Постанова № 11279877, 04.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2010 року 17:20 № 2а-9772/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

ОСОБА_2;

відповідача: не зявились;

третьої особи:не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації

третя особаОСОБА_3

простягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04серпня2010року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25червня2010року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (далі по тексту відповідач, Головне управління), третя особа - ОСОБА_3 (далі по тексту третя особа, ОСОБА_3.), в якому просить стягнути з Головного управління середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду (постанови №5/562 від 28січня2009року) з 29січня2009року по 30червня2009року (включно) у сумі 80288,76грн. та вжити до третьої особи по справі №5/562 вимоги статті 237 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01липня2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9772/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29липня2010року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29липня2010року долучено до матеріалів справи заперечення на адміністративний позов та у звязку із необхідністю надання суду додаткових доказів в судовому розгляді оголошувалася перерва до 04серпня2010року.

03серпня2010року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) відповідачем подано заяву про відвід судді.

В судовому засіданні 04серпня2010року позивачем подано уточнення до адміністративного позову, а саме: збільшено позовні вимоги до 84736,24грн. та замінено найменування сторін в адміністративному позові “стягувач” на “позивач”, а “боржник” на “відповідач”.

В судовому засіданні 04серпня2010року позивач та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа явку своїх представників в судове засідання 04серпня2010року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року у справі №5/562 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації №01/103/1-к від 04 вересня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника відділу інспекції державного контролю з охорони культурної спадщини управління з питань історичних ареалів Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 04 вересня 2008 року за власним бажанням; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу інспекції державного контролю з охорони культурної спадщини управління з питань історичних ареалів Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації з 04 вересня 2008 року; стягнуто на користь з Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2008 року по 28 січня 2009 року в розмірі 22627,66грн. При цьому, дві останні позовні вимоги, в силу положень частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, звернено до негайного виконання.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року у справі №5/562 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста від 03липня2009року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29квітня2010року, тобто набрала законної сили.

На виконання постанови від 28січня2009року у справі №5/562 Окружний адміністративний суд міста Києва видав виконавчий лист від 13 серпня 2009 року про стягнення з Головного управління на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2008 року по 28 січня 2009 року в розмірі 22 627,66 грн.

Згідно з постановою підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 07 лютого 2009 року №47/5 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2009 року №5/562 та встановлено строк добровільного виконання до 12 лютого 2009 року.

Відповідно до постанови підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 17 серпня 2009 року №137/5 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 13серпня 2009 року №5/562 про поновлення на роботі позивача та встановлено негайне виконання.

Відповідно до постанови підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 17 серпня 2009 року №138/5 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 13серпня 2009 року №5/562 про стягнення на користь позивача середнього заробітку та встановлено строк добровільного виконання до 22 серпня 2009 року.

10 вересня 2009 року державним виконавцем Пацуріною О.В. складено акт, згідно якого встановлено, що начальник Головного управління ОСОБА_3 був присутній на робочому місці, але відмовився прийняти на надати пояснення щодо виконання рішення суду, в чому вбачається навмисне невиконання рішення суду.

Згідно з постановою підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 21 вересня 2009 року №137/5 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 13 серпня 2009 року №5/562 про поновлення позивача на роботі, оскільки державним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.

Головним управлінням юстиції у місті Києві направлено до прокуратури Подільського району міста Києва подання від 21 вересня 2009 року №137/5 про притягнення до кримінальної відповідальності начальника Головного управління ОСОБА_3 за невиконання рішення суду.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого помічника прокурора Подільського району міста Києва Поночовного І.М. від 17 березня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно начальника Головного управління ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених статтями 172 та 382 Кримінального кодексу України, повернуто матеріали для організації проведення додаткової перевірки.

Адміністративний позов ОСОБА_1 мотивує невиконанням Головним управлінням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року по справі №5/562, і що з 29 січня 2009 року він має бути поновлений на роботі та отримувати заробітну плату, яка є джерелом існування його сімї.

Відповідач у письмовому запереченні на позов погоджується з невиконанням ним постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року по справі №5/562, поряд з цим вважає, що таке невиконання рішення суду сталося не з вини Головного управління та зазначає про готовність виконати рішення у добровільному порядку лише за умови розяснення механізму виконання вказаної постанови Окружним адміністративним судом міста Києва, та зазначає про подання ним відповідної заяви до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року по справі №5/562 набрала законної сили.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” негайному виконанню підлягають рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника.

Суд встановив, що станом на день вирішення спору Головне управління постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року у справі №5/562 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконало ані в добровільному, ані в примусовому порядку.

Тобто, на роботі на посаді начальника відділу інспекції державного контролю з охорони культурної спадщини управління з питань історичних ареалів Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації з 04 вересня 2008року позивача не поновлено.

За таких підстав обґрунтованим є твердження позивача про те, що з 29 січня 2009року він мав працювати в Головному управлінні та отримувати заробітну плату.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За приписом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року у справі №5/562 встановлено, що середній заробіток ОСОБА_1 становить 4 681,58 грн. за один місяць.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 січня 2009 року по 31 липня 2010 року, таким чином, середній заробіток розраховується наступним чином:

за 29 та 30 січня 2009 = 468,16 грн. (4 681,58 грн. / 20 робочих днів січня х 2 дні);

за період з лютого 2009 року по липень 2010 року = 84 268,44 грн. (4 681,58 грн. х 18 місяців), всього 84 736,60 грн.

Разом з тим, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення суми у розмірі 84736,24грн., суд з урахуванням принципу диспозитивності встановленого частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України задовольняє позовні вимоги лише в частині заявлених позовних вимог.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що затримка виконання рішення суду виникла через відсутність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва щодо розяснення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року у справі №5/562, оскільки відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення до суду Головного управління чи державного виконавця із заявою про розяснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28січня2009року у справі №5/562, відповідач надав лише копію скарги на дії державного виконавця від 11 вересня 2009 року №5909 та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16вересня2009року у справі №2а-11465/09/2670 про відкриття провадження за позовною заявою Головного управління до старшого державного виконавця Гречаника Г.П. про зобовязання вчинити певні дії, зупинення виконавчого провадження та скасування постанови про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Головного управління середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2009 року №5/562 з 29 січня 2009 року по 31 липня 2010 року є підставними та підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про вжиття до третьої особи ОСОБА_3 вимог статті 237 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 237 Кодексу законів про працю України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обовязок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у звязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

З аналізу даної правової норми суд вбачає, що для покладення матеріальної відповідальності на ОСОБА_3 як службову особу, обовязкова наявність його вини у незаконному звільненні позивача та заподіяння шкоди Головному управлінню.

Доказів наявності вини ОСОБА_3 та заподіяння шкоди Головному управлінню сторонами не надано, а тому у задоволенні позовної вимоги про вжиття до третьої особи вимог статті 237 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 слід відмовити.

З приводу заявленого відповідачем відводу Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 27 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 151 цього Кодексу.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сімї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід від 02 серпня 2010 року №5688, поданої до суду 03 вересня 2010 року, відповідач зазначає, що суддею відкрито провадження за адміністративним позовом, який не відповідає вимогам частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в позові ОСОБА_1 зазначив сторонами боржника та стягувача, а не відповідача та позивача, і в порушення вимог статті 155 цього Кодексу суддя не залишив позов без розгляду. З наведених мотивів відповідач прийшов до висновку про упередженість судді.

Відповідно до частини третьої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку судового розгляду.

За визначенням частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; відповідач це субєкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Зміст адміністративного позову підтверджує, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушено права, а Головне управління є субєктом владних повноважень, до якого звернена вимога ОСОБА_1, за таких підстав ОСОБА_1 по своїй суті повністю відповідає визначенню позивача, а Головне управління відповідача в понятті Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначення ОСОБА_1 в адміністративному позові таких назв осіб як “боржник” і “стягувач” не змінює процесуального статусу цих осіб, які по суті є “відповідачем” та “позивачем”.

Таким чином, провадження в даній адміністративній справі відкрито в порядку та на підставах, визначених процесуальним Законом, а висновок відповідача про упередженість судді є необґрунтованим.

Інших доводів та доказів, що свідчать про упередженість судді, чи про наявність решти підстав для відводу, відповідачем не наведено.

Крім того, слід зазначити, що про ймовірні підстави відводу відповідачу стало відомо з дня отримання ухвали про відкриття провадження, однак в судовому засіданні 29 липня 2010 року, тобто до початку судового розгляду, відповідачем відводу не заявлено.

Згідно відмітки служби діловодства суду заява про відвід подана лише 03 серпня 2010року, тобто після початку судового розгляду.

Враховуючи матеріали справи та наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України, на думку суду, підстави для відводу судді відсутні, а тому заявлений відповідачем відвід є не вмотивованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Головним управлінням не доведено правомірності невиконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, позивачем не наведено обставин, на яких ґрунтується вимога про вжиття до третьої особи вимог статті 237 Кодексу законів про працю України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, ідентифікаційний номер 33746799) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29січня2009року по 31липня2010року (включно) у розмірі 84736,24грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень, двадцять чотири копійки).

3.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко