Постанова № 11280031, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/149 (2а-2971/07) (один том додатків) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року, а також визнати протиправними дії СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково визнано протиправними та скасовано та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 237325623 грн. 68 коп. основного платежу та 237325623 грн. 68 коп. штрафних санкцій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач, не погоджуючись із прийнятим судовим рішення, звернулися до суду із апеляційними скаргами.

ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»просить суд скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що компенсовані Шебелинському ВПГКН суми акцизного збору правомірно ним включені до складу валових витрат.

СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП просить суд скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в частині задоволення позову ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було невірно визначено звичайно ціну на природний газ. Також апелянт звертає увагу колегії суддів на порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат, які полягали у віднесенні до складу валових витрат коштів, сплачених за цивільно-правовими угодами, які не передбачають перехід права власності на продукцію та витрат на оплату праці працівників, які не перебувають з позивачем у трудових відносинах. Крім того, на думку відповідача, позивачем було неправомірно перенесено у І півріччя 2006 року збитки від діяльності ГПУ «Харківгазвидобування»за ІІ квартал 2005 року.

Під час судового засідання представник ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП.

Представники СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП в судовому засіданні підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній, та заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП залишити без задоволення, апеляційну скаргу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та ухвалити нове рішення в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову документальну виїзну перевірку ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, про що складено акт № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року.

Згідно висновків вказаного акту позивачем було віднесено до валових витрат витрати вартості товарів, робіт, послуг від філії до апарату ДК «Укргазвидобування», в сумі 923175616 грн. 00 коп., не відображено прибуток, надходження якого вбачається з податкової накладної № 539 від 27 вересня 2005 року на суму 259858 грн. 43 коп., віднесено до складу валових витрат витрати по компенсації акцизного збору на користь філіалів на суму 7457300 грн. 00 коп. у ІІІ кварталі 2005 р. та у ІV кварталі 2005 року на суму 3997400 грн. коп., неправомірно перенесено збитки у розмірі 4976000 грн. 00 коп. отримані за результатами роботи ГПУ «Харківгазвидобування»в ІV кварталі 2005 року, занижено суму податку на прибуток в розмірі 11888101 грн. 09 коп. внаслідок незастосування звичайних цін до операції з продажу природного газу за договором з НАК «Нафтогаз України»та включено до валових витрат премії по новій техніці за 2005 р. в сумі 50000 грн. 00 коп., яка нарахована та сплачена у І кварталі 2006 р. фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз, що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000354120/1 від 09 лютого 2007 року. За результатами адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення суму податкових зобовязань позивача було зменшено до 497560647 грн. 36 коп., з яких 248780323 грн. 68 коп. основний платіж та 248780323 грн. 68 коп. штрафні (фінансові) санкції. У звязку з цим відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року, які є предметом оскарження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вимог апеляційної скарги ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» колегія суддів керується наступним.

Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 11454700 грн. 00 коп. основного платежу та 11454700 грн. 00 коп. штрафних санкцій.

Вказані податкові зобовязання та штрафні санкції позивачу було нараховано у звязку з тим, що ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», на думку податкового органу, було завищено валові витрати за ІІ півріччя 2005 року на суму 45818800 грн. 00 коп.

Зазначену суму ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»було перераховано Шебелинському ВПГКН в якості компенсації акцизного збору.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»у вищезазначеній частині суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), включаючи акцизний збір.

Судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що вказане положення закону надає право включати до складу валових витрат лише ту суму акцизного збору, яка сплачена до бюджету, а не на користь переробника сировини.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проте безпідставно застосовано вказане положення закону до правовідносин, що склалися між ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та Шебелинським ВПГКН.

З пояснень сторін та акту перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року колегією суддів встановлено, що до складу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»входить Шебелинське ВПГКН, яке виконує переробку газового конденсату та нафти на замовлення апарату ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

В результаті переробки газового конденсату та нафти Шебелинське ВПГКН виробляє бензин, дизельне пальне та уайт-спірит, які є підакцизними товарами.

У відповідності до п. «а»ст. 2 Декрету КМ України «Про акцизний збір»№ 18-93 від 26 грудня 1992 року платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.

