Постанова № 11278512, 01.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2010 р.Справа №2а-8795/10/8/0170 (17:02год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Пента"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання неправомірними дії

за участю представників сторін:

від позивача: Макарова Олександра Юріївна, довіреність №б/н від 14.01.2010р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: Акціонерне товариство закритого типу «Пента» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до заступника керівника ДПІ в м. Сімферополі та просить визнати дії заступника керівника ДПІ в м. Сімферополі Алієва Р. Р. неправомірними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2010р. відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2010р. до участі по справі у якості другого відповідача було залучено ДПІ у м. Сімферополі.

В процесі розгляду справи позивач надав клопотання про заміну відповідача на належного ДПІ в м. Сімферополі та зміну позовних вимог, із урахуванням якої просить визнати протиправною відмову ДПІ в м. Сімферополі у вигляді повідомлення з невизнання декларації АТЗТ «Пента» як податкового звіту та зобовязати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показними декларації АТЗИ «Пента» за травень 2010р. в картці особового рахунку з ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.08.2010р. було замінено первісного відповідача Заступника керівника ДПІ в м. Сімферополі на ДПІ в м.Сімферополі та прийнята до розгляду заява позивача про зміну предмету позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подана АТЗТ «Пента» податкова звітність декларація з ПДВ за травень 2010р. відповідає вимогам п.п. 1.11 ст. 1, п.п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Разом з тим, повідомлення ДПІ в м. Сімферополі щодо невизнання зазначеної декларації як податкової звітності не відповідає вимогам п. 4.6 Інструкції з діловодства в міністерствах, відомствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих органах самоврядування, затвердженої Постановою КМ України №1153 від 17.10.1997р., оскільки не завірено печаткою.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях. Так, відповідач, зокрема, зазначив, що податкова звітність з ПДВ АТЗТ «Пента» за травень 2010р. не була визнана такою в рамках проведення операції «Бюджет» з метою запобігання зловживанням платниками податків механізмом повернення ПДВ з бюджету України. Щодо посилань позивача на положення п. 4.6 Інструкції з діловодства в міністерствах, відомствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих органах самоврядування, затвердженої Постановою КМ України №1153 від 17.10.1997р., відповідач повідомив, що спеціальним нормативно-правовим актом з питання діловодства в органах ДПС України є Інструкція з діловодства в органах ДПС України, затверджена наказом ДПА України №315 від 01.07.1998р., якої письмове повідомлення лист ОДПС, не завірений печаткою, при здійсненні оперативних звязків з платниками податків є цілком правомірним засобом звязку.

Представник відповідача явку представника у судове засідання 01.09.2010р. не забезпечив, однак 01.09.10 надав витребувані судом документи через канцелярію суду.

Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2010р. наполягав на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Пента» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18.01.1994р. (ідентифікаційний код 22278173) (а.с.7-8).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 18.06.2009р. №1301/29-0 АТЗТ “Пента” перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 15.02.1994р. за №3107 (а.с. 45).

Згідно свідоцтва №00864300 НБ №017036 АТЗТ «Пента» зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.с. 45).

Судом встановлено, що АТЗТ «Пента» 21.06.2010р. (понеділок) були направлені податкові декларації з ПДВ за травень 2010р. (а.с. 21-26).

Листом вих.№28078/10/28-4 від 24.06.2010р. ДПІ в м.Сімферополі повідомила АТЗТ «Пента», що надана поштою податкова декларація з ПДВ за травень 2010р. (вх.№91896 від 21.06.2010р.) за рішенням робочої групи в рамках проведення операції «Бюджет» не визнана як податкова декларація та позивачу по справі було запропоновано надати достатні докази для виключення його з переліку високого ризику підприємств, що мінімізують сплату податків.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги АТЗТ «Пента» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданій позивачем декларацій за травень 2010р. “не визнана як податкова декларація”, керувався протоколом наради Премєр - міністра України Азарова М. Я. від 03.04.2010р. та постановою координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також у виконання наказу ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет»

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу “не визнана як податкова декларація” призвело до невідображення показників декларації у картці особового рахунку позивача, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача з ПДВ та не заперечується відповідачем по суті.

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як субєкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України починаючи з 1997 року було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.97 р. N166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 р. за N 250/2054.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень наданих п. 3 ст. 8 Законом України "Про державну податкову службу в Україні" Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом N 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166.

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України прийняте розпорядження від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007 N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято наказ Державної податкової адміністрації України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 р. N 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за N224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України N168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття «обовязкові реквізити», виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.

Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обовязкові реквізити визначила, наприклад, в п. 4.4. «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

«У цьому контексті під обовязковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період».

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обовязковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків, однак враховуючи, що позивачем оскаржується відмова ДПІ в м. Сімферополі у вигляді повідомлення з невизнання декларації АТЗТ «Пента» як податкового звіту, яка викладена у листі відповідача №28078/10/28-4 від 24.06.2010р., яку суд розцінює як рішення субєкта владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи повноваження суду, визначені статтею 162 КАС України по визнанню протиправними та скасуванню рішень субєктів владних повноважень актів індивідуальної дії, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації позивача з ПДВ за травень 2010 року, викладене у листі №28078/10/28-4 від 24.06.2010р.

Не визнаючи надану позивачем податкову звітність за травень 2010р. з ПДВ відповідач спирався на протокол наради Премєр - міністра України Азарова М. Я. від 03.04.2010р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет», у звязку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. «Про введення в дію операції «Бюджет», він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

У відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, отже, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність бездіяльності Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим з непроведення в картці особового рахунку з ПДВ АТЗТ «Пента» розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010року, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість АТЗТ «Пента» розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010року та зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку АТЗТ «Пента» розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 01.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 06.09.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації Акціонерного товариства закритого типу «Пента» з ПДВ за травень 2010 року, викладене у листі №28078/10/28-4 від 24.06.2010р.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Пента» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р.

4. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Акціонерного товариства закритого типу «Пента» розрахунки податкових зобовязань відповідно до податкової декларації Акціонерного товариства закритого типу «Пента» з податку на додану вартість за травень 2010р.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Пента» (ЄДРПОУ 22278173, 95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 4) 3,40грн. судового збору.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.