Постанова № 11278604, 10.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2010 р. справа № 2а-19221/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро», с. Заря

до Державної податкової інспекції у Володарському районі, смт. Володарське Донецької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року № 0000202300/0

за участю представників:

від позивача: Колесниченко О.Ю., Овчаренко Л.А. за дов. від 10.08.2010р.

від відповідача: Савченко Д.О. за дов. від 01.12.2009р.,

Балабан І.В. за дов. від 08.09.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Юг-Агро» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Володарському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року № 0000202300/0 про нарахування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 51148 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що його контрагент на час вчинення господарських операцій, видання видаткових накладних, податкових накладних у 2008 році був платником податку на додану вартість, та у позивача були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача у 2009 році.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Юг-Агро» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32577534, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Володарському районі з 21 листопада 2003 року, є платником податку на додану вартість з 21 листопада 2003 року, індивідуальний податковий номер 325775305340, є субєктом спеціального режиму оподаткування як сільськогосподарський товаровиробник.

З 11 травня по 8 червня 2010 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 15 червня 2010 року № 131/23-32577534 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у справі) 30 червня 2010 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181) № 0000202300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 51148 грн.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Як вбачається з акту (пункт 3.1.5), перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року встановлено його завищення на загальну суму 48532 грн., у тому числі у лютому 2008 року 3372 грн., у червні 2008 року 28488 грн., у жовтні 2008 року 16672 грн. Дане завищення відповідачем встановлено із взаємовідносин позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Східна нафтова компанія» (надалі ТОВ «Східна нафтова компанія»); взаємовідносини відбувалися без укладання договорів. Придбання продукції, а саме бензину та дизельного палива, позивачем у зазначеного контрагента підтверджується рахунками-фактурами від 6 лютого 2008 року, від 3 червня 2008 року, від 13 червня 2008 року, прибутковими накладними від 7 лютого 2008 року на суму 20229 грн. 20 коп., від 4 червня 2008 року на суму 170925 грн., від 15 жовтня 2008 року на суму 58348 грн., від 17 жовтня 2008 року на суму 104400 грн. Продукція оплачена позивачем, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи. ТОВ «Східна нафтова компанія» були видані позивачу податкові накладні від 6 лютого 2008 року № М000000129 на суму 17000 грн., в тому числі податок на додану вартість 2833 грн. 33 коп., від 7 червня 2008 року № М000000130 на суму 3229 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 538 грн. 20 коп., від 4 червня 2008 року № М000000552 на суму 170925 грн., в тому числі податок на додану вартість 28487 грн. 50 коп., від 13 жовтня 2008 року № М000001075 на суму 104400 грн., в тому числі податок на додану вартість 17400 грн. (розрахунок коригування від 28 жовтня 2008 року на суму -4367 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість -727 грн. 90 коп., у зв'язку зі зміною кількості товару). Доставка товару здійснювалася ТОВ «Східна нафтова компанія» власним транспортом. В бухгалтерському обліку придбання паливно-мастильних матеріалів відображено правильно за відповідними рахунками. Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, супроводжувальні документи, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, паспорт якості, документи, що засвідчують безпеку товару), внаслідок чого відповідач здійснює висновок, що фактичне відвантаження-приймання нафтопродуктів не підтверджується, операції позивача з ТОВ «Східна нафтова компанія» не мали реального товарного характеру.

Крім цього, відповідач посилається на відповідь Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 31 травня 2010 року № 2824/7/23-113, а саме акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Східна нафтова компанія» по взаємовідносинах з позивачем у зв'язку із тим, що підприємство 3 лютого 2010 року знято з податкового обліку, 27 липня 2009 року анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Східна нафтова компанія».

Відповідач також посилається на те, що у зв'язку із завищенням позивачем податкового кредиту за вище встановленим порушенням в пункті 3.1.5 акту перевірки, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню по особовому рахунку та залишається в розпорядженні для цільового використання на загальну суму 51148 грн., у тому числі за лютий 2008 року на 3372 грн., липень 2008 року на 14716 грн., серпень 2008 року на 16388 грн., жовтень 2008 року на 16672 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідач зазначає, що в порушення зазначено норми Закону № 168 позивач включив до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість (спеціальна 11.29) суми податку на додану вартість у лютому 2008 року 3371 грн. 53 грн., у червні 2008 року 28487 грн. 50 коп., у жовтні 2008 року 16672 грн. 10 коп., які не підтверджені податковим обліком постачальника ТОВ «Східна нафтова компанія».

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки підтверджують право позивача правильність формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди. Всі письмові докази, які вплинули на донарахування відповідачем податків, долучені позивачем до матеріалів справи, були досліджені судом під час судового розгляду справи, а також під час перевірки податковим органом, що підтверджено представниками під час судових засідань.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, сертифіката, паспорту якості, документів, що засвідчують безпеку товару, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не повязана з датою виникнення права платника податку на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, про порушення позивачем даної норми відповідач не зазначає. На вимогу суду позивачем надані первинні документи, які посвідчують факт використання позивачем палива у власній господарській діяльності, докази наявності транспорту, резервуарів для зберігання палива, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні палива позивачем у ТОВ «Східна нафтова компанія».

Судом досліджений акт Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 31 травня 2010 року № 2824/7/23-113 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Східна нафтова компанія» та встановлено, що дане підприємство на час спірних правовідносин, а саме формування вчинення господарських операцій з позивачем, перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Голосіївському районі м. Києва, з 11 червня 2004 року по 16 лютого 2009 року, якою і було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Східна нафтова компанія», що діяло з 26 травня 2004 року по 18 лютого 2009 року. У зв'язку із зміною місцезнаходження, ТОВ «Східна нафтова компанія» була взята на податковий облік 16 лютого 2009 року в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, якою 28 лютого 2009 року було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Східна нафтова компанія». Дане свідоцтво було анульовано податковим органом 27 липня 2009 року, у зв'язку із визнанням даного підприємства банкрутом, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та 3 лютого 2010 року ТОВ «Східна нафтова компанія» знято з податкового обліку. З даного акту також вбачається, що ТОВ «Східна нафтова компанія» останню звітність з податку на додану вартість надала за квітень 2009 року, тобто контрагент позивача як платник податку на додану вартість звітував за спірні звітні податкові періоди 2008 року, у червні та жовтні 2008 року ним сформовані податкові зобов'язання.

Таким чином, суд зазначає, що акт Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 31 травня 2010 року не стосується спірних правовідносин, оскільки ТОВ «Східна нафтова компанія» не перебувала на податковому обліку в даній ДПІ за спірні звітні податкові періоди. Запит до Державної податковій інспекції в Голосіївському районі м. Києва відповідачем здійснений не був. У будь-якому випадку суд вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 27 липня 2009 року ніяким чином не впливає на право позивача на податковий кредит у лютому, червні та жовтні 2008 року та правила формування податкового кредиту, визначені Законом № 168, так само як і визнання контрагента позивача банкрутом 19 червня 2009 року та зняття його з обліку 3 лютого 2010 року. На час здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник ТОВ «Східна нафтова компанія» була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мала дійсне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро» до Державної податкової інспекції у Володарському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року № 0000202300/0 про нарахування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 51148 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Володарському районі від 30 червня 2010 року № 0000202300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 51148 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 вересня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.