Постанова № 11278933, 13.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1389/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Голобородько О.П.,

представника відповідача - Онищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Кременчуцький регіональний технічний центр"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2010 року Закрите акціонерне товариство "Кременчуцький регіональний технічний центр"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004182301/0/2579 від 19.08.2009 року, № 0004182301/1/3380 від 30.10.2009 року , № 0004182301/2/101 від 20.01.2010 року та скасувати незаконне зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за березень 2008 року в сумі 11435 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" з питань відносин з ПП "Стройзаказ" за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. В результаті даної перевірки складений акт № 4483/23-209/24394713 від 05.08.2009 року, згідно із висновками якого ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" за 1 квартал 2008 року занижено податок на прибуток на загальну суму 14896 грн., чим порушено п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283, та порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість зменшено за березень 2008 року по рядку 18.2 Декларації у сумі 11435 грн, ряд. 26 Декларації на 482 грн. На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 19.08.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004182301/0/2579, яким ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22344 грн., з яких 14896 грн. - за основним платежем, 7448 грн. - штрафні санкції.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а за результатами їх розгляду були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004182301/1/3380 від 30.10.2009, № 0004182301/2/101 від 20.01.2010 року, аналогічного змісту.

ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" із викладеними в акті № 4483/23-209/24394713 від 05.08.2009 року висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0004182301/0/2579 від 19.08.2009 року, № 0004182301/1/3380 від 30.10.2009, № 0004182301/2/101 від 20.01.2010 року, були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, позивач вважає, що дії Кременчуцької ОДПІ, якими ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" за березень 2008 року зменшено на 11435 грн. суму податкового зобов'язання та податкового кредиту, є протиправними, оскільки податковий орган не визнав за підприємством право на включення сум до податкового кредиту з операцій з ПП "Стройзаказ", вважав, що угоди, на підставі яких формувався податковий кредит та податкове зобовязання, що були скориговані органом податкової служби, останній, згідно Акту, вважав нікчемними.

Позивач заперечив висновок податкового органу щодо нікчемності укладеного ним правочину, мотивуючи це тим, що угода фактично відбулася, укладена та виконана відповідно до чинного законодавства, розрахунки за нею відбулися, тому висновок про нікчемність договору нічим не обгрунтований та безпідставний. Також позивач на підтвердження правомірності своїх позовних вимог вказав, що підприємство жодної заборгованості перед бюджетом з того чи іншого податку не має. На підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість не приймалося, тому заявлена позовна вимога про визнання протиправності дій.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про зміну позовних вимог в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення, винесене Кременчуцькою ОДПІ, за результатами розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення, № 0004182301/3/944 від 24 березня 2010 року, відповідно до якого ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22344 грн., з яких 14896 грн. - за основним платежем, 7448 грн. - штрафні санкції, в іншій частині позовні вимоги залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" виявлено порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 14896 грн., п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість зменшено за березень 2008 року по рядку 18.2 Декларації у сумі 11435 грн, ряд. 26 Декларації на 482 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав договір з ПП "Стройзаказ" на купівлю запчастин до автомобіля КрАЗ, фактичне виконання якого Кременчуцька ОДПІ вважає неможливими, посилаючись на те, що позивач порушив вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Інспектор, яким проводилась перевірка, дійшов висновку, що ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" було занижено податок на прибуток підприємства на суму 14896 грн. чим порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" завищено податковий кредит по податку на додану вартість в березні 2008 року на загальну суму 11917, чим порушено вимоги п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, на думку інспектора, договір між "Кременчуцький регіональний технічний центр" та ПП "Стройзаказ" на поставку запчастин, не відповідає вимогам законодавства та є нікчемним.

