Ухвала суду № 11280018, 08.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2695/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2010 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Ломанової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суд від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель» (далі позивач, ДП «Кюне і Нагель») звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач, Ірпінська ОДПІ) №0000942320/0/3312 від 04 грудня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 116045 гривень, у тому числі 82297 грн. основного платежу та 33748 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0000942320/0/3312 від 04.12.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 116 045,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засідання представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції і у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги і просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 29.09.2008 року по 07.11.2008 рік на підставі направлень на перевірку від 29.09.2008 року № 290 та від 27.10.2008 року № 305 відповідачем було проведено перевірку Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 21.11.2008 року № 2181/23-2/24596990 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до складу валових витрат в період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 рік позивачем включені суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкових автомобілів, у розмірі 329191 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток в податкових періодах, що перевірялися, на загальну суму 82297 грн.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008 року №0000942320/0/3312, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 (далі Закон України №2181), позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в сумі 116045 грн., в тому числі за основним платежем -82297 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 33748 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача прийшов до висновку, що віднесення позивачем 329191 грн. податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до валових витрат підприємства повністю відповідає вимогам підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави щодо до нараховування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82297 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Колегією суддів вбачає, що спірні відносини між сторонами виникли внаслідок існування конфлікту інтересів через різне регулювання Законами України «Про податок на додану вартість»(далі Закон N 168/97) та «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закону N 334/94) питання віднесення платниками податків до валових витрат сплачених сум податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 334/94.

Таким чином, Закон N 168/97 та Закон N 334/94, як вірно зазначено судом першої інстанції, припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що придбані легкові автомобілі включені позивачем до складу валових витрат підприємства відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: у II кварталі 2007 року у розмірі 86455 грн., у III кварталі 2007 року у розмірі 59807 грн., у IV кварталі 2007 року у розмірі 126399 грн. та у II кварталі 2008 року у розмірі 56530 грн., загалом 329191 грн

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що віднесення позивачем 329191 грн. податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаного легкового автомобіля, до валових витрат підприємства є правомірним.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 13 вересня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун