Постанова № 11278602, 10.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2010 р. справа № 2а-17891/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Артемвантажтранс», м. Горлівка

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції, м. Горлівка

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Миргородова О.В. за дов. від 17.06.2010р.

від відповідача: Граніної О.В. за дов. від 12.01.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Артемвантажтранс» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 6 травня 2010 року № 0000121741/1, від 2 березня 2010 року № 0000121741/0 в частині суми 1552 грн. 50 коп. (517 грн. за основним платежем, 1035 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що трудові правовідносини з працівником підприємства були розірвані за ініціативою підприємства, а не працівника, внаслідок чого оплата позивачем навчання працівника не може бути об'єктом для нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки за нормами підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» важливий лише факт припинення трудових правовідносин підприємства з працівником, за навчання якого сплачувало підприємство, до закінчення навчання, а не за чиєю ініціативою такі трудові відносини припинялися.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Артемвантажтранс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34782466, знаходиться на податковому обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції.

З 21 січня по 15 лютого 2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 22 лютого 2010 року № 367/23-3/34782466.

На підставі даного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 2 березня 2010 року № 0000121741/0 та від 6 травня 2010 року № 0000121741/1, якими визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 2407 грн. 50 коп., з яких за основним платежем 802 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1605 грн. Як вбачається з позовних вимог, позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення частково в сумі 517 грн. 50 коп. за основним платежем, та в сумі 1035 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач фактично не погоджується тільки з одним встановленим відповідачем порушенням, за яким відповідачем визначена сума податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 460 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 921 грн., загальна сума 1381 грн. 50 коп.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується позивачем, відповідачем визначені норми підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі Закон № 889).

Як вбачається з акту, перевіркою правильності обчислення суми податку з доходів фізичних осіб за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року встановлено заниження податку в сумі 802 грн. 50 коп., в тому числі за червень 2009 року у розмірі 460 грн. 50 коп. (в частині, що оскаржується позивачем) в порушення вищенаведеної норми Закону № 889.

Як встановлено судом, між позивачем та його працівником ОСОБА_3 були укладені договори про підготовку фахівців із вищою освітою від 30 травня 2002 року № 7008-411-ПК-02 строком до 30 червня 2008 року, а також від 31 серпня 2007 року № 7008-411 ПК 02 строк на один рік по 30 червня 2008 року. Позивачем за навчання працівника ОСОБА_3 були сплачені платіжним дорученням від 21 вересня 2007 року № 806 Українській державній академії залізничного транспорту кошти в сумі 3070 грн. за договором від 31 серпня 2007 року.

2 червня 2009 року позивачем прийнятий наказ № 93/к , яким був звільнений з роботи працівник ОСОБА_3 з 2 червня 2009 року у зв'язку із скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Крім зазначених вище документів, відповідачем були прийняті у якості первинних документів, що підтверджують порушення, особовий рахунок ОСОБА_3 за червень 2009 року та форма 1-ДФ.

Відповідач наполягає на тому, що у випадку припинення трудових правовідносин підприємства з працівником, за навчання якого сплатило підприємство, до закінчення навчання, сума, яка сплачена у компенсацію вартості такого навчання прирівнюється до додаткового блага та оподатковується податком з доходів фізичних осіб.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема, сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Відповідно до чинного законодавства підставою для виникнення трудових правовідносин, в якому однією зі сторін завжди є працівник, який влаштовується на роботу, а іншою власник чи уповноважений ним орган підприємства, установи, організації будь-якої форми власності або фізична особа, іншими словами роботодавець. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим (укладається на невизначений строк) або таким, що укладається на певний строк, або таким, що укладається на час виконання певної роботи, тобто строкові трудові договори.

Таким чином, трудовий договір породжує виникнення між працівником і працедавцем трудових відносин, тривалість яких визначена або невизначена сторонами. Одночасно, закон визнає за сторонами право припинити чи розірвати трудові відносини з підстав і в порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Проаналізувавши вищенаведені норми діючого законодавства, суд зазначає, що норми підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889 не конкретизують та не передбачають підстав, за якими припиняються трудові відносини між працівником та підприємством. Наймана особа може припиняти трудові відносини з підприємством як за угодою сторін, так і з власної ініціативи, так і за ініціативи роботодавця у випадках визначених законом. Таким чином, у всіх випадках трудові відносини найманої особи з працедавцем припиняються.

Враховуючи вищезазначене, суд підтримує посилання відповідача на те, що за приписами статті 4 Закону № 889 для виникнення обєкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб важливим є лише факт припинення трудових відносин працівника з роботодавцем, а не за чиєю ініціативою трудові відносини були припинені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, в частині, що оскаржуються, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Артемвантажтранс» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 6 травня 2010 року № 0000121741/1, від 2 березня 2010 року № 0000121741/0 в частині суми 1552 грн. 50 коп. (517 грн. за основним платежем, 1035 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 вересня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.