

Позивачем на виконання ухвали суду у встановлені суддею строки було усунуто зазначені судом недоліки, ухвалою суду від 11.01.2023 року було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. АТ «Універсал Банк» пропонує необмеженому колу фізичних осіб - резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank Universal Bank, для чого пропонує приєднатися до опублікованих на сайті Банку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

Позивач зазначає, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи за карткою додаються до позову.

Позивач вказує, що 06.02.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06.02.2018 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір, та зобов`язувалась виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 18 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що AT «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Натомість, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору не сплатила щомісячні мінімальні платежі, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 15.09.2022 року становить 36 560,91 грн., та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

23.03.2023 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких остання просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

В поясненнях зазначено, що Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, проте в анкеті відсутні істотні умови кредитного договору, такі як, дані про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування. Із наданих позивачем доказіа тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Позивач не надав суду доказів, що відповідачу було надано та отримано відповідачем кредит у розмірі 18 500 грн. Вказані у позовній заяві Умови обслуговування рахунків фізичної особи у АТ «Універсал Банк», що опубліковані на офіційному сайті банку за посиланням http://www/monobank.ua/terms, не можуть бути застосовані судом, адже у анкеті-заяві відсутня інформація, що позичальник ознайомилася з умовами, які містяться на зазначеному сайті. Твердження позивача, що позичальник у застосунку «Monobank» наклала електронний цифровий підпис, чим погодилась з Умовами, є голослівною спробою ввести суд в оману, адже жодного електронного доказу позивач суду не надав, більш того, застосунок «Monobank» постійно оновлюється і змінюється. Відповідач заперечує щодо наявності боргу перед позивачем та його розміру. Наявний розрахунок банку не може бути доказом наявності боргу, він підлягає критичній оцінці, оскільки позивач зазначає, що відповідачу було надано кредит у розмірі 18 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, а стягнути просить заборгованість за наданим тілом кредиту у розмірі 36 560,91 грн. Крім того, з наданого позивачем розрахунку, можна побачити, що відповідачем регулярно вносились суми на погашення кредиту в різних розмірах, але заборгованість не зменшилась, а взагалі збільшилась. Вказаними коштами відповідач користувалась та вчасно вносила плату за їх користування. Таким чином, ОСОБА_1 за розрахунком було сплачено 70 515 грн. в рахунок суми погашення кредиту. Якщо враховувати, що банком було встановлено кредитний ліміт у розмірі 18 500 грн., а сплачено 70 515 грн., суми погашенного кредиту, то виникає висновок, що відповідачем було здійснено переплату за вказаним кредитом. Анкету-заяву та Умови обслуговування рахунків фізичної особи у АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку відповідач просить вважати неналежними доказами та не вважати складовою кредитного договору будь-які інші встановлені ними умови та правила. Просила в позові відмовити.

29.05.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача, в яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що договір є обовязковим для виконання. Боржник не зверталась до Банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та продовжувала користуватися карткою, а отже з ними погодилась. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 06.02.2018 року, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) 18 060,91 грн. Отже заборгованість складає 36 560,91 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаною боржником кредитного ліміту у сумі 18 060,91 грн. та суми овердрафту (мінус по карці), яка становить 18 060,91 грн. У звязку з тим, що відповідач лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість. Крім того, позивач зауважив, що як видно із детальної виписки про рух коштів по картці, відповідачем були оформлені 5 заяв послуги «Розстрочки» на загальну суму 26 701,85 грн. Також відповідачем були оформлені 4 заяви послуги «Переведення витрат у розстрочку» на загальну суму 9 351,21 грн. Отже, відповідно до цієї обставини заборгованість за тілом кредиту змінювалась. У звязку з тим, що кошти на погашення послуг відповідач вносила частково на свій розсуд, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, тому банк надав кошти у користування, а вже клієнт їх виплачує відповідно до договору. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

25.07.2023 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на письмові пояснення, в яких відповідач просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Обгрунтовуючи заперечння посилається на те, що при здійсненні нею розрахунку за договірними зобовязаннями, банк використовував процентну ставну (поточну) 38,4% процентну ставку (просторочена) 76,8%, ставка пені 76,8%, які не були визначені сторонами при підписанні анкети-заяви від 06.02.2018 року. Матеріали справи не містять підтвердження того, що такі умови, взагалі існували та були погоджені відповідачем на момент отримання кредитних коштів. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення відсотків, пені та комісії. Позивачем не надано доказів, що відповідач підписала за допомогою електронного цифрового підпису умови та тарифи та інші документи окрім Акети-заяви від 06.02.2018 року. Просила суд врахувати при розгляді справи подані нею заперечення на відповідь на письмові пояснення позивача та письмові пояснення, а також відмовити позивачу у задоволенні позову.

В судове засідання представник позивач не з`явився, подав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутності. В задоволені позову просила відмовити з урахуванням її письмових пояснень.

Суд вважає за можливим проводити розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.02.2018 року відповідач підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у змісті якої зазначено: «Прошу відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на ім`я ОСОБА_3 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, відповідно до умов Договору».

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів «мonobank», тарифами, таблицею обчислення вартості послуг, паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

У поясненнях Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» також зазначає: «У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 06.02.2018 року, а також, засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України».

15.12.2021 року ОСОБА_3 звернулась до банку для актуалізації своїх даних, та надала банку документ, а саме - ID карту паспорт з новим прізвищем - ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтєю 634 ЦК України, передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору, приєднання до його умов розроблює підприємець (у даному випадку АТ "Універсал Банк").

Відтак, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При здійсненні розрахунку за договірними зобов`язаннями відповідача, позивач використовував процентну ставку (поточну) 38,4 %, процентну ставку (прострочена) 76,8 %, ставка пені 76,8 %, які не були визначенні сторонами при підписанні анкети-заяви від 06.02.2018 року. Матеріали справи не містять підтверджень того, що такі умови, взагалі існували та були погоджені з відповідачем на момент отримання кредитних коштів, тому підстав для стягнення з відповідача відсотків, пені та комісі судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" № 675-19 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 Закону № 675-19 передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

У ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та зроблено висновок, що "у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 зазначено, що: "в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку".

У цій справі відповідач в анкеті-заяві від 06.02.2018 року просила відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт, однак в анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів не встановлені, також процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивачем додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Мопоbаnk), до складу яких включений паспорт споживчого кредиту і тарифи визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

Натомість, вказані документи не підписані ОСОБА_4 , у тому числі за допомогою електронного підпису, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

У Анкеті-заяві (єдиний документ, який підписаний відповідачем) міститься лише інформація про паспортні дані та анкетні дані ОСОБА_1 , проте у вказаному документі відсутні жодні посилання на встановлення клієнту

кредитного ліміту саме у тому розмірі, про який вказує позивач.

Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленостей сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів та пені, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Таким чином, АТ "Універсал Банк" не довело укладення із ОСОБА_4 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.

Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які відомості стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту у розмірі 18 500 грн.

На вимогу суду позивач не надав доказів застосування до наданих банком документів, зокрема щодо домовленостей сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів та пені, електронного підпису відповідача.

Додаток "Тарифи за карткою Монобанк" наданий банком, не містить ознак приналежності до основного документу, а тому не можна взяти його до уваги. До того ж йдеться лише про визначення форми документу, який повинен бути оформлений за участі споживача.

Також, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача є формальним документом, оскільки не містить жодних даних відповідача чи кредитного договору.

Вказаних документів не достатньо для висновку про отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та допущення прострочень платежів.

Крім цього, як зазначено в рахунку заборгованості, наданого позивачем, після внесення грошових коштів відповідачем, сума заборгованості за кредитним договором не зменшувалась, що викликає сумнів у достовірності та обґрунтованості вказаного розрахунку.

Тому, відсутні підстави стверджувати про наявність у відповідачки боргових зобов`язань щодо повернення тіла кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, на які AT «Універсал Банк» посилається як на підставу своїх вимог, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За викладених обставин суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-83, 141, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про електронну комерцію", ст. ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з моменту його підписання до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.08.2023 року.

Суддя Н.Д.Буша