Суд, заслухавши представників позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство "Кременчуцький регіональний технічний центр" 04.09.1996 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 24394713) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

З 12.09.1996 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 31.07.2009 року по 31.07.2009 року була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" з питань відносин з ПП "Стройзаказ" за період з 01.10.2005 року по 30 09.2008 року. За результатами перевірки 05.08.2009 року відповідачем складено акт № 4483/23-209/24394713, в якому зафіксовано порушення, а саме:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 11917 грн., у тому числі: за 1 квартал 2008 року в сумі 14896 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість зменшується за березень 2008 року по ряд . 18.2 Декларації 11435 грн., ряд. 26 Декларації на 482 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 19.08.2009 року щодо встановлених порушень вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004182301/0/2579 від 19.08.2009 року.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до вищестоящих податкових органів відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0004182301/1/3380 від 30.10.2009 року, яким залишено без змін рішення № 0004182301/0/2579 від 19.08.2009 року, а скарга платника відповідно залишена без задоволення. В подальшому за результатами процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004182301/2/101 від 20.01.2010 року, яким залишено без змін рішення № 0004182301/1/3380 від 30.10.2009 року, та № 0004182301/3/944 від 24 березня 2010 року, яким залишено без змін рішення № 0004182301/2/101 від 20.01.2010 року.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення- рішення щодо виявлених порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" органом державної податкової служби не приймалося.

Обґрунтовано висновки Акту перевірки наступним.

У п. 3.3 Акту описано, що ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" сформовано податковий кредит від ПП “Стройзаказ”.

Податковий орган робить висновок, що ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" співпрацює з підприємством, що має ознаки фіктивності. Таким чином, встановлено завищення податкового кредиту платником податку. Орган податкової служби зазначає в Акті про те, що встановлено відсутність документів, підтверджуючих факт поставок товарів між ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" та ПП “Стройзаказ”.

На підставі викладеного, податковий ревізор-інспектор робить висновок, що правочин, який знайшов своє відображення у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди, не відповідає ознакам правочину, встановленим ЦК України, а тому не створює юридичних наслідків та не може бути підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту, на підставі цього визнає угоди між платником податку та вищевказаними контрагентами фіктивними.

При цьому, податковий ревізор-інспектор зазначає, що у звязку з викладеним (маються на увазі вищеописані взаємовідносини контрагентів) та враховуючи відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспорту, можна зробити висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність.

В акті податковий ревізор-інспектор вказує, що вказаний договір є нікчемним, укладений без мети настання реальних наслідків.

З вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004182301/3/944 від 24 березня 2010 року, та про скасування незаконного зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за березень 2008 року в сумі 11435 грн., позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необгрунтованість виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" та ПП “Стройзаказ” було укладено договір від 28.01.2008 року за № 71-2008 на придбання запасних частин на автомобіль КрАЗ.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначений договір є нікчемними, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" судом встановлено, що таких порушень в договорі між ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" та ПП “Стройзаказ” виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" та ПП “Стройзаказ” мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угода між сторонами укладалась в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочину доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, податкові накладні, докази оплати товару).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України № 283, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України № 283, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Податковий орган зробив висновки про безпідставне віднесення платником податку сум до валових витрат на підставі фінансово-господарської операції підприємства з придбання товарів. Дана операція вчинена між позивачем та ПП "Стройзаказ".

Аналізуючи первинну документацію даної операції, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний договір № 71-2008 від 28.01.2008 року про купівлю запасних частин до автомобіля КрАЗ, укладений між ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" (покупець) та ПП "Стройзаказ" (постачальник). Відповідно до умов вказаного договору, постачальник продає покупцю запасні частини до автомобіля КрАЗ. Постачальник забезпечує завантаження товару на автомобіль покупця. Покупець здійснює оплату товару згідно із рахунком-фактурою на умовах 100% передплати.

В підтвердження виконання угоди поставки товару ПП Стройзаказ" позивачу було надано рахунок-фактуру та податкову накладну, які наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення, яке підтверджує оплату позивачем поставки товару (запасних частин до автомобіля КрАЗ).

Таким чином, підтвердженням виконання з боку позивача поставки товару є рахунок-фактура № 380 від 27 березня 2008 року, податкова накладна № 380 від 27 березня 2008 року, а також копія платіжного доручення, що свідчить про те, що позивач оплатив проданий йому товар. Вказані бухгалтерські документи відповідають положенням частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо наявності обовязкових реквізитів, а тому є належними документами, які підтверджують витрати позивача.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами діяльності ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (50.30.1 за КВЕД), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.1). Відповідно оплата товару поставленого ПП "Стройзаказ" позивачу відноситься до валових витрат, оскільки товар був отриманий позивачем для його подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" правомірно віднесено до валових витрат оплату поставки запасних частин до автомобіля КрАЗ.

