Рішення № 112777046, 11.08.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/3089/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води, теплової енергії та централізованого опалення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Євро-реконструкція» (представник Гречан М.В., а.с.48-50) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що, згідно наявної у позивача інформації, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які постачає позивач у буд. АДРЕСА_1 , зокрема і у квартиру відповідачів АДРЕСА_2 , у якій відповідачі зареєстровані. 01 липня 2014 року між ТОВ «Євро-реконструкція» та ОСОБА_1 укладено договір № 440484/60 про надання послуги з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води.

23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).

Відповідачі з жовтня 2016 року не здійснюють оплату з надання послуг з централізованого опалення та з лютого 2017 року за постачання гарячої води, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 23 лютого 2022 року склала 70 367,45 грн., з яких заборгованість зі оплати за централізоване опалення становить в сумі 30 148,83 грн. та за постачання гарячої води - 40 218,62 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість зі сплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 70 367,45 грн., стягнути від загальної суми боргу інфляційну складову у розмірі 15 019,54 грн. та 3% річних - 6 517,02 грн., також стягнути судовий збір в сумі 2 684,00 грн. та 35,00 грн. за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с.54-56).

Ухвалою суду Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано інформацію у Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованих, знятих з реєстраційного обліку осіб за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.66-68).

Копії ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з доданими до неї документами судом надсилались відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою зареєстрованого місця їх проживання, відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.125,126).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідачі не скористались процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно повідомлення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної державної адміністрації міста Києва за номерами 92325200, 92325152, 92325113 від 24 квітня 2023 року зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 є: ОСОБА_1 з 19 липня 1985 року, ОСОБА_2 з 15 березня 1990 року, ОСОБА_3 з 20 лютого 1992 року (а.с.70-71).

Представником відповідачки ОСОБА_1 , адвокатом Чабановим А.О., (а.с.94) 19 травня 2023 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позовних вимог, просить застосувати наслідки пропуску позивачем трирічного строку позовної давності за період з жовтня 2016 року по січень 2020 року щодо стягнення заборгованості - відмовити у позові, стягнути з позивача на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. (а.83-85).

Зокрема, у відзиві на позов зазначається, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано договір про на послуг центрального опалення та постачання гарячої води № 440484/60, який було укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 11 грудня 2018 року, проте вимоги заявлено поза межами дії даного договору, відтак, заборгованість за період з жовтня 2016 року до 11 грудня 2018 року є недоведеною позивачем; не доведений і факт приєднання відповідача до умов індивідуального договору у цей період, як то передбачено ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830. Вказується, що відносини між суб`єктом господарювання, предметом якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною особою врегульовано Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 01 травня 2022 року, тобто за заявлений позивачем період виникнення заборгованості. Зазначається, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є фінансовим чи бухгалтерським документом, який засвідчив би наявність чи відсутність дебіторської/кредиторської заборгованості за зобов`язанням відповідача та кількість поставлено/спожитої теплової енергії, тому наданий розрахунок заборгованості, не є достатнім доказом наявності заборгованості. Стороною відповідача ОСОБА_1 вказується, що відповідно до договору про надання послуг центрального опалення та постачання гарячої води № 440484/60 від 11 грудня 2018 року, яким передбачено розрахунок за спожиту теплову енергію, здійснюється відповідно до показників засобу обліку. Тоді, як позивач нарахував заборгованість, виходячи з розрахунку на одну зареєстровану особу у квартирі 3.м.куб за місяць. Також вказується, що є недоведеними нарахування позивачем інфляційних витрат та відсотків за період з 2017 року до січня 2020 року. Просять застосувати строк позовної давності за період з лютого 2017 року по січень 2020 року щодо стягнення заборгованості за послуги постачання гарячої води та з жовтня 2016 року до січень 2020 року щодо стягнення заборгованості за послуги за послуги центрального опалення. постачання гарячої води.

