Постанова № 11278691, 14.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 р. справа № 2а-17893/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

представника позивачаРульової М.Л.,

представника відповідача Базишена Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШЛЯХБУД» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобовязання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2010 ТОВ «АВТОШЛЯХБУД» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, в якому просило:

- визнати неправомірними дії ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року;

- зобовязати ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька прийняти рішення, згідно якого зазначена податкова декларація вважається прийнятою 19.09.2009 (а.с. 4-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2010 позивач подав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року за допомогою засобів електронного звязку. 27.10.2009 позивач отримав лист податкової інспекції за вих. № 14423/10/51-013 від 21.10.2009, в якому відповідач повідомив, що вказана податкова декларація вважається неприйнятою згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за текстом Закон № 2181), Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та п. 4 п.п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827, та запропоновано подати податкову звітність відповідно вимогам. Підставою неприйняття декларації позивач зазначив порушення вимог Розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але без наявності документального підтвердження затримки такого отримання, що є підставою для невизнання декларації як податкової.

Позивач вважає такі дії ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька протиправними з огляду на положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, та п. 4.5 Порядку приймання та компютерної обробки звітних документів платників податків у ДПІ районного рівня та СДПІ по роботі з ВПП, затвердженого наказом ДПА України від 02.12.2004 № 691, якими передбачено вичерпний перелік випадків, коли податкова звітність не визнається, зокрема, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків та ін. Такої підстави як ненадання документів, підтверджуючих затримку отримання податкових накладних, вказаними вимогами не передбачено. Крім того, Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» не передбачено подання додаткових документів до декларації. Зазначає, що податкова декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року була подана у суворій відповідності до вимог Закону № 2181, Закону України «Про податок на додану вартість» та вищевказаного Порядку подання декларації.

Просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року, подана позивачем, вважається неприйнятою, оскільки була заповнена у порушення вимог законодавства, а саме розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим, в якому такі податкові накладні були виписані, але без наявності документального підтвердження затримки такого отримання, що є підставою для невизнання декларації як податкової звітності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОШЛЯХБУД» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.02.2004, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 435149, включено до ЄДРПОУ за № 32757176, здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальним зборів учасників товариства № 26 від 29.04.2010. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька з 26.02.2004 за № 06603549, є платником податку на додану вартість.

19.10.2009 позивач надіслав електронною поштою на адресу ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) за вересень 2009 року із додатками до неї (а.с. 7-11), що підтверджується квитанцією № 2 про доставку електронною поштою (а.с. 12). Як вбачається з цієї квитанції, податкова декларація була прийнята податковим органом 19.10.2009 о 15:46год.

Листом ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.10.2009 № 14423/10/15-013 керівника ТОВ «АВТОШЛЯХБУД» було повідомлено про те, що зазначена вище податкова декларація з ПДВ за вересень 2009 року вважається неприйнятою та не визнається податковим органом як податкова звітність відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та п. 4 п.п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827. У повідомленні також зазначено, що позивачем порушено вимоги Розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р та запропоновано подати податкову звітність відповідно вимогам (а.с. 14).

13.07.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у судовому засіданні не довів у повному обсязі правомірності вчинених ним дій, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Щодо податку на додану вартість нормативно-правовим актом, що регулює порядок її оформлення та подання, є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом Порядок № 166). Згідно з п.п. 1.2, 3.1 Порядку № 166 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 166, декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку. П.п. 4.1.4 п. 4.1 цього Порядку передбачено, що добровільно платник податку може подати до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації податкову декларацію в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису осіб (які підписують декларацію) у порядку, визначеному законодавством.

За змістом абз. 1 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем згідно з умовами Договору № 449 від 23.07.2009 про визнання електронних документів, укладеному з ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, 19.10.2009 було направлено електронною поштою Е-mail на електронну адресу ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року, що повністю відповідає наведеним вище вимогам законодавства. Однак, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було письмово повідомлено позивача про неприйняття та невизнання вказаної податкової декларації з ПДВ як податкової звітності та запропоновано подати нову податкову декларацію, оформлену відповідно до вимог законодавства із посиланням на порушення позивачем вимог розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим, в якому такі податкові накладні були виписані, але без наявності документального підтвердження затримки такого отримання.

Як свідчить вказаний лист, податкова декларація з ПДВ за вересень 2009 року була отримана відповідачем, але він її вважає неприйнятою, що не узгоджується з обовязком податкового органу приймати податкові декларації, встановленим зазначеними вище вимогами Закону № 2181. У даному випадку ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька може ставити лише питання щодо невизнання податкової звітності як податкової декларації, що за змістом вказаного листа також було зроблено відповідачем.

Абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналогічні положення містить й п. 4.3 Порядку № 166.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 були затверджені Методичні рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі за текстом Методичні рекомендації), які носять обовязків характер для органів податкової служби.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону N 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У Базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Представник відповідача у судовому засіданні не підтвердив факту внесення до відповідної інформаційної бази ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька інформації про отриману відповідачем 19.10.2009 податкову декларацію, не надав копію службової записки про передачу декларації до галузевого підрозділу. Крім того, відповідачем не було здійснено попередження позивача в усній формі про виявлені недоліки податкової декларації.

Тобто у триденний термін від дня отримання звітності відповідачем не були вчинені дії, встановлені п. 4.5 Методичних рекомендацій.

До того ж, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт невідповідності податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року, надісланої ТОВ «АВТОШЛЯХБУД» до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька 19.10.2009, вимогам Порядку № 166, про які вказує відповідач у своєму повідомленні від 21.10.2009.

Крім того, в своєму повідомленні відповідач посилається на порушення позивачем вимог розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим, в якому такі податкові накладні були виписані, але без наявності документального підтвердження затримки такого отримання.

Тобто, фактично відповідач при прийнятті податкової декларації здійснив перевірку внесених до неї показників, що не передбачено вимогами абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181. Виявлення помилки щодо показників декларації з огляду на приписи п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 можливе під час здійснення камеральної перевірки цієї декларації, тобто після її прийняття та визнання як податкової звітності.

Таким чином, є протиправними дії ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька щодо невизнання та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року з додатками від 19.10.2009, і тому у цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, яким закріплено обовязок прийняття податкової звітності саме за контролюючим органом, а також положення Методичних рекомендацій щодо порядку здійснення прийняття податкової звітності податковими органами. Суд вважає, що у даному випадку є неможливим зобовязання відповідача прийняти рішення про прийняття податкової декларації, оскільки обовязок прийняття таких декларацій та їх реєстрації вже закріплено за відповідачем вказаними нормами законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість поновлення порушеного права позивача шляхом зобовязання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька відповідно до її компетенції вчинити дії щодо прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року з додатками від 19.10.2009 від ТОВ «АВТОШЛЯХБУД».

Судові витрати по сплаті судового збору присуджуються судом на користь позивача з Державного бюджету у відповідності до ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШЛЯХБУД» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобовязання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька по невизнанню та неприйняттю податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року з додатками, направленої товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОШЛЯХБУД» 19 жовтня 2009 року та отриманої Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька 19 жовтня 2009 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька відповідно до її компетенції вчинити дії щодо прийняття від товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШЛЯХБУД» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року з додатками, датованої 19 жовтням 2009 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШЛЯХБУД» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 вересня 2010 року. Повний текст постанови складений та підписаний 20 вересня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.