Постанова № 11278511, 20.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2010 р.Справа №2а-8119/10/8/0170 (11:26год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-бізнес XXI вік"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання незаконними дії та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: Горохова Ганна Костянтинівна, довіреність від 13.01.10р. №12/10-0

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю“Партнер-бізнес ХХІ вік” звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання дій ДПІ в м.Сімферополі по прийняттю звітності від позивача неправомірними та зобовязання відповідача прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість на березень 2010р., направлену з описом вкладення до цінного листа від 15.06.2010р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.06.2010р. відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2010р. в порядку ст.71 КАС України суд витребував у позивача всі наявні документи та докази, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а також певні документи, що підтверджують статус юридичної особи позивача від державних органів реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подана ТОВ «Партнер-бізнес ХХІ вік» податкова звітність декларація з ПДВ за березень 2010р. відповідає вимогам п.п. 1.11 ст. 1, п.п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також п. 4.5 Методичних рекомендацій стосовно централізованого прийому та компютерної обробки податкової звітності платників податків до органів ДПС України, затверджених наказом ДПА України 31.12.2008р. №827. Разом з тим, позивач зазначає, що обовязок прийняття декларації податковими органами встановлений п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, своєчасно подані 20.05.2010р. декларації з ПДВ до вікна прийому для надання звітності не були прийняті інспектором ДПІ в м. Сімферополі із посиланням на те, що позивач входить до групи ризику.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях. Так, відповідач, зокрема, зазначив, що відповідно до положень п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, заповнена ним всупереч правилам, вказаним в затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Додатково, у судовому засіданні 20.08.2010р. відповідач зазначив, що податкова декларація ТОВ «Партнер-бізнес ХХІ вік» за березень 2010р. не визнано як податкова декларація у звязку з тим, що у рядку «06» цієї декларації не заповнена стрічка «e-mail», що є обовязковим реквізитом відповідно до п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Окремо, ДПІ в м. Сімферополі пояснила, що договір з ДПІ в м. Сімферополі позивачем про подання податкової звітності засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу, не складався.

Позивач явку свого представника у судове засідання 20.08.2010р. не забезпечив. 04.08.2010р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.08.2010р. у задоволенні позовної заяви просив відмовити з причин, викладених ним раніше у запереченнях проти позову та додаткових поясненнях до заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ вік” (далі ТОВ“Партнер-бізнес ХХІ ВІК”) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 12.06.2009р. (ідентифікаційний код 36539911) (а.с.35).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 16.06.2009р. №1267/29-0 ТОВ “Партнер-бізнес ХХІ вік” перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 16.06.2009р. за №53464.

Згідно свідоцтва №100233767 НБ №326392 ТОВ «Партнер-бізнес ХХІ вік» зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.с.41).

Судом встановлено, що 14.06.2010р. ТОВ “Партнер-бізнес ХХІ вік” на адресу відповідача рекомендованим листом направлено декларацію з ПДВ із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за березень 2010 року, підтвердженням чого є копія конверту (а.с.76), яка зареєстрована відповідачем 16.06.10, про що свідчить відтиск штампу реєстрації вхідної кореспонденції на бланку декларації позивача з ПДВ за березень 2010 року (а.с. 73).

15.06.2010р. позивач повторно направив податкову декларацію з ПДВ із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за березень 2010 року на адресу відповідача цінним листом із описом вкладення, підтвердженням чого є копія опису вкладення із відміткою пошти (а.с. 72), яка зареєстрована відповідачем 17.06.10, про що свідчить відтиск штампу реєстрації вхідної кореспонденції на бланку декларації позивача з ПДВ за березень 2010 року (а.с. 69).

Листом вих. №27216/10/28-4 від 21.06.2010р. ДПІ в м. Сімферополі повідомила ТОВ «Партнер-бізнес ХХІ вік», що надані поштою після строку податкові декларації з ПДВ не визнані податковими деклараціями відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у звязку з тим, що при заповненні та подачі податкової декларації з ПДВ за березень 2010р. був порушений порядок її заповнення, встановлений п.п. 3.3, 4.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, оскільки в даних деклараціях не зазначені обовязкові реквізити, передбачені стрічкою «06». При цьому, як вбачається з копій наданих сторонами декларацій, не заповненою залишилася графа «e-mail».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ТОВ“Партнер-бізнес ХХІ вік” є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданим позивачем деклараціям за березень 2010р. “не визнаний як податковий звіт”, керувався п.п.3.3, 4.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 та п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу “не визнаний як податковий звіт” призвело до невідображення показників податкової декларації у картці особового рахунку позивача, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача (а.с.61-65) та не заперечується відповідачем по суті.

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як субєкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 р. за N 250/2054.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень, наданих п. 3 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом N 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166.

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято наказ Державної податкової адміністрації України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 р. N 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за N224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України N168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття «обовязкові реквізити», виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.

Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обовязкові реквізити визначила, наприклад, в п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

«У цьому контексті під обовязковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період».

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ДПА України, визначення органами державної податкової служби переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає, що не відображення в деклараціях в графі «e-mail», стрічка «06» електронної адреси платника податків не може розцінюватися як незазначення ним обовязкових реквізитів податкової декларації з ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обовязковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків, тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі щодо невизнання як податкової звітності поданих податкових декларацій з ПДВ та з вищезазначених підстав відмовляє в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, отже, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність бездіяльності Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим з непроведення в картці особового рахунку з ПДВ ТОВ “Партнер-бізнес ХХІ вік” розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2010року, тому суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ вік” розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2010року та зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ вік” розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2010року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані із немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 20.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 25.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ вік” розрахунків податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ вік” розрахунки податкових зобовязань відповідно до податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ вік” з податку на додану вартість за березень 2010р.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-бізнес ХХІ ВІК” (95493, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км, ідентифікаційний код юридичної особи 36539911) 3,40грн. судового збору.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.