Ухвала суду № 112863020, 25.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44177/21-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження та залишення позовної заяви без руху у справі №757/44177/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №757/44177/21-ц за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів.

Так, в рамках розгляду даної справи представником Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» було подано клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування даного клопотання представник вказав, що відповідач виплатив кошти за договорами на користь ОСОБА_2 , а саме:

- №SAMDN80000729614424;

-№SAMDN01000728841036;

-№SAMDN80000730521609;

- №SAMDNWFD0070032566000,

- №SAMDNWFD0070032570300 .

Відтак, представник вважає, що відсутній предмет спору, оскільки наявне рішення про стягнення грошових коштів, а тому спір про повернення банківського вкладу вже вирішений, це й стосується нового правонаступника позивача ОСОБА_1 .

Таким чином, провадження у справі на підставі пунктів п.2.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, підлягає закриттю.

Окрім цього, представник відповідача подала заяву про залишення позовної заяви без руху, оскільки представник вважає, що споживачем послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є сам вкладник ОСОБА_2 .

Разом з цим, так як на підставі договору про відступлення права вимоги ОСОБА_1 набув статус позивача, то, на думку представника відповідача, положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення позивача від сплати судового збору не можуть бути застосовані при розгляді даної справи після зміни сторони позивача на особу, яка не укладала договори банківських вкладів з АТ КБ «Приватбанк» та не є фактично вкладником.

Таким чином, на думку представника відповідача, є необхідність у залишені без руху позовної заяви, оскільки потрібно сплати судовий збір ОСОБА_1 .

Представник позивача подав заяву в якій просив розглянути клопотання про закриття провадження у справі та залишити позовну заяву без руху, просив відмовити в їх задоволенні та розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про розгляд даного клопотання, за відсутності учасників справи, з метою пришвидшення розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливе лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливе на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, зазначено, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відтак, суд вважає, що клопотання представника відповідача є необгрунтованим та передчасним. Також, суд звертає увагу, що обставинам справи надається оцінка при винесенні рішення.

Варто вказати, що статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»),

При зверненні до практики ЄСПЛ (справа «Марченко М . В. проти України») у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; повинно йтися про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 8 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (заява № 48778 99. пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп вбачається, шо частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Щодо теврдження представника відповідача щодо залишення позовної заяви без руху, оскільки представник вважає, що новий правонаступник позивача має сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку, що клопотання є необгрунтованим.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі № 910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Згідно статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 набув всіх прав стосовно договорів згідно позовних вимог, на нього не покладено обов`язок щодо сплати судового збору, оскільки він користується повним осбягом прав позивача стосовно предмету даного спору, а тому ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовується на останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження та залишення позовної заяви без руху у справі №757/44177/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.Г. Ільєва