Постанова № 11279650, 06.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2010 року           15:52           № 2а-8420/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт»(ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт»або позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі –ДПІ у Печерському районі м. Києва, податковий орган або відповідач) від 30.04.2010р. №0000330702/0, яким відповідачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2010р. в розмірі 1773 212 грн.

Представник позивача позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення товариством п. 4.1 ст. 4, п. 7.3 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями (далі –Закон України №168), зазначив, що при визначенні податковим органом розміру звичайної ціни на оренду власного нежилового приміщення за договором №01/01-09 від 01 січня 2009 року, згідно з яким Позивач передав Відкритому акціонерному товариству «Київське автотранспортне підприємство 13062»в оренду адміністративно-виробничий комплекс, необгрунтовано було здійснене порівняння пропозицій з оренди та продажу комерційної нерухомості по вулиці Дегтярівська у місті Києві у відповідному періоді, які були надані АН «Благовіст-Брокерідж» філіал «Парус», Управління комунальної власності м. Києва та ДП «Держзовнішінформ», так податковим органом не було визначено умови, кількість та обсяг послуг, що надаються орендарям при укладені договорів оренди вказаними організаціями. Також позивач налогосив на тому, що за договором №01/01-09 від 01 січня 2009 року Орендар додатково самостійно сплачує всі комунальні платежі, пов'язані з орендованим приміщенням.

Окрім цього, позивач вважає неправомірним висновок відповідача щодо безпідставностві віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ, розрахованого з договірної вартості придбаного нерухомого майна, а не з вартості нерухомого майна, яка була вказана в довідках-характеристиках БТІ.

Представник відповідача позов не визнав, в своїх запереченнях зазначив, що позивач в порушення п.4.1 ст.4 та п.7.3 ст.7 Закону України № 168, неправомірно не віднесено до податкових зобов'язань суму ПДВ за січень 2009 року, нараховану на суму заниження цін реалізації послуг з оренди по відношенню до звичайних цін на загальну суму 41 353 грн., в результаті чого позивачем необгрунтовано занижено податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2009 року на суму 41 353 грн.

Окрім цього, відповідач вважає, що ТОВ «БС «Моноліт»в порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України № 168, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2009 року суми податку на додану вартість, нараховані на суму перевищення звичайних цін над цінами придбання нерухомого майна по операціях із контрагентами на загальну суму 1 712 434 грн., тому відповідач вважає, що позивачем необгрунтовано завищено податковий кредит з ПДВ за січень 2009 року на загальну суму 1 712 434 грн., яка за результатами перевірки підлягає зменшенню.

В судовому засіданні 06 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010р., які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалися за період з 01.01.2009 по 31.01.2009р., з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. (далі –Перевірка).

За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.04.2010р. №39/07-02/35690497, на підставі висновків якого ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000330702/0 від 30.04.2010р., яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (звітний період –січень 2010р.) в розмірі 1773212 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» (Орендодавець) та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»(Орендар) було укладено договір оренди №01/01-09 від 01 січня 2009р. адміністративно-виробничого комплексу загального площею 7120 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Дегтярівська, 17, м. Київ.

          За результатами аналізу укладеного договору податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт»надавало в оренду ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»власне нежиле приміщення виходячи із договірних цін, але за цінами нижчими від цін, які були встановлені та зазначені в той же час при укладанні договорів іншими суб’єктами господарювання, а, отже, за цінами нижчими за звичайні ціни.

З метою визначення звичайної ціни реалізованих товарів (послуги з оренди майнового комплексу) в ході перевірки було проведено співставлення пропозицій з оренди та продажу комерційної нерухомості по вул. Дегтярівська у м. Києві у відповідному періоді.

Для визначення звичайної ціни орендної плати за 1 кв.м. зданого ТОВ «БС «Моноліт»в оренду майнового комплексу, проведено порівняння пропозицій з оренди та продажу комерційної нерухомості по вулиці Дегтярівська у місті Києві у відповідному періоді, які були надані АН «Благовіст-Брокерідж»філіал «Парус», Управління комунальної власності м. Києва та ДП «Держзовнішінформ».

В результаті вищевикладеного, податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 7.3 ст. 7 Закону України №168 в результаті не віднесення до податкових зобов'язань суму ПДВ за січень 2009 року, нараховану на суму заниження цін реалізації послуг з оренди по відношенню до звичайних цін на загальну суму 41 353 грн.

Окрім цього, Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт»та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (адміністративно-виробничого комплексу), розташованого по вулиці Дегтярівська, будинок №17 в місті Києві, загальною площею 7120 кв.м. від 19.09.2008р. Згідно довідки-характеристики від 12.09.2008 за №1365365. виданої Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», вартість відчужуваного майна становить 403 618 гривень (Сума ПДВ. відповідно до зазначеної бази оподаткуванню становить 80723,60 гривень).

Також, між ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» та ВАТ «Київхліб»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (майнового комплексу - хлібокомбінат №4) загальною площею 11989,0 кв.м., розташованого по вулиці Дегтярівська, будинок №19 в місті Києві, від 18.08.2008 року. Згідно довідки-характеристики від 05.08.2008 за №1357398. виданої Комунатьним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», вартість відчужуваного майна становить 6275879 грн. (сума ПДВ відповідно до зазначеної бази оподаткування, становить 1255175,81 грн.).

За результатами аналізу укладених договорів податковий орган дійшов висновку, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України № 168, із змінами та доповненнями, що діяли на момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту (завищено) суму ПДВ визначену вище рівня звичайних цін у січні 2009 року по операціях: з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» у розмірі 734 276 грн., з ВАТ «Київхліб»у розмірі 978158 грн., тобто позивачем необґрунтовано завищено податковий кредит з ПДВ за січень 2009 року на суму 734 276 грн. та на суму 978158 грн., які за результатами перевірки підлягають зменшенню.

Суд не погоджується з такими висновкоми податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України № 168, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, враховуючи вищенаведене, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як:

- кількість (об’єм) товарів;

-          строки виконання зобов’язань;

-          умови платежів, звичайних для такої операції;

- інші об’єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Як вбачається з матеріалів перевірки, податковим органом досліджено пропозиції з оренди та продажу комерційної нерухомості по вулиці Дегтярівська у місті Києві у відповідному періоді, які були надані АН «Благовіст-Брокерідж» філіал «Парус», Управлінням комунальної власності м. Києва та ДП «Держзовнішінформ»

Проте, суд вважає помилковим даний висновок податкового органу, з огляду на те, що умови договорів не знаходяться у співставних умовах (виконують різні функції та не є взаємозамінними).

Як свідчать фактичні обставини справи, та не заперечувалося представником відповідача, податковим органом при проведенні порівняльного аналізу адміністративно-виробничого комплексу загального площею 7120 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Дегтярівська, 17, м. Київ та пропозицій з оренди та продажу комерційної нерухомості по вулиці Дегтярівська у місті Києві у відповідному періоді, які були надані АН «Благовіст-Брокерідж» філіал «Парус», Управлінням комунальної власності м. Києва та ДП «Держзовнішінформ», не був досліджений технічний стан, розташування будівель, просторову відокремленість, наявність входів та виходів, наявність під'їздів, санітарні умови цих будівель, тощо, а, отже, вони не можуть бути порівнюваними без дослідження всіх характеристик таких будівель.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що пунктом 4.5. договору оренди №01/01-09 від 01 січня 2009р., ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»зобов’язано самостійно укласти договори на надання комунальних послуг (теплопостачання, газопостачання, водопостачання, електроенергію) з відповідними організаціями та своєчасно здійснювати їх оплату. Таким чином, ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»окрім орендної плати, додатково самостійно сплачує всі комунальні платежі, пов'язані з орендованим приміщенням.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 13 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”від 23.07.98р. №819/98, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов’язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, всупереч наведеній нормі податковим органом не надано доказів витребування та зібрання інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації послуг оренди на внутрішньому ринку України, що склались на ідентичні (однорідні) послуги на ринку оренди.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено, що ціна договору оренди №01/01-09 від 01 січня 2009р., укладеного між ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт»та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», не відповідає рівню звичайної ціни.

Судом не приймається до уваги твердження податкового органу, що при віднесенні позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, він мав виходи з вартості майна, визначеної довідками-характеристиками, виданими Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5.8 статті 5 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»(затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. №6/5)) у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідці-характеристиці) вказується вартість за даними інвентаризації БТІ, а не експертна вартість.

Відповідно до п. 7.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 р. №146) інвентаризаційна вартість об'єкта визначається виходячи з його будівельної вартості. Будівельною вартістю об'єкта є вартість на час його будівництва. Вона визначається виходячи з об'єму будинку, його технічного стану та середньої будівельної вартості подібних будинків (1 м3) в місцевих умовах.

Як вже зазанчалося вище, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Довідка характеристика КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»не підпадає під жодну з передумов визначення звичайної ціни товару.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України 3168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В акті перевірки податковим органом зазначено, що факт купівлі ТОВ «БС «Моноліт»нерухомого майна засвідчує Реєстраційне посвідчення видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 15.10.2008 за №008179, реєстровий №307-з та Реєстраційний напис на право встановлювальному документі вчинений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 29.10.2008 за реєстровим №674-3. ТОВ «БС «Моноліт»проведено повний розрахунок з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»та ВАТ «Київхліб»за придбане ним майно (стор. 12-15 акту).

Позивачем було отримано податкові накладні від ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»та ВАТ «Київхліб», що не заперечувалося представником відповідача.

У відповідності до п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, позивачем здійснено усі необхідні дії відповідно до ст. 7 Закону України №168 для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з купівлі у ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»та ВАТ «Київхліб»нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Представник позивача на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 69-71, 94, 158-165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 30.04.2010р. №0000330702/0.

Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –11.08.2010р.