Таким чином, Шебелинське ВПГКН є платником акцизного збору.

У відповідності до ч.ч. 3-4 ст. 6 Декрету КМ України «Про акцизний збір»власник готової продукції, на яку встановлено ставку акцизного збору у твердих сумах, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику або за його дорученням іншій особі. Умовою відвантаження виробником (переробником) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, його власнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми акцизного збору на розрахунковий рахунок виробника (переробника).

Отже, на ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»вказаним Декретом покладено обовязок сплатити Шебелинському ВПГКН акцизний збір на суму, що відповідає обсягу переробленої продукції.

У звязку з цим ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»у ІІ півріччі 2005 року було перераховано Шебелинському ВПГКН суму акцизного збору в розмірі 45818800 грн. 00 коп.

Факт перерахування позивачем вказаної суми Шебелинському ВПГКН на зазначені цілі (компенсація суми акцизного збору, яку Шебелинському ВПГКН слід сплатити до бюджету у звязку з переробкою газового конденсату та нафти ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України») відповідачем не заперечується.

Колегія суддів вважає, що вказані витрати, понесені ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»є витратами, сплаченими протягом ІІ півріччі 2005 року у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), які у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються до складу валових витрат.

При вирішенні питання про правомірність включення до складу валових витрат сум акцизного збору, сплачених позивачем Шебелинському ВПГКН застосуванню підлягає саме пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, як це було помилково зроблено судом першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат у ІІ півріччі 2005 року кошти у розмірі 45818800 грн. 00 коп., перераховані Шебелинському ВПГКН, а вимоги апеляційної скарги ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вимог апеляційної скарги СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП колегія суддів керується наступним.

Судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 237325623 грн. 68 коп. основного платежу та 237325623 грн. 68 коп. штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на наступних порушеннях податкового законодавства, допущених позивачем: віднесення до валових витрат витрати вартості товарів, робіт, послуг від філії до апарату ДК «Укргазвидобування», в сумі 923175616 грн. 00 коп., віднесення до складу валових витрат по компенсації акцизного збору на користь філіалів на суму 7457300 грн. 00 коп. у ІІІ кварталі 2005 р. та у ІV кварталі 2005 року на суму 3997400 грн. коп., неправомірне перенесення збитки у розмірі 4976000 грн. 00 коп., отриманих за результатами роботи ГПУ «Харківгазвидобування»в ІV кварталі 2005 року, заниження суму податку на прибуток в розмірі 11888101 грн. 09 коп. внаслідок незастосування звичайних цін до операції з продажу природного газу за договором з НАК «Нафтогаз України»та включення до валових витрат премії по новій техніці за 2005 р. в сумі 50000 грн. 00 коп., яка нарахована та сплачена у І кварталі 2006 р. фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз.

Доводи щодо не включення позивачем до валового доходу прибутку, висновок про отримання якого, який згідно акту перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року, податковим органом було зроблено на підставі податкової накладної № 539 від 27 вересня 2005 року на суму 259858 грн. 43 коп. в апеляційній скарзі відповідача не містяться.

У звязку з цим колегія суддів, керуючись ч. 1 ст. 195 КАС України, вважає, що відповідач погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП були відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання за неіснуючим документом на суму 43309 грн. 74 коп.

Перевіряючи правомірність висновків акту перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрати, понесені ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»у звязку з оплатою товарів, робіт (послуг), отриманих від філій позивача, колегія суддів встановила наступне.

У ІІ півріччі 2005 року ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»були укладені договори про придбання товарно-матеріальних цінностей у ГПУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування»та ГПУ «Полтавагазвидобування», які є філіями позивача. У звязку з оплатою вказаних договорів позивачем було понесено витрати, які віднесено до валових витрат.

Відповідач вважає, що витрати у сумі 923175919 грн. 00 коп. позивачем було віднесено до складу валових витрат з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що витрати субєкта господарювання здійснюються на підставі господарських операції, які передбачають перехід права власності на товарно-матеріальні цінності від покупця до продавця, а між апаратом та філіями не можуть виникати господарські операції з огляду на те, що апарат є власником усіх товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на балансі філій.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в цій частині суд першої інстанції виходив із наступного.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законодавчим актом, який регулює питання оподаткування податком па прибуток, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку територіальної громади, є платниками податків.

Згідно з приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу платника податку відносяться доходи платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а до складу валових витрат - витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить обмежень стосовно того, що до складу валових витрат не відносяться витрати понесені платником податку з придбання товарно-матеріальних цінностей у власних філій, які є окремими платниками податку па прибуток.

Крім того, в п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до абз. 2 пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Згідно наказу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» № 345 від 30 червня 2004 року «Про сплату податку на прибуток у 2005 році»ГПУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування»та ГПУ «Полтавагазвидобування» були визнані самостійними платниками податку на прибуток.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

ГПУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування»та ГПУ «Полтавагазвидобування», як самостійні платники податку на прибуток, отримавши від позивача кошти в якості компенсації вартості товарно-матеріальних цінностей, переданих ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», віднесли вказані кошти до валового доходу, як це передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У звязку з урахуванням до складу валового доходу коштів, отриманих від позивача, філії включили такі кошти до бази оподаткування податком на прибуток та сплатили відповідну суму податку до бюджету.

В свою чергу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» віднесло витрати, понесені на оплату товарно-матеріальних цінностей від ГПУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування»та ГПУ «Полтавагазвидобування», до складу валових витрат, як це передбачено п. 5.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У звязку з урахуванням до складу валових витрат коштів, отриманих від філій, позивач зменшив базу оподаткування податком на прибуток на суму таких коштів.

Висновком судово-економічної експертизи № 2907/2908/2909 від 12 серпня 2009 року, складеним Київським НДІ судових експертиз згідно ухвали суду від 09 січня 2008 року встановлено, що валові витрати, задекларовані ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» у ІІ півріччі 2005 року за операціями з ГПУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування»та ГПУ «Полтавагазвидобування» дорівнюють валовому доходу, задекларованому у ІІ півріччі 2005 року ГПУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування»та ГПУ «Полтавагазвидобування» за операціями з ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в діях позивача по включенню до складу валових витрат сум коштів, перерахованих філіям, які є самостійними платниками податків, не вбачається порушень податкового законодавства, адже такі дії не призвело до ненадходження податку до бюджету.

Обставини, на які посилається відповідач, слід враховувати при здійсненні операцій апарату із філіями, які не є окремими платниками податку на прибуток.

Так, включення апаратом до складу валових витрат сум коштів, перерахованих за угодою з філією, яка перебуває на консолідованій системі сплати податку на прибуток, призведе до ненадходження до бюджету суми податку із такої суми коштів, оскільки філія не зможе включити суму коштів, отриманих від апарату до складу валового доходу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат за ІІ квартал 2005 року 923175919 грн. 00 коп.

Перевіряючи правомірність висновків акту перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року про заниження суми податку на прибуток в розмірі 11888101 грн. 09 коп. внаслідок не застосування звичайних цін до операцій з продажу природного газу за договором з НАК «Нафтогаз України», колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено, що між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»було укладено договір № 14/6/06 від 23 січня 2006 року згідно якого позивач був зобовязаний передати у власність НАК «Нафтогаз України»в 2006 році природний газ власного видобутку для потреб населення за ціною 93 грн. 50 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 18 грн. 70 коп., разом з ПДВ 112 грн. 20 коп. за 1000 куб. м. Передачу газу від позивача до НАК «Нафтогаз України»відбувалася у січні-лютому 2006 року.

В акті перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року зазначено, що загальна вартість газу повинна була становити 150 грн. 27 коп. за 1000 куб. м. У звязку з цим податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем за І квартал 2006 року занижено суму валового доходу на суму 47552404 грн. 36 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування податку на прибуток в сумі 11888101 грн. 09 коп. суд першої інстанції виходив з того, що доход, отриманий позивачем від НАК «Нафтогаз України»у І кварталі 2006 року, був ним оприбуткований у повній відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, ціна на природний газ є регулюванню.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження граничного рівня оптової ціни на газ природний, що використовується для потреб населення, і тарифів на послуги з транспортування та розподілу газу природного для споживачів України»№ 337 від 18 березня 1999 року, яка була чинною в січні-лютому 2006 року, визначено, що граничний рівень оптової ціни на газ природний, що використовується для потреб населення та індивідуального опалення будинків, становить 185,00 грн. з ПДВ за 1000 куб. м.

Відповідно до вищевказаної Постанови, граничний рівень оптової ціни (з урахуванням податку на додану вартість) на газ природний, що використовується для потреб населення, складається з оптової ціни газу природного власного видобутку або ціни імпортованого газу, з урахуванням податку па додану вартість, та тарифів па послуги з транспортування та розподілу газу природного з урахуванням податку на додану вартість.

Ціни на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу також підлягають державному регулюванню, при цьому такі ціни встановлені в залежності від підприємств, що транспортують, постачають, розподіляють природний газ.

У відповідності до Додатку2постановиНаціональноїкомісії регулювання електроенергетики України № 337 від 18 березня 1999 року, тарифи на послуги з транспортування та розподілу газу природного для споживачів України, що надаються НАК «Нафтогаз України»становлять 42 грн. 00 коп. за 1000 куб. м.

Згідно постанови МКРБ України «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу» № 437 від 30 квітня 2004 року в січні - лютому 2006 року діяли також наступні тарифи:

-загальний тариф на транспортування природного газу за 1000 куб. м. 57 грн. 00 коп. з ПДВ;

-розрахунковий середній тариф на постачання природного газу за 1000 куб. м. 17 грн. 40 коп.

Разом послуги з транспортування та постачання природного газу складають 74 грн. 40 коп.

Таким чином встановлена договором №14/6/06 від 23 січня 2006 року вартість газу з ПДВ (112 грн. 20 коп.) разом з послугами із транспортування та постачання природного газу (74 грн. 40 коп.) становить 186 грн. 60 коп. за 1000 куб. м.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ціна природного газу повинна бути не меншої ніж 185 грн. 00 коп. за 1000 куб. м.

Отже, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що ціна продажу, визначена в договорі постачання природного газу №14/6/06 від 23 січня 2006 року, укладеному між ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та НАК «Нафтогаз України», є такою, що встановлена з додержанням принципу державного регулювання та у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіряючи правомірність висновків акту перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року про неправомірність перенесення збитків, понесених за результатами роботи ГПУ «Харківгазвидобування»у розмірі 4976000 грн. 00 коп. в ІV кварталі 2005 року, колегія суддів встановила наступне.

За результати діяльності ГПУ «Харківгазвидобування»у ІV кварталі 2005 року було понесено збитки в розмірі 4976000 грн. 00 коп.

Як раніше зазначалося, згідно наказу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»№ 345 від 30 червня 2004 року «Про сплату податку на прибуток у 2005 році» ГПУ «Харківгазвидобування»було самостійними платниками податку на прибуток.

З 01 січня 2006 року ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»перейшла на консолідовану сплату податку на прибуток підприємств. Відтак права та обовязки ГПУ «Харківгазвидобування»по сплаті податку на додану вартість з 01 січня 2006 року перейшли до позивача.

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Таким чином, ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»мало право включити до складу валових витрат за І квартал 2006 року 4976000 грн. 00 коп. (від'ємне значення об'єкта оподаткування ГПУ «Харківгазвидобування»у ІV кварталі 2005 року).

Разом з тим, позивачем у І кварталі 2006 року такі дії вчинено не було. У звязку з цим позивачем включено 4976000 грн. 00 коп. до складу валових витрат за І півріччя 2006 року.

Відповідач вважає такі дії позивача неправомірними, оскільки від'ємне значення обєкта оподаткування за результатами податкового року підлягає включенню до складу валових витрат виключно першого календарного кварталу наступного податкового року.

Колегія суддів вважає таку думку СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП необґрунтовано з огляду на наступне.

В п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено можливість включення до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відємного значення обєкта оподаткування минулого податкового року.

На думку колегії суддів наведене положення закону вказує на те, що перенесення відємного значення обєкта оподаткування у валові витрати можливе лише за результатами роботи за податковий рік, а не за квартал чи півріччя. Судова колегія вважає, що п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону вказує на те, що право на перенесення відємного значення обєкта оподаткування виникає починаючи з першого кварталу наступного податкового року.

Обмежень щодо включення відємного значення обєкта оподаткування за результатами роботи у 2005 році у ІІ кварталі 2006 року, якщо таке включення не було здійснено в І кварталі 2006 року положеннями ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат за ІІ квартал 2006 року 4976000 грн. 00 коп.

Перевіряючи правомірність висновків акту перевірки № 140/41-20/30019775 від 26 січня 2007 року про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат премій по новій техніці за 2005 рік в сумі 50000 грн. 00 коп., яка нарахована та сплачена у І кварталі 2006 року фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз, колегія суддів встановила наступне.

Згідно листа в.о. генерального директора ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»№ 10-02-569 від 24 січня 2006 року в 2004 році згідно плану впровадження нової техніки філіями ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»впроваджено у виробництво 82 розробки нової техніки, розробником і учасником впровадження яких є УкрНДІгаз. У звязку з цим було надано дозвіл на преміювання працівників УкрНДІгаз за впровадження нової техніки за 2004 рік в загальному розмірі 50000 грн. 00 коп.

У відповідності до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Вказане положення закону не містить застережень чи обмежень щодо включення до складу валових витрат витрати на виплату премій, призначених і виплачених у І кварталі 2006 році, за результати роботи у 2004 році особам, які перебували в трудових відносинах з позивачем станом на 2004 рік та не перебували у трудових відносинах з ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»станом на І квартал 2006 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат за І квартал 2006 року 50000 грн. 00 коп. ґрунтуються на помилковому висновку про те, що премія на підставі листа в.о. генерального директора ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»№ 10-02-569 від 24 січня 2006 року була виплачена працівникам за впровадження у виробництво нової техніки за 2005 рік, оскільки в 2005 році особи, яким на підставі вказаного листа було виплачено премію, в трудових відносинах з позивачем не перебували.

Доказів того, що особи, яким у І кварталі 2006 року позивачем було виплачено премію за впровадження у виробництво нової техніки за 2004 рік, не перебували у 2004 році в трудових відносинах з ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»- відповідачем не надано.

Таким чином, позивачем було правомірно включено до складу валових витрат за І квартал 2006 року витрати в сумі 50000 грн. 00 коп.

Отже, доводи апеляційної скарги СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній відповідачем частині постанови від 10 лютого 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

У звязку з цим апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП колегія суддів вважає необхідним залишити без задоволення.

Як раніше зазначалося, доводи апеляційної скарги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 11454700 грн. 00 коп. основного платежу та 11454700 грн. 00 коп. штрафних санкцій колегією суддів було визнано обґрунтованими.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції позивач просив скасувати постанову суду від 10 лютого 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Позовними вимогами ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»є скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в цілому.

Судом першої інстанції вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані в частині.

Колегія суддів може прийняти рішення про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в цілому лише у випадку скасування постанови суду від 10 лютого 2009 року в тому числі і в частині задоволення позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та з підставами, на основі яких судом першої інстанції було зроблено такі висновки.

Таким чином у колегії суддів відсутні підстави для скасування постанови суду від 10 лютого 2009 року в повному обсязі та прийняття нового рішення про повне задоволення позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

У звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в частині відмови з задоволенні адміністративного позову ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 11454700 грн. 00 коп. основного платежу та 11454700 грн. 00 коп. штрафних санкцій скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в частині відмови з задоволенні адміністративного позову Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000354120/2 від 20 липня 2007 року та № 0000354120/3 від 26 вересня 2007 року в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 11454700 грн. 00 коп. основного платежу та 11454700 грн. 00 коп. штрафних санкцій скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяА.М. Горяйнов

СуддіН.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 20 вересня 2010 року.