Постанова № 11278684, 14.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 р. справа № 2а-16529/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

представника позивача Перешивайло О.О.,

представника відповідача Цвіненка П.О.,

представника відповідача2 Вертели М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання дій протиправними, визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315 та рішення про визначення митної вартості товарів від 26.06.2009 року №700000024/2009/000327/1 недійсними, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 144654,21 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання дій протиправними, визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315 та рішення про визначення митної вартості товарів від 26.06.2009 року №700000024/2009/000327/1 недійсними, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 144654,21 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що товариством через митного брокера ЗАТ «Укрсервіс» було подано до східної митниці декларацію митної вартості на товар натрій двовуглекислий другий сорт (сода харчова) з метою оформлення товару в режимі «Імпорт 40». Зазначений товар було поставлено позивачу його постачальником ЗАТ «Конти-Рус», Російська Федерація на підставі контракту, згідно якого поставка товару здійснювалась окремими партіями.

25.06.2009 року позивачем надано до Східної митниці декларацію митної вартості №700000005/9/006498, якою задекларована митна вартість товару сода харчова у кількості 20000 кг за ціною 12,50 російських рублів за 1 кг на загальну митну вартість 250000,00 російських рублів або 61210,00 грн. за курсом НБУ з метою його оформлення в режими «Імпорт - 40» (випуск у вільний обіг). Але відповідач 1 відмовив у прийнятті зазначеної митної декларації, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315. В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766. Також того ж дня позивачем отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 20.06.2009 року №700000024/2009/000327/1, яким відділ контролю митної вартості Східної митниці самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 1,56 доларів США за 1 кг, тобто 48,68 російських рублів за 1 кг за курсом НБУ. Вважає дії відповідача 1 з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315 та дії щодо відмови у прийнятті декларації №700000005/9/006498 протиправними, а саму картку відмови та рішення про визначення митної вартості від 26.06.2009 року №700000024/2009/000327/1 незаконними з наступних підстав.

На виконання пунктів 7 та 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару товариство через свого декларанта подав відповідачу контракт, специфікацію, рахунок фактуру, комерційну пропозицію, калькуляцію собівартості соди харчової, експортну декларацію. Тому товариства відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Вважає, що при визначенні митної вартості товарів митний орган повинен (й це його прямий обовязок) дотриматись приписів нормативно правових актів, що встановлюють законодавчо обумовлений порядок й процедури визначення митним органом митної вартості товарів, зокрема, провести консультації з декларантом, у ході яких може бути здійснено обмін наявною у сторін інформацією з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару. У процесі визначення митної вартості соди харчової жодних консультацій з приводу визначення митної вартості митним органом не проводилось, дані, що містились в системі комерційного обліку покупця, не розглядалися. З метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків позивач був змушений збільшити митну вартість заявленого до розмитнення товару та надати відповідачу іншу декларацію про визначення митної вартості товару №700000005/9/006570 від 26.06.2009 року за ціною 1,56 доларів США за 1 кг, тобто 20000 кг на загальну суму 238009,20 грн. або 31200,00 доларів США. Як наслідок, товариство сплатило більшу суму податку на додану вартість з митної вартості товару, а саме 47601,84 грн. замість 12223,50 грн.

Пізніше товариство неодноразово подавало до митного органу декларації митної вартості, якими були задекларовані чергові партії ідентичного товару соди харчової поставленої також на підставі того ж контракту від 20.05.2009 року №0554/14/9 та специфікацій 2, 3, 4 до нього, але відповідач 1 відмовив у прийнятті поданих позивачем ДМВ, пояснюючи свої відмови тим, що рішенням митного органу від 26.06.2009 року вже була визначена ціна на аналогічний товар у розмірі 1,56 доларів США. У звязку з цим товариством було здійснено митне оформлення товару за ціною встановленою митним органом та подані декларації від 31.07.2009 року №700000005/9/008018, від 19.08.2009 року №70000000/9/008771, від 22.09.2009 року №700000005/9/010317. таким чином загальна сума податку на додану вартість, надмірно сплаченого товариством до бюджету протягом червня вересня 2009 року при здійсненні митного оформлення соди харчової, скала 144654,21 грн. Вважає, що внесення декларантом відомостей до вантажної митної декларації про розмір сплаченого податком фактом самостійного узгодження податкового зобовязання платником податків за результатами заповнення податкової декларації, який не може бути оскаржений в судовому порядку.

Просить суд визнати такими, що є протиправними, дії відповідача 1 Східної митниці, у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315; визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315; визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 26.06.2009 року №700000024/2009/000327/1, стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 144654,21 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1, Східної митниці, надав судові заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на те, що під час розгляду наданого до митного оформлення пакету документів до вантажної митної декларації від 25.06.2009 року №700000005/9/006498 встановлено, що заявлена декларантом митна вартість задекларованого товару в порівнянні з вартістю аналогічних товарів, що ввозяться на Україну, значно занижена, а саме: митна вартість соди харчової, заявлена позивачем за ціною 0,4 доларів США за кг, коли відповідно до ЄАІС ДМСУ митна вартість складала 1,56 доларів США за кг. В рамках положень п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, митним органом для підтвердження заявленої митної вартості декларанту позивача було запропоновано надати прайс лист; калькуляцію виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; уставні документи, які підтверджують що покупець і продавець не є повязаними між собою особами або ці відносини не вплинули на ціну товару. Декларант за вланим бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Про це декларант повідомлений письмово, про 25.06.2009 року зробив запис на першому аркуші декларації митної вартості, наданої до митного оформлення. Щодо посилання позивача на те, що до митного оформлення нібито надавалась комерційна пропозиція ЗАТ «Конти-Рус» від 28.05.2009 року та калькуляція собівартості соди харчової від 29.05.2009 року відповідач 1 зазначає, що ані в графі 44 ВМД, ані в декларації митної вартості інформація про зазначені документи відсутня, отже вказані документи до митного оформлення не надавались. 26.06.2009 року декларант відмовився від подання додаткових документів, про що свідчить його запис на декларації митної вартості. Тому у звязку із відсутністю документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу обєктивного джерела інформації, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ (вартість раніше оформленого товару) та прийнято рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості зазначеного товару відповідно до чинного законодавства.

Вважає, що питання достатності для визначення митної вартості тих чи інших відомостей визначає саме митний орган, як державний контролюючий орган, який має відповідні повноваження, покладені на нього митним законодавством, а не декларант.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Представник відповідача 2, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, надав судові заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на те, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених коштів, що надійшли на депозитні рахунки митних органів здійснюється ГУДКУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів. Безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною особою. Вважає, що позивач повинен довести, що спірні кошти були перераховані на рахунки з обліку доходів державного бюджету, що відкриті в ГУДКУ у Донецькій області.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Представник третьої особи надав судові пояснення в яких зазначає, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених коштів, що надійшли на депозитні рахунки митних органів здійснюється ГУДКУ у м. Києві на підставі рішення суду. Вважає, що основною умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві є обовязкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Підтримав позицію відповідачів, просив суд слухати справу за відсутністю представника управління.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року, внесено до ЄДРПОУ за №25112243.

Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589, є органом державної влади.

20 травня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Конти-Рус» (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Виробничим обєднанням «Конти» укладено контракт №0554/14/9, предметом якого є сировина для кондитерської промисловості, найменування, кількість, ціна, умови та строки поставки якої визначаються специфікаціями (а.с. 31 - 34).

Відповідно до специфікації від 29.05.2009 року №1 до вищенаведеного контракту ЗАТ «Конти - Рус» прийняло на себе зобовязання у строк з 08.06.2009 року по 19.06.2009 року поставити ЗАТ «Виробниче обєднання «Конти» 20000 кг соди харчової за ціною 12,50 російських рублів за кг на загальну суму 250000,00 російських рублів (а.с. 38).

25.06.2009 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000005/9/006498, якою задекларував імпорт соди харчової у кількості 20000 кг за ціною 12,50 російських рублів за кг на загальну митну вартість 250000,00 російських рублів, що складає 61210,00 грн. (а.с. 43)

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

У судовому засіданні встановлено, що для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме:

- Контракт від 20.05.2009 року №0554/14/9;

- Специфікацію №1 від 29.05.2009 року до контракту від 20.05.2009 року №0554/14/9;

- рахунок фактуру від 10.06.2009 року №к-337;

- комерційну пропозицію ЗАТ «Конти - Рус» від 28.05.2009 року;

- калькуляцію собівартості харчової соди від 29.05.2009 року;

- експортну декларацію від 11.06.2009 року №10108030/110609/0003561.

Відповідачем були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

-прайс лист виробника товару;

-калькуляцію виробника товару;

-висновок по вартості товару організацій, які мають на це повноваження;

-докази того, що покупець і продавець не є повязаними особами, або ці відносини не вплинули на ціну товару.

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості.

26.06.2009 року Відділ контролю митної вартості Східної митниці, розглянувши вантажну митну декларацію від 26.06.2009 року №70000000/5/20009/006498, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020315 (а.с. 47).

Підставою відмови у прийнятті митної декларації митний орган визначив відсутність підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766.

Також 26.06.2009 року Східною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000327/1, яким позивачу кореговано вартість соди харчової на 1,56 доларів США за 1 кг (а.с. 48).

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ЗАТ «ВО «Конті» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом.

Так, позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000005/9/006570 від 26.06.2009 року та сплачений податок на додану вартість в сумі 47601,84 грн., що на 35378,34 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 49).

Також у звязку із виконанням умов контракту від 20.05.2009 року №0554/14/9, за специфікаціями №2, №3, №4 на територію України був ввезений товар харчова сода.

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ЗАТ «ВО «Конті» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом, тому позивачем були подані нові вантажні митні декларації

-№ 700000005/9/008018 від 31.07.2009 року та сплачений податок на додану вартість в сумі 48035,52 грн., що на 35333,24 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 58);

-№700000005/9/008771 від 19.08.2009 року та сплачений податок на додану вартість в сумі 48856,70 грн., що на 36866,44 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 67);

-700000005/9/0010317 від 22.09.2009 року та сплачений податок на додану вартість в сумі 49962,43 грн., що на 37076,20 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 76).

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як встановлено судом, декларантом та позивачем ЗАТ «ВО «Конті» були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості від 25.06.2009 року №700000005/9/006498, а саме:

- Контракт від 20.05.2009 року №0554/14/9;

- Специфікацію №1 від 29.05.2009 року до контракту від 20.05.2009 року №0554/14/9;

- рахунок фактуру від 10.06.2009 року №к-337;

- комерційну пропозицію ЗАТ «Конти - Рус» від 28.05.2009 року;

- калькуляцію собівартості харчової соди від 29.05.2009 року;

- експортну декларацію від 11.06.2009 року №10108030/110609/0003561.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є обєктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Також суд вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів, а саме прайс лист виробника товару; калькуляцію виробника товару; висновок по вартості товару організацій, які мають на це повноваження; докази того, що покупець і продавець не є повязаними особами, або ці відносини не вплинули на ціну товару.

Відповідно до п. 7 Порядку 1766, до пакету товаросупровідних документів не входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) чи калькуляція виробника, яка для переважної частини постачальників, є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобовязаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обовязкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обовязкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Згідно розрахунку, сума податку на додану вартість, надмірно сплаченого до бюджету ЗАТ «Виробниче обєднання «Конти» при митному оформленні харчової соди, поставленої ЗАС «Конти - Рус» на підставі контракту №0554/14/9 від 20.05.2009 року, складає 144654,21 грн., у тому числі за вантажними митними деклараціями (а.с. 15):

-№700000005/9/006570 від 26.06.2010 року суму податку 35378,34 грн.;

-№700000005/9/008018 від 31.07.2009 року суму податку 35333,24 грн.;

-№700000005/9/008771 від 19.08.2009 року суму податку 36866,44 грн.;

-№700000005/9/010317 від 22.09.2009 року суму податку 37076,20 грн.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 144654,21 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок товариства підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання дій протиправними, визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315 та рішення про визначення митної вартості товарів від 26.06.2009 року №700000024/2009/000327/1 недійсними, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 144654,21 грн. задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315.

Визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.06.2009 року №700000024/2009/020315.

Визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів від 26.06.2009 року №700000024/2009/000327/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 144654 (сто сорок чотири тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні 21 копійка, шляхом зарахування її на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1449 (одна тисяча чотириста сорок девять) гривень 94 копійки.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 вересня 2010 року в присутності представника позивача та відповідачів.

Постанова у повному обсязі складена 20 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.