Представником позивача Кравченко О.П. (довіреність дійсна до 06 грудня 2023 року а.с.110) 01 червня 2023 року подано відповідь на відзив (а.с.99-110). Заперечуючи проти позиції сторони відповідача стосовно того, що заборгованість не охоплюється договором надання послуг центрального опалення та постачання гарячої води від 11 грудня 2018 року, представник позивача зазначає, що за заборгованість, яка виникла до укладання договору з 2016 року, відповідачі зобов`язанні сплачувати кошти за цей період часу також. Відповідачка ОСОБА_1 є співвласником квартири з 27 грудня 2017 року, особи, які зареєстровані у квартирі, є належними співвідповідачами у справі, відповідно до положення ст.543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникає у випадках, встановлених договором або законом. Вказується, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих до укладання відповідного договору. Типові індивідуальні договори про надання послуг центрального опалення та постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання, і укладаються з урахування положення ст.ст.633,634,641,642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція 13 жовтня 2021 року. Стороною позивача зазначається, що розрахунок заборгованості є обґрунтованим, з липня 2014 року щомісячно направлялись на адресу відповідачів квитанції з позначенням про наданні послуги, нараховані кошти, кількості осіб, які проживають у квартирі, порядку нарахування коштів, існуючого боргу. Нарахування інфляційної складової та 3% річних здійснено обґрунтовано від залишку боргу відповідно до положення ст.625 ЦК України. Щодо доводів сторони відповідача нарахування заборгованості за нормами споживання у більшому розмірі, ніж за показниками індивідуального засобу обліку споживача, стороною позивача вказується, що до дати укладання договору, 11 грудня 2018 року, відповідачами не надавалось документів про те, що в квартирі встановлено індивідуальний засіб обліку гарячого водопостачання, за період з лютого 2017 року до грудня 2018 року нараховувались спожиті послуги за нормами споживання з урахуванням кількості проживаючих у квартирі, розмір споживання було перераховано на підставі переданих споживачем у грудні 2018 року показників. У зв`язку із систематичним неподанням споживачами квартири показань квартирного лічильника гарячої води, ненадання документів про проведення чергової повірки встановленого у квартирі засіб обліку, заводський номер 233214 (дата останньої повірки - 01 січня 2012 року), з жовтня 2020 року лічильник позивачем взято на облік, оскільки показники встановленого у квартирі нового засобу обліку гарячого водопостачання не передавались з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року, нарахування проводилось по нормі споживання. Представник позивача зазначає, що відповідно до п.11 Правил надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, плата за послуги центрального опалення та гарячої води нараховується згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності за нормами споживання. Щодо застосування строку позовної давності у відповіді вказується, що, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжено на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання короновірусу (COVID-19). У зв`язку з викладеним, позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.

Строки для подання відзиву відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представником позивача надано клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.9).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

ТОВ «Євро-реконструкція» є постачальником теплової енергії та гарячої води в будинку АДРЕСА_1 (п.26, а.с.28) на підставі ліцензії №198 від 01червня 2012 року згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії». ТОВ «Євро-реконструкція» на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 червня 2012 року № 198 (переоформлено рішенням від 21 червня 2016 року № 1159), видана Ліцензія на вид господарської діяльності - постачання теплової енергії, основними видами господарської діяльності Товариства серед іншого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої види (а.с.47).

23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№103 (4503)) ТОВ «Євро-реконструкція» розміщено відповідне повідомлення з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року (№111 (4511).

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва № 89049297 від 13 лютого 2023 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 - з 19 липня 1985 року, ОСОБА_2 - з 15 березня 1990 року, ОСОБА_3 - з 20 лютого 1992 року (а.с.17).

Отже, відповідачі отримують послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 323708928 від 22 лютого 2023 року відповідачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками у рівних частках по 1/3 частки кв. АДРЕСА_4 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 грудня 2016 року, виданого Дніпровською районної в місті Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження № 43-679 від 27 грудня 2016 року. Крім того, за даної інформацією, власником іншої 1/3 частки даної квартири також є ОСОБА_6 (зареєстрованим у квартирі значиться з 16 червня 2011 року, а.с.17) відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 грудня 2016 року, виданого Дніпровською районної в місті Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження № 43-679 від 27 грудня 2016 року (а.с.10,11).

18 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євро-реконструкція» укладено Договір № 440484/60 про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого позивач зобов`язувався надавати послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач ОСОБА_1 зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1). Відповідно до п. 2 вказаного договору суб`єктами користування послугами є 5 осіб (а.с.61,62).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами сплату отриманих послуг або не доведе іншого розміру заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість за період з жовтня 2016 року по 23 лютого 2022 року за користувачами послуг за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок НОМЕР_1 , складає 30 148,83 грн. - за послуги з централізованого опалення (а.с.18 -20).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість за період з лютого 2017 року по 23 лютого 2022 року за користувачами послуг за адресою АДРЕСА_3 , особовий рахунок НОМЕР_1 , складає 40 218,62 грн. - за послуги з гарячого водопостачання (а.с.21 -23).

За даними позивачем розрахунками нараховано інфляційну складову та 3% річних від суми боргу, так інфляційні витрати на суми боргу за послуги з централізованого опалення склали - 6 156,73 грн., 3% річних - 2 648,25 грн.; інфляційні витрати на суми боргу за послуги з гарячого водопостачання склали - 8 862,81 грн., 3% річних - 3 868,77 грн. (а.с.18-23).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Положення щодо обов`язку споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, містяться також і у ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VШ.

Відповідно до довідки здійснювалось підключення та відключення житлових будинків у зв`язку з початком та закінченням опалюваних сезонів у 2014-2023 роках, які перебувають на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського районну м. Києва, в тому числі і буд. АДРЕСА_1 ( п.26 а.с.28,29).

Не заслуговують на увагу доводи, наведене у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивач стягує заборгованість поза межами дії договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, який укладався у 2018 році, тоді як борг стягується з 2016 року. Відсутність договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачі споживали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, користувалися ними, а тому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц та від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, є споживачами житлово-комунальних послуг, якщо вони фактично користувалися ними та зобов`язані сплатити за такі послуги незалежно від того чи укладено договір з постачальником таких послуг чи ні. Сам факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може слугувати підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, які вони фактично отримали та якими користувалися у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Таким чином, оскільки відповідачі впродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.

Часиною 3 ст. 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Як вказано вище, представником позивача долучено до матеріалів справи інформаційну довідку № 323708928 від 22 лютого 2023 року (а.с.10,11), що відповідачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками у рівних частках по 1/3 кожній кв. АДРЕСА_4 .

Оскільки квартира є приватною власністю, то належними відповідачами є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як співвласники, яким на праві спільної часткової власності квартири, відносно якої позивачем надаються послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Разом з тим, відсутні дані, що відповідач ОСОБА_3 є власником даної квартири або її частини, останній є лише зареєстрованим з 20 лютого 1992 року за адресою надання позивачем послуг (а.с.72).

Оскільки квартира є приватною власністю, то належними відповідачами є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 співвласники, кожен з яких в силу належності квартири на праві спільної часткової власності відповідає відповідно до своєї частки у спільному майні, так як іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано.

Схожі висновки про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги із співвласників майна, які зобов`язанні нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, за відсутності іншої домовленості з особами, які не є власниками нерухомого майна, щодо утримання квартири, викладені в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №522/7683/13-ц.

Укладений 18 травня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 . Договір № 440484/60 про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, не містить дані про особи суб`єктів користування послугами за адресою надання послуг, зазначаючи лише про кількість таких осіб, у договорі не вказано на правову природу користування житловим приміщенням (власники, наймачі, орендарі). Крім того, прізвище сторони споживача за вказаним договором визначено як « ОСОБА_7 », тоді як відповідачем в даному провадженні є ОСОБА_1 .

Отже, змістом вказаного договору, не встановлено порядок користування житлово-комунальними послугами іншими особами - суб`єктами користування, не визначені їх права та обов`язки щодо отримуваних послуг позивача.

Власність зобов`язує (ч.4 ст.319 ЦК України), тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (ст. 322 ЦК України),відтак ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є належними відповідачами, які в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, і несуть зобов`язання відповідно до своєї частки у спільному майні.

Член сім`ї власника житла, який проживає разом з ним, має право на користування житлом, обов`язки власника житла на нього не переходять (ст.405 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження № 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

ОСОБА_3 не є співвласником квартири, відтак, є неналежними відповідачем за вимогами ТОВ «Євро-реконструкція» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані по квартирі, що є приватною власністю.

Судом встановлено, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають у власності у рівних частках по 1/3 квартири. Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України).

Верховним Судом зроблено висновок, що у разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру. Крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова ВС від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц, постанова ВСУ від 04 листопада 2015 року у справі 6-734цс15, постанова ВС від 01 вересня 2020 року у справі № 352/2163/13-ц).

Водночас, стороною відповідача у відповіді на відзив на позовну заяву заявлено про застосування строку давності та відмовою у зв`язку з цим у задоволенні позову.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено здійснення споживачем оплати за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Тобто вимоги позивача вбачають в собі не разову оплату боргу, а щомісячні сплати боргу за послуги за вказаний період.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається від дня коли особа (Позивач) довідався про порушення свого права, з певного моменту (факту) (ст. 261 ЦК України). В даному випадку, позивач довідувався про порушення свого права щомісячно - періодично, після кожної періодичної не сплати відповідачем боргу за надані послуги позивачем. Тобто, перебіг загальної позовної давності починався з кожного місяця заборгованості.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, неодноразово було продовжено і Постановою КМУ № від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 30 червня 2023 року дію карантину на всій території України.

Отже, строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За матеріалами справи позивач просить стягнути борг з центрального опалення за період, починаючи з жовтня 2016 року, за гаряче водопостачання - лютого 2017 року.

Відтак, з урахуванням положення п.12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності щодо заявлених вимог слід відраховувати з 12 березня 2017 року.

Отже, строк позовної давності про стягнення боргу з центрального опалення та гарячого водопостачання відраховується з 12 березня 2017 року, відтак доводи про відмову у позові є безпідставними.

Як вбачається з розрахунку заборгованості з центрального опалення, заборгованість нараховано з жовтня 2016 року до лютого 2022 року на загальну суму 30 148,83 грн. Від даної суми слід відрахування нарахування за жовтень 2016 року - 53,22 грн., за листопад 2016 року - 208,98 грн., грудень 2016 року - 218,21 грн., січень 2017 року - 439,46 грн., лютий 2027 року - 219,81, частково за 19 днів березня місяця 2017 року 2351,86 грн. (за березень місяць нараховано 3 837,25 грн.:31х19). Відтак, борг з центрального опалення складає 26 658,29 грн. (30 148,83 - (53,22 +208,98 + 218,21+439,46+219,81+2351,86).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за постачання гарячої води, заборгованість нараховано з лютого 2017 року до лютого 2022 року на загальну суму 40 218,62 грн. Від даної суми слід відрахування нарахування за лютий 2017 року - 532,40 грн., частково за 19 днів березня місяця 2017 року 88,99 грн. (за березень місяць нараховано 145,20 грн.:31х19). Відтак, борг за постачання гарячої води складає 39 597,23 грн. (40 218,62 - (532,40+88,99).

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплено в п. 10 ч.3 статті 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) та п. ч.3 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ), правову норму щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Суд, враховуючи застосування строку позовної давності до заявлених позивачем, дійшов висновку про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 12 березня 2017 року.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Оскільки, борг нараховується з 12 березня 2017 року, відтак інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору нараховані ТОВ «Євро - реконструкція» з березня 2017 року до лютого 2022 року (а.с.21-23) інфляційні витрати від заборгованості за послуги з постачання гарячої води прийняти до уваги з відрахування інфляційних втрат за лютий 2017 року в сумі 06,10 грн., що становить 8 856,71 грн. (8 862,81 - 06,10 грн.).

Також, суд приймає до уваги нараховані позивачем інфляційні втрати від заборгованості за послуги з постачання центрального опалення з березня 2017 року до лютого 2022 року (а.с.18-20), відрахувавши інфляційні втрати з жовтня 2016 року до березня 2017 року, що складає 6020,61 грн. (6 156,73 -(47,18+24,05+21,58+15,69+27,62).

Оскільки, борг нараховується з 12 березня 2017 року 3% річних слід відраховувати з цієї дати, приймаючи до уваги розрахунок 3% річних позивача, з квітня 2017 року до лютого 2022 року, відрахувавши нараховані суми з жовтня 2016 року до березня 2017 року. Отже, 3% річних від суми боргу з центрального опалення за період з 12 березня 2017 року складає 2613,84 грн. (2 648,25 - (3,91+4,29+4,99+6,11+6,03+9,08).

Суд при визначенні 3% від суми боргу за постачання гарячої води з квітня 2017 року до лютого 2022 року, відрахувавши нараховані суми позивачем за лютий 2017 року і частково за березень 2017 року, становить 1,22 грн., 1,02 грн. Отже, 3% річних від суми боргу за постачання гарячого водопостачання становить 3866,55 грн. (3 868,77-2,22).

Таким чином, суд, в межах строку позовної давності, бере за основу долучений позивачем розрахунок, який складено у відповідності з чинним законодавством та перевірений судом.

Вказаний вище розрахунок позивача щодо заборгованості відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовано, доказів зворотного суду не надали, як і не надали суду доказів оплати наданих позивачем послуг, а також доказів і про те, що у спірний період часу до квартири останніх, які є її співвласників, не надавалися послуги централізованого опалення та з постачання гарячої води.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивачем заявлено вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ч. 1 ст. 541 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4 ст. 543 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають у власності у рівних частках по 1/3 вказаної вище квартири, то в такому випадку стягнення з відповідача ОСОБА_3 , який не є співвласником квартири, всієї суми буде неправомірним.

Отже, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості відповідно до їх часток у праві власності на квартиру. Відповідно з кожної з них підлягає стягненню по 1/3 частин вказаних вище сум.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дійшовши до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог щодо сум заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Однак, в частині вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, як не підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 .

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ч. 1 ст. 541 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4 ст. 543 ЦК України).

Позивачем заявлено вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, проте суд дійшов висновку про стягнення з останніх заборгованості відповідно до їх часток у праві власності на квартиру.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Отже, з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає стягненню з кожної сума, що відповідає їхньої 1/3 частини від суми заборгованості, а саме:

а) 8 876,10 грн. заборгованість за послуги централізованого опалення (26 628,29:3), інфляційна складова від суми боргу за послуги централізованого опалення в сумі 2006,87 грн. (6020,61:3); 3 % річних від суми боргу за послуги централізованого опалення - 871,28 грн. (2 613,84:3);

б) заборгованість за послуги гарячого водопостачання 13 999,10 грн. (39 597,23:3), інфляційна складова від суми боргу за послуги гарячого водопостачання в сумі 2 954,27 грн. (8 856,71:3); 3 % річних від суми боргу за послуги гарячого водопостачання централізованого опалення - 1 288,85 грн. (3 866,55:3).

Загалом з кожної з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає стягненню в рівних частках заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 22 875,20 грн.; інфляційна складова від суми боргу - 4 961,14 грн.; 3 % річних від суми боргу - 2 160,13 грн.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відзиві на позовну заяву стороною відповідачки ОСОБА_1 ставиться питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_4 (а.с.85). За матеріалами справи, відповідно до ордеру від 12 травня 2023 року інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Чабанов А.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 18 травня 2021року. Договір 18 травня 2021 року укладено ОСОБА_1 з адвокатським об`єднанням «Грандліга» в особі Чабанова А.О., договір підписано ОСОБА_1 та від адвокатського об`єднання «Грандліга» - Чабановим А.О. (а.с.83-90).

Будь-яких достовірних відомостей, які б давали підстави для вирішення питання щодо стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу, матеріали справи не містять. Відтак, вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу за обставин, наведених у відзиві на позовну заяву, є безпідставними і не підлягають задоволенню.

В той же час, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 35,00 грн., оскільки відповідною до квитанції № 6L7U-MD9К-819E від 22 лютого 2023 року, що міститься в матеріалах справи, суд позбавлений можливості встановити, що даний доступ був здійснений особою саме в рамках наведеного позову (а.с. 10).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Євро-Реконструкція» за подання позовної заяви сплачено судовий збір в загальній сумі 2 684,00 грн (а.с. 56).

Оскільки в ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі - 59 992,94 грн., що становить 65,28 % від заявленої позивачем суми - 91 904,01 грн. (59 992,94 х 100 : 91 904,01). Відтак, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума судового збору, у відсотковому співвідношенні від розміру задоволеної частини позовних вимог в сумі 1 752,12 грн. (2 684,00 х 65,28 % :100).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір по 584,04 грн. (1 752,12:3) з кожної.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 541, 543,625, 634, Цивільним Кодксом України, статтями 81, 89,137, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального Кодексу України , суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість з централізованого опалення та за послуги з постачання гарячої води в сумі 22 875 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 20 коп., інфляційну складову боргу в сумі 4 961 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 14 коп., 3 % річних в сумі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 13 коп., а всього стягнути - 29 996 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість з централізованого опалення та за послуги з постачання гарячої води в сумі 22 875 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 20 коп., інфляційну складову боргу в сумі 4 961 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 14 коп., 3 % річних в сумі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 13 коп., а всього стягнути - 29 996 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір в сумі 584 (п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 04 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір в сумі 584 (п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 04 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, б. 20, код ЄДРПОУ 37739041);

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 11 серпня 2023 року.

Суддя А.В. Слободянюк