Суд приймає як обгрунтоване твердження представника позивача щодо того, що товарно-транспортна накладна чи інший товаросупровідний документ відсутні, оскільки ПП "Стройзаказ", отримавши оплату за товар, його фактично не поставило - з огляду на те, що позивачем надано докази виконання даної угоди зі свого боку. Окрім того, суд приймає до уваги те, що зобов"язання ПП "Стройзаказ" щодо поставки товару обліковане як відповідна заборгованість у бухгалтерському обліку позивача та строки позовної давності стосовно цього зобов"язання не минули.

Окрім того, суд вважає за необхідне вказати на протиправність проведення перевірки відповідачем, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення.

В Акті зазначено, що позапланова перевірка проведена на підставі п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 1995 від 25.09.2008 року.

Ця перевірка проведена на підставі направлень від 20.07.2009 року. У направленнях відсутнє посилання на наказ (рішення керівника податкового органу) про проведення позапланової перевірки. У той же час відповідачем як доказ наявності підстав для позапланової перевірки надано копію наказу від 20 липня 2009 року № 2202, в якому міститься посилання на п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

При цьому за змістом п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії наказу від 20 липня 2009 року №2202 про проведення позапланової перевірки, підставою для її проведення слугувало ненадання даним платником пояснення та їх документального підтвердження на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ від 25.06.2009 року № 20049/10/23-213 відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Судом в судовому засіданні було досліджено копію запиту Кременчуцької ОДПІ до позивача про надання пояснень, з якої неможливо встановити дату та вихідний номер даного документу, також було досліджено чек Укрпошти, який було надано відповідачем, як доказ направлення та вручення позивачу цього запиту, з якого неможливо встановити, що саме було направлено. Доказ отримання платником податку запиту про надання пояснень у вигляді зворотного поштового повідомлення або ж у іншій формі відповідачем суду не надано.

Представником Кременчуцької ОДПІ також не було надано доказів на підтвердження того, що позивачем у будь-який спосіб було отримано запит про надання пояснень, у той же час представник позивача стверджував, що жодних запитів підприємство не отримувало і це твердження представник відповідача спростувати не зміг.

За відсутності факту отримання платником податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження, у ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" був відсутній обов'язок надавати відповідне пояснення, а відповідно у Кременчуцької ОДІ були відсутні підстави для прийняття рішення про проведення позапланової перевірки. Тому висновки про відсутність пояснення як про підставу виїзної позапланової документальної перевірки є необгрунтованими та правомірними, так само перевірка ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" проведена безпідставно і неправомірно, з чого слідує протиправність прийнятих за її наслідками рішень, оскільки згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно іншої частини позовних вимог щодо скасування незаконного зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за березень 2008 року в сумі 11 435 грн. суд зазначає наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Про порушення саме цієї норми закону платником податків відповідач стверджував в Акті перевірки.

Суд не знаходить у діях позивача порушення зазначеної норм закону, оскільки висновки про таке порушення, зроблені відповідачем, зокрема, висновки про непідтвердженість сум сплачених коштів, включених до податкового кредиту, первинними документами та щодо придбання товару без мети подальшого його використання в господарській діяльності, спростовані матеріалами адміністративної справи.

Однак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, на запит суду відповідачем надано витяг з облікової картки платника податку на додану вартість ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр".

З приводу облікової картки у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що коригування податкового зобовязання та податкового кредиту даного платника не проводилося.

Так само, досліджуючи зазначену картку у судовому засіданні, судом не було встановлено коригувань зобов"язань позивача згідно висновків Акту перевірки.

Податкові повідомлення-рішення за цими висновками Акту відповідачем не приймалися. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору, тобто дій, які позивач просить визнати протиправними, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яким ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22344 грн., з яких 14896 грн. - за основним платежем, 7448 грн. - штрафні санкції, однак довів відсутність з його боку дій щодо фактичного коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість ЗАТ "Кременчуцький регіональний технічний центр".

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004182301/3/944 від 24 березня 2010 року скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ЗАТ "Кременчуцький регіонально-технічний центр" судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков