Ухвала суду № 11280033, 14.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9232/09/2570 (4 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко С.О.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЗайцева М.П.

Суддів:Собківа Я.М.

Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка»звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати повністю недійсними податкові повідомлення - рішення від 16.03.2004 року № 0003822320/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 582040 грн., в тому числі 291020 грн. основного платежу та 291020 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0002932320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1229340 грн., в тому числі 514670 грн. основного платежу та 614670 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0003832320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 323834 грн., в тому числі 13329 грн. основного платежу та 310505 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.03.2004 року № 0003832320/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 310505 грн. штрафних (фінансових) санкцій, позовні вимоги відносно інших податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням законодавства і без врахування фактичних обставин.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004 року позовні вимоги ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» задоволено частково, визнано повністю недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові від 16.03.2004 року №0003822320/2 та №0002932320/2, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 16.03.2004 року №0003832320 2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 303831,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь позивача 203грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року змінено рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004 року в частині стягнення судових витрат, а саме, стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» 101,50 грн. судових витрат, в іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.09 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач ДПІ у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання зявився представник відповідача ДПІ у м. Чернігові, який підтримав вимоги апеляційної скарги, інші сторони не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка»зареєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 26.07.2001 року №252-р.

Відповідно до п. 1.5 Статуту ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» є правонаступником усіх прав та обов'язків Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка»у частині пасивів та активів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу підприємства. Згідно п. 3.1 Статуту позивача, він є правонаступником всіх прав та обов'язків структурного підрозділу Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка»- Чернігівського лікеро-горілчаного заводу в частині активів і пасивів.

Наказом Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України від 13.11.2001 року №48 припинено діяльність Чернігівського лікеро-горілчаного заводу - структурного підрозділу Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка»шляхом виділення його із зазначеного об'єднання з наступним приєднанням до орендаря.

ДПІ у м. Чернігові проведено додаткову позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» за період з 17.10.2001 року по 01.07.2003 року та за її результатами складено акт від 29.12.2003 року №193/23-320/31597869 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем порушено:

1) п.п. 4.1.1. п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 905690 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 881900 грн.;

2) п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 621009 грн. за березень, травень, липень, серпень, вересень 2002 року та завищення зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 607680 грн. за січень, лютий, жовтень, листопад 2002 року.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003822320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 582040 грн., в тому числі 291020 грн. основного платежу та 291020 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002932320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1229340 грн., в тому числі 614670 грн. основного платежу та 614670 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0003832320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 323834 грн., в тому числі 13329 грн. основного платежу та 310505 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також, в ході перевірки було встановлено суми кредиторської заборгованості, по яких минув термін позовної давності, які були передані ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» по розподільчому балансу, на загальну суму 382747,76 грн.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції щодо задоволення частково позовних вимог ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(норми якого діяли на час перевірки), до валового доходу включаються суми кредиторської заборгованості платника податків, що залишились нестягнутими після закінчення строку позовної давності.

До позивача, як правонаступника, перейшли зобовязання перед 3-ми особами у вигляді кредиторської заборгованості по розподільчому балансу.

Однак, відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі здійснити виконання в будь-який час.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що у сторін, або інших осіб відсутні первинні документи де зазначені підстави виникнення вищевказаних зобов'язання, їх суть та строки виконання, а тому колегія суддів погоджується, що відповідачем безпідставно включено до валових доходів позивача 382747,76 грн., оскільки кредиторами не вимагались виконання зобов'язань, а дата їх виникнення не може бути початком перебігу строку позовної давності, так як умовами виникнення таких зобов'язань могли бути встановлені інші строки та порядок їх виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що включення позивачем до складу валових витрат вартості товарів, отриманих позивачем за розподільчим балансом, та відображення їх вартості у рядку 12 декларації відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Порядку ведення обліку приросту балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у т.ч. малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 року № 124.

В Акті перевірки встановлено, що позивачем було віднесено вартість отриманих товарів від ЗАТ «Хмільникмеблі»та ПМК-195 у відповідних періодах, а також валові витрати було відкориговано до зменшення при поверненні товарів постачальником, чим, на думку відповідача, було порушено вимоги пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено валові витрати у 3 кварталі 2002 року на 2999985,73 грн. та занижено валові витрати у 4 кварталі 2002 року на 2999985,73 грн., але договори з ЗАТ «Хмільникмеблі»та ПМК-195 фактично виконані не були, будь-яких наслідків для позивача не спричинили, а отже не можуть бути враховані у бухгалтерському і податковому обліку.

Також, суд 1-ої інстанції дійшов до вірного висновку, що витрати на будівництво, ремонт та інші поліпшення основних фондів не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації, а тому підприємство повинно було відкоригувати до зменшення суми валових витрат у відповідних кварталах 2002 року на суму 205610,63 грн., оскільки дані витрати були включені до складу валових витрат у попередніх податкових періодах при придбанні товарно-матеріальних цінностей при проведенні ремонту в 2002 році.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що відповідачем було використано у 2002 року товарно-матеріальні цінності на цілі, не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) на суму 134521,90 грн., адже в Акті перевірки не зазначено в чому саме полягає порушення, не вказано на які саме цілі використані товарно-матеріальні цінності, відсутні посилання на первинні документи, підтверджуючі напрямок використання товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження висновку ДПІ у м. Чернігові про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке призвело до завищення валових витрат у 2002 році на 451000,50 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції про безпідставність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання, а отже безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 303831 грн., за здійснення уцінки товарно-матеріальних цінностей у 2002 році.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду 1 ої інстанції, що позовні вимоги ЗАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» до ДПІ у м. Чернігові в частині визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.03.2004 року № 0003822320/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 582040 грн., в тому числі 291020 грн. основного платежу та 291020 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0002932320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1229340 грн., в тому числі 614670 грн. основного платежу та 614670 грн. штрафних (фінансових) санкцій та частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.03.2004р. № 0003832320/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 303831 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року по справі № 2-а-9232/09/2570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: М.П. Зайцев

Судді: Я.М. Собків

В.Г. Усенко

Повний текст виготовлено 17.09.2010 р.