Рішення № 112774193, 10.08.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року Справа № 915/368/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, ідентифікаційний код 37104825, адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, а/с 21, адреса ел. пошти: skmkf.ltd@gmail.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код 33133003, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про: стягнення 177653,23 грн

У С Т А Н О В И В:

06.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №06/03-1 від 06.03.2023 (вх. № 2630/23) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" заборгованості на загальну суму 177653,23 грн, яка складається з пені, нарахованої за неналежне виконання договору підряду № НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021 у сумі 126501,84 грн, штрафу в сумі 32641,97 грн, 3% річних у сумі 18509,42 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021 в частині своєчасної оплати за виконані будівельно-монтажні роботи, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу пеню, штраф та 3% річних відповідно до умов Договору та вимог законодавства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/368/23 - Адаховську В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

21.03.2023 від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2023, надійшли пояснення № б/н від 21.03.2023 (вх. № 3484/23), в яких позивач обґрунтував попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що остаточна вартість правничої допомоги буде визначена виходячи з обсягу фактично виконаних адвокатом робіт.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву № б/н від 04.04.2023 (вх. №4169/23 від 04.04.2023) просить:

- відмовити у стягненні 177653,23 грн, у т.ч.: 126501,84 грн пені, 32641,97 грн штрафу, 18509,42 грн 3% річних;

- здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін;

- судові витрати в частині відшкодування витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача, в іншій частині - відповідно до положень ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.08.2023 заяву відповідача про розгляд справи № 915/368/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги ним не визнаються з підстав їх необґрунтованості та неспівмірності штрафних сум. При цьому відповідач визнає, що грошове зобов`язання з оплати виконаних робіт в повному обсязі ним не виконано і просить суд врахувати наступні обставини.

Позивачем не було надано рахунок на оплату робіт за Актом приймання виконаних робіт №08/01 від 21.01.2022, а отже прострочення оплати робіт за вказаним Актом для нарахування штрафних санкцій не відбулося. Відповідач вважає, що грошові кошти в розмірі 475981,20 грн, сплачені відповідачем за платіжним дорученням № 07104 від 24.12.2021 мають бути зараховані в рахунок неоплачених рахунків №12 від 11.02.2022 та №21 від 01.03.2022 (рахунки на оплату робіт, виконаних в лютому та березні 2022 року).

Також відповідач вважає, що припустився порушення строків оплати виконаних робіт через обставини непереборної сили, оскільки до відповідача були застосовані заходи Національного банку України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", якою було зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій відповідача. Як зазначив відповідач, він вживав заходів для врегулювання спору, зокрема, повідомляв позивача про неможливість виконання грошового зобов`язання і пропонував узгодити подальший порядок виконання Договору підряду №НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021.

Таким чином, на думку відповідача, відсутня його вина щодо невиконання зобов`язання за Договором.

Крім того, відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки розрахунку, оскільки заявлені до стягнення суми є неспівмірними з вартістю виконаних робіт, проте відповідного клопотання про зменшення розміру неустойки, штрафу і процентів ним не заявлено.

Також відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача не відповідають критеріям розумності, дійсності та необхідності.

Позивач в поданій до суду відповіді на відзив б/н від 07.04.2023 (вх. № 4368/23 від 10.04.2023), посилаючись на постанови Верховного Суду, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, включаючи відшкодування судових витрат, на підставі наступного.

Позивач зазначає, що у відповідності з п. 4.7 договору підряду №НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021 та додатком №10 до вказаного договору перераховані відповідачем за платіжним дорученням №07104 від 24.12.2021 кошти на суму 475981,20 грн. є авансом (або передоплатою), який зараховано в рахунок оплати виконаних робіт за актом №08/01 приймання виконаних будівельних робіт від 21.01.2022.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі № 910/15264/21 позивач зазначає, що посилання відповідача на обставини непереборної сили є безпідставним, оскільки відповідач втратив право посилатися на форс-мажор через порушення вимог пп. 15.3., 15.4. договору підряду №НГЗ-Д-21-501/8310С314 від 26.11.2021, якими встановлено обов`язок відповідача в триденний строк письмово повідомити позивача про настання обставин непереборної сили.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідач мав можливість здійснювати безготівкові платежі для виконання договірних зобов`язань, що підтверджується платіжним дорученням №01196 від 17.03.2022.

Позивач також зазначає, що відповідач проігнорував пропозицію позивача про погашення заборгованості в не грошовій формі (шляхом передання в рахунок погашення заборгованості продукції власного виробництва - глинозему).

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 позивач зазначає, що відповідач не надав встановлених чинним законодавством України документів, які підтверджують наявність обставин непереборної сили, а саме - сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі про такі обставини.

Також позивач з посиланням на постанови Верховного Суду від 07.06.2022 у cправі №904/5858/20, від 08.06.2022 у cправі № 910/6636/21 вказує, що зменшення розміру неустойки не ґрунтується на принципах розумності, справедливості та пропорційності з урахуванням майнового стану позивача та відповідача, а також з урахуванням балансу інтересів сторін.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неспівмірності та нереальності витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (замовник) було укладено договір підряду №НГЗ-Д-21-501/8310С314 (далі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором підрядник зобов`язався в обумовлені цим Договором строки виконати будівельно-монтажні роботи, а замовник зобов`язується прийняти результат виконаних підрядником робіт і оплатити їх на умовах Договору (п. 2.1., 2.2. Договору).

Предметом Договору визначено: будівельно-монтажні роботи з футеровки металоконструкцій газоходів Lc-202.1, Lc-302.1 печей КС-2, КС-3 передбачених заходом інвестиційного бюджету, код проекту 12.70.17.001 "Ділянка кальцинації. Технічне переоснащення системи газоочищення на установці КС-1 "Lurgi" (код державного класифікатору продукції та послуг - 33.12).

Обсяг робіт, що підлягають виконанню, визначається Переліком локальних кошторисів, який є додатком №7 до Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору дата закінчення робіт - 10.03.2022.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість робіт визначається договірною ціною (додаток № 2) на підставі переліку локальних кошторисів (додаток № 7) і складає 1333274,40 грн, в тому числі ПДВ - 20% - 222212,40 грн.

Згідно з п. 4.6 Договору, замовник зобов`язується здійснювати оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника в наступному порядку:

- 80% суми, яка підлягає оплаті - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання виконаних робіт і надання підрядником документів, вказаних в пп. 5.2. (акт приймання виконаних будівельних робіт і довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3), 4.15. цього Договору (видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, рахунки на оплату та ін.) Оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, акті про прийняття виконаних будівельних робіт, підписаного сторонами (п. 4.6.1. Договору);

- 20% суми, яка підлягає оплаті - протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту реєстрації підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на суму зобов`язань ПДВ підрядника за актом приймання виконаних робіт, вказаних в п. 4.6.1. Договору (п. 4.6.2. Договору).

При цьому згідно з п. 4.7. Договору замовник перераховує підряднику аванс на придбання матеріальних ресурсів в розмірі 50% вартості матеріалів згідно з Графіком виплати і погашення авансу, який є додатком №10 до Договору, на підставі наданого підрядником рахунку і розрахунку суми авансу в обсязі, необхідному для виконання місячного об`єму робіт. Рахунок суми авансу здійснюється на підставі Протоколів узгодження цін матеріально-технічних ресурсів (додаток № 5), затверджених замовником. Графік виплати і погашення авансу є орієнтовним і залежить від місячних обсягів запланованих робіт та узгодженої вартості матеріалів. Підрядник зобов`язаний протягом трьох робочих днів після отримання авансу оформити та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму зобов`язань за ПДВ за отриманий аванс. У випадку порушення граничних строків реєстрації у відповідності з п. 201.10 Податкового кодексу відповідної податкової накладної на аванс, підрядник, за вимогою замовника, зобов`язан сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів штраф у розмірі 1/6 суми отриманого авансу.

Пунктом 4.12. Договору передбачено, що моментом виконання зобов`язань замовника по оплаті є дата списання грошових коштів з його поточного рахунку.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами по мірі виконання окремих етапів робіт і оформлюється підписанням акта приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Згідно з пунктом 7.1. Договору замовник зобов`язаний надати за актом проектно-кошторисну документацію зі штампом "До виконання робіт", необхідну для виконання робіт у повному обсязі, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Договору сторонами (зразок акту - додаток № 3).

За умовами п. 7.2. Договору, замовник зобов`язаний здійснити контроль за дотриманням норм і правил техніки безпеки, охорони праці, навколишнього середовища, вимог щодо безпеки руху під час виконання робіт підрядником.

Відповідно до п. 7.3. Договору замовник зобов`язався здійснити своєчасне приймання виконаних підрядником робіт, а після їх приймання здійснити оплату в порядку і на умовах, встановлених Договором.

Згідно п. 13.3. Договору, за прострочку оплати прийнятих робіт замовник на вимогу підрядника, за відсутністю вини підрядника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прийнятих і не оплачених робіт за кожний день прострочення оплати, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 5 процентів від вартості неоплачених у строк робіт.

Крім того, згідно п. 13.10. Договору кожна із сторін зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за даним Договором. Збитки стягуються в повній мірі понад неустойку.

Відповідно до п. 13.7. Договору, сторони домовилися, що спори, не врегульовані шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд до господарського суду відповідно до законодавства України.

Як встановлено п. 15.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити і попередити розумними силами: війна, повстання, національні заворушення, міжрелігійні чвари, страйки, масові звільнення, епідемії, пожежі, землетруси, повені або інші стихійні лиха. Строк виконання зобов`язань за Договором відсувається пропорційно часу, протягом якого діяли обставини непереборної сили.

При цьому відповідно до п. 15.3. Договору сторона, яка зазнала обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше трьох днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення повинно містити дані про наступ і характер обставин непереборної сили і можливих їх наслідків. Доказами вказаних в повідомленні обставин повинні бути документи, видані компетентними органами. У випадку не сповіщення або несвоєчасного сповіщення сторона втрачає право посилатися на такі обставини в якості підстав, які звільняють її від відповідальності по Договору.

Згідно з п. 15.4. Договору якщо обставини непереборної сили продовжуються понад один місяць, сторони узгоджують подальший порядок виконання Договору.

Пунктом 16.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати підписання, розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли з 24.11.2021 року та діє до 31.03.2022 року, а в частині зобов`язань по Договору - до повного їх виконання сторонами.

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Позивач стверджує, що протягом січня-березня 2022 року виконав на замовлення відповідача у відповідності до умов Договору та додатку № 7 до Договору будівельно-монтажні роботи на загальну суму 1260066,00 грн.

На підтвердження вказаної обставини, позивачем додано до позовної заяви копії актів приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1260066,00 грн, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме: №08/01 від 21.01.2022 на суму 592219,20 грн, №01/02 від 11.02.2022 на суму 75037,20 грн, №б/н від 01.03.2022 на суму 592809,60 грн.

Вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт містять посилання на Договір.

У відповідності до п. 4.6., 4.7., 4.11. Договору позивач надав відповідачу рахунки на оплату № 222 від 20.12.2021, № 8 від 21.01.2022, № 12 від 11.02.2022, № 21 від 01.03.2022, які відповідач додав до відзиву на позовну заяву.

Позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні №33 від 24.12.2021 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9396286190, дата реєстрації - 28.12.2022), №8 від 21.01.2022 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9012303218, дата реєстрації - 28.01.2022), №10 від 11.02.2022 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9037186539, дата реєстрації - 21.02.2022), №1 від 01.03.2022 (№ реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 9065900842, дата реєстрації - 06.06.2022).

Отже, в силу умов п. 4.6. Договору та ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за виконані роботи в наступні строки:

1) Оплата 80 процентів від суми, яка підлягала оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт №08/01 від 21.01.2022, що складає 473775,36 грн, повинна була бути здійснена у строк до 31.01.2022 (включно).

Оплата 20 процентів від суми, яка підлягала оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт №08/01 від 21.01.2022, що складає 118443,84 грн., повинна була бути здійснена у строк до 02.02.2022 (включно).

У відповідності до п. 4.7. та додатку №10 до Договору, замовник сплатив постачальнику передоплату (аванс) в розмірі 475981,20 грн, на підтвердження чого позивач надав до суду копію платіжного доручення № 07104 від 24.12.2021 на суму 475981,20 грн, яке містить посилання на рахунок № 222 від 20.12.2021.

В подальшому, у відповідності до п. 4.6. Договору, відповідач сплатив за виконані роботи ще 116238,00 грн, на підтвердження чого позивач надав до суду копію платіжного доручення № 00554 від 31.01.2022 на суму 116238,00 грн, яке містить посилання на рахунок № 8 від 21.01.2022.

2) Оплата 80 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт № 01/02 від 11.02.2022, що складає 60029,76 грн, повинна була бути здійснена у строк до 21.02.2022 (включно). З 22.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Оплата 20 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт № 01/02 від 11.02.2022, що складає 15007,44 грн, повинна була бути здійснена у строк до 28.02.2022 (включно). З 01.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

17.03.2022 відповідач сплатив за виконані роботи 15007,44 грн, на підтвердження чого позивач надав до суду копію платіжного доручення №01196 від 17.03.2022 на суму 15007,44 грн, яке містить посилання на рахунок № 12 від 11.02.2022.

3) Оплата 80 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2022, що складає 474247,68 грн, повинна була бути здійснена у строк до 11.03.2022. З 12.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Оплата 20 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2022, що складає 118561,92 грн, повинна була бути здійснена у строк до 13.06.2022. З 14.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач здійснив часткову оплату за виконані будівельні роботи у сумі 607226,64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 07104 від 24.12.2021 на суму 475981,20 грн; № 00554 від 31.01.2022 на суму 116238,00 грн; № 01196 від 17.03.2022 на суму 15007,44 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній не здійснив оплату виконаних будівельних робіт на суму 652839,36 грн.

На підтвердження викладених обставин позивачем також надано до матеріалів справи підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2022, зі змісту якого вбачається наявність станом на 30.04.2022 заборгованості відповідача перед позивачем по Договору на суму 652839,36 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами про погашення заборгованості, що підтверджується листами № 42 від 20.03.2022, № 50 від 24.05.2022, № 54 від 07.06.2022 та № 60 від 20.06.2022, № 70 від 08.07.2022, які містяться в матеріалах справи. Проте звернення позивача були залишені відповідачем без задоволення.

24.01.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 04 про сплату заборгованості за фактично виконані роботи та просив вжити заходів для належного виконання зобов`язань за Договором та перерахувати суму заборгованості на рахунок позивача.

Відповідач надав відповідь на претензію № МГЗ-вих-01-23-058 від 01.02.2023, в якій зазначив про зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій відповідача і запропонував узгодити подальший порядок виконання договірних зобов`язань шляхом підписання угоди про відстрочення оплати виконаних робіт.

Позивач зазначає, що заборгованість за Договором не було сплачено своєчасно, у зв`язку з чим нараховано пеню в сумі 126501,84 грн, штраф в сумі 32641,97 грн та 3% річних у сумі 18509,42 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Як передбачено статтями 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не заявив про недоліки до виконаних робіт (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов`язань перед підрядником.

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни.

Частиною 4 статті 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи, передбачені умовами цього Договору на загальну суму 1260066,00 грн, а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується підписаними між ними актами приймання виконаних будівельних робіт № 08/01 від 21.01.2022 на суму 592219,20 грн, № 01/02 від 11.02.2022 на суму 75037,20 грн, № б/н від 01.03.2022 на суму 592809,60 грн.

Суд встановив, що відповідач розрахувався за отриманий товар несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 126501,84 грн, штраф на загальну суму 32641,97 грн, 3% річних на загальну суму 18509,42 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 4 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 13.3. Договору передбачено, зокрема, що за прострочку оплати прийнятих робіт замовник на вимогу підрядника при відсутності вини підрядника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прийнятих і не оплачених робіт за кожний день прострочення оплати, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф в розмірі 5 процентів від вартості неоплачених у строк робіт.

З долученого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що пеня розраховувалась позивачем:

- за порушення строків оплати 80 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт № 01/02 від 11.02.2022 (60029,76 грн) - за період з 06.03.2022 по 21.08.2022. Як вже зазначалось судом, обов`язок сплатити заборгованість в сумі 60029,76 грн за Договором у відповідача виник з 21.02.2022.

- за порушення строків оплати 20 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт № 01/02 від 11.02.2022 (15007,44 грн) - за період з 06.03.2022 по 16.03.2022. Обов`язок сплатити заборгованість в сумі 15007,44 грн за Договором у відповідача виник з 28.02.2022.

- за порушення строків оплати 80 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2022 (474247,68 грн) - за період з 12.03.2022 по 11.09.2022. Обов`язок сплатити заборгованість в сумі 474247,68 грн за Договором у відповідача виник з 11.03.2022.

- за порушення строків оплати 20 процентів від суми, яка підлягає оплаті за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2022 (118561,92 грн) - за період з 14.06.2022 по 13.12.2022. Обов`язок сплатити заборгованість в сумі 118561,92 грн за Договором у відповідача виник з 13.06.2022.

Позивачем нарахована відповідачу пеня на загальну суму 126501,84 грн, у тому числі: на суму боргу 60029,76 грн за період з 06.03.2022 по 02.06.2022 (89 днів) у розмірі 2927,48 грн та за період з 03.06.2022 по 21.08.2022 (80 днів) у розмірі 6578,60 грн; на суму боргу 15007,44 грн за період з 06.03.2022 по 16.03.2022 (11 днів) у розмірі 90,46 грн; на суму боргу 474247,68 грн за період з 12.03.2022 по 02.06.2022 (83 дні) у розмірі 21568,52 грн та за період з 03.06.2022 по 11.09.2022 (101 день) у розмірі 65615,09 грн; на суму боргу 118561,92 грн за період з 14.06.2022 по 13.12.2022 (183 дні) у розмірі 29721,69 грн. Детальний розрахунок пені наявний у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 13.3. Договору за прострочення оплати прийнятих робіт понад 30 календарних днів позивачем додатково нараховано штраф в розмірі 5 процентів від вартості неоплачених у строк робіт на загальну суму 32641,97 грн, у тому числі:

- з 24.03.2022 на суму боргу 60029,76 грн (строк оплати 21.02.2022 включно) нараховано 3001,49 грн;

- з 11.04.2022 на суму боргу 474247,68 грн (строк оплати 11.03.2022 включно) нараховано 23712,38 грн;

- з 14.07.2022 на суму боргу 118561,92 (строк оплати 13.06.2022 включно) нараховано 5928,10 грн. Детальний розрахунок штрафу наявний у матеріалах справи.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 18509,42 грн, у тому числі: на суму боргу 60029,76 грн за період з 22.02.2022 по 28.02.2022 (7 днів) в розмірі 34,54 грн; на суму боргу 75037,20 грн за період з 01.03.2022 по 11.03.2022 (11 днів) в розмірі 67,84 грн; на суму боргу 549284,88 грн за період з 12.03.2022 по 16.03.2022 (5 днів) в розмірі 225,73 грн; на суму боргу 534277,44 грн за період з 17.03.2022 по 13.06.2022 (89 днів) в розмірі 3908,28 грн; на суму боргу 652839,36 грн за період з 14.06.2022 по 06.03.2023 (266 днів) в розмірі 14273,04 грн. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи.

За перевіркою суду, позивач нарахування процентів річних виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про те, що в період дії вищенаведеного Договору мале місце обставини непереборної сили, оскільки до відповідача були застосовані заходи Національного банку України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", якою було зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій відповідача, що свідчить про необхідність звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за даним Договором з підстав наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Як встановлено п. 15.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити і попередити розумними силами: війна, повстання, національні заворушення, міжрелігійні чвари, страйки, масові звільнення, епідемії, пожежі, землетруси, повені або інші стихійні лиха. Строк виконання зобов`язань по Договору відсувається пропорційно часу, протягом якого діяли обставини непереборної сили.

При цьому відповідно до п. 15.3. Договору сторона, яка зазнала обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше трьох днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення повинно містити дані про наступ і характер обставин непереборної сили і можливих їх наслідків. Доказами вказаних в повідомленні обставин повинні бути документи, видані компетентними органами. У випадку не сповіщення або несвоєчасного сповіщення сторона втрачає право посилатися на такі обставини в якості підстав, які звільняють її від відповідальності по Договору. Згідно з п. 15.4. Договору якщо обставини непереборної сили продовжуються понад один місяць, сторони узгоджують подальший порядок виконання Договору.

Частиною 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 та від 15.06.2018 у справі № 915/531/17.

Отже, єдиним достатнім підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, який відповідачем до матеріалів даної справи не надано.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами в Договорі було визначено обов`язок сторони, яка зазнала обставин непереборної сили, не пізніше трьох днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону.

Відповідач не надав до матеріалів даної справи доказів виконання ним зобов`язань щодо письмового повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). При цьому про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (правова позиція сформована в п. 50, 51 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі № 910/15264/21 та в п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Крім того, можливість здійснити розрахунок по Договору підтверджується платіжним дорученнями №01196 від 17.03.2022 на суму 15007,44 грн, який надано позивачем до матеріалам справи. Відповідач не спростував факту перерахування позивачу грошових коштів в сумі 15007,44 грн. 17.03.2022, тобто після затвердження Правлінням Національного банку України постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", і не надав жодних пояснень щодо вказаного платежу.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов`язання, у зв`язку з відсутністю вини, оскільки вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Щодо твердження відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки розрахунку, оскільки заявлені до стягнення суми є неспівмірними з вартістю виконаних робіт, суд зазначає наступне.

Норма частини третьої статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина перша статті 233 ГК України).

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (правова позиція сформована в п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так в листі №70 від 08.07.2022, який надано позивачем до матеріалів справи, позивач запропонував відповідачу в рахунок виконання зобов`язань за Договором передати йому продукцію власного виробництва відповідача (глинозем). Проте, вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення.

В той же час позивачем зазначено, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за Договором позивач за рахунок власних коштів був змушений збільшити податкове зобов`язання з податку на додану вартість, яке виникло у позивача після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2022 та реєстрації в зв`язку з цим податкової накладної №1 від 01.03.2022. Розмір податкового зобов`язання складає 118561,92 грн. В той же час Відповідач отримав право на податковий кредит, тобто можливість зменшити власні податкові зобов`язання на 118561,92 грн.

Будь-яких інших доказів наявності передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України умов для зменшення розміру неустойки відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для зменшення розміру неустойки, оскільки вказані відповідачем обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код 33133003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Компанія "МКФ" (54006, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, ідентифікаційний код 37104825) 177653,23 грн, які складаються з: 126501,84 грн - пені, 32641,97 грн - штрафу, 18509,42 грн - 3% річних, а також 2684,00 грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська