Рішення № 112770850, 07.06.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2348/21

Провадження № 2-др/203/12/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Негробова Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків, 3% річних,

встановив:

23.05.2022 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник позивача - ОСОБА_1 - адвокат Негробов О.В. із заявою про стягнення судових витрат в порядку ст. 270 ЦПК України, в цивільній справі №203/2348/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (далі - ПрАТ «УНІКА», відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків, 3% річних, в якій представник позивача просить суд:

- вирішити питання щодо понесених ОСОБА_1 витрат в процесі розгляду Кіровським районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи №203/2348/21, що складаються з витрат на правову допомогу, які слід покласти на відповідачів - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 , внаслідок ухваленого на користь позивача - ОСОБА_1 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково, про що ухвалити додаткове рішення.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування вимог заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача зазначив, що 12.05.2022 року судом було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків, 3% річних, за результатами якого було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. У пред`явленому позові, відповідно до положень ст. 175 ЦПК України, був заявлений попередній розмір витрат на правничу допомогу, який очікував понести позивач, у розмірі 7000,00 грн. Так, як зазначив представник позивача, 20.05.2022 року позивач розрахувався з представником, відповідно до умов договору, за надані правничі послуги адвоката у повному обсязі, про що було складено акт приймання-передачі виконаних робіт до договору надання правничої (правової) допомоги від 11.01.2021 року, додаткової угоди №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.01.2021 року та додаткової угоди №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2022 року, згідно з яким вартість наданих правничих послуг склала 7000,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на правову допомогу, що поніс позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із захистом його порушених прав та інтересів, під час розгляду цивільної справи складає - 7000,00 грн. Як зазначив представник позивача, оскільки 12.05.2022 року під час розгляду цивільної справи №203/2348/21 питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу через об`єктивні обставини не було вирішено, наявні підстави для вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат.

З огляду на викладене вище, представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України.

Представник відповідача-1 - ПрАТ «УНІКА» у відзиві на позов від 21.09.2021 року висловив свою правову позицію з приводу вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, та зазначив, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Крім того, представник відповідача зазначив, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На думку представника відповідача-1, позивачем не надано суду доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплату), тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою та не підтвердженою належними та допустимими доказами.

Відповідач-2 не подав до суду заперечень проти заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, проте у судовому засіданні під час розгляду справи по суті надавав пояснення, відповідно до яких зазначив, що він заперечує проти задоволення вимог позивача про стягнення з нього судових витрат.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Судове засідання з розгляду заяви було призначено судом на 07.06.2022 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання.

Позивач та його представник подали до суду заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності. При цьому у заяві представник позивача зазначив, що позивач підтримує вимоги заяви та просить суд їх задовольнити у повному обсязі, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Представник відповідача-1 разом з відзивом на позов подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, причини неявки до суду у судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань з приводу участі у судовому засіданні до суду не надсилав.

Відповідач-2 та його представник у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань з приводу участі у судовому засіданні до суду не надсилали.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, керуючись положеннями ст. ст. 211, 223, ч. 4 ст. 270 ЦПК України, розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за відсутності учасників справи.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Під час розгляду судом заяви про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи, в межах розгляду вимог заяви про ухвалення додаткового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 17.06.2021 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 (представник позивача - адвокат Негробов О.В.) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків, 3% річних, в якому позивач просить суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 11606,89 грн, яка складається з: несплаченої частки страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ 135095798 в розмірі 10396,41 грн; пені за період з 28.12.2020 року по 31.05.2020 року включно в розмірі 581,02 грн; інфляційні збитки за період з 28.12.2020 року по 31.05.2021 року, включно в розмірі 497,02 грн; 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за період з 28.12.2020 року по 31.05.2021 року, включно, в розмірі 132,44 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 300,00 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Рішенням суду від 12.05.2022 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків, 3% річних, та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, буд. 6В; код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) страхове відшкодування у розмірі 10396,41 грн (десять тисяч триста дев`яносто шість гривень 41 копійка), у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, буд. 6В; код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 406,65 грн (чотириста шість гривень 65 копійок).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000,00 грн представник позивача надав суду копії: договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.01.2021 року, укладений між адвокатом Негробовим Олександром Вікторовичем та ОСОБА_1 , додаткової угоди №1 від 11.01.2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.01.2021 року, додаткової угоди №2 від 16.02.2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.01.2021 року, акта приймання-передачі виконаних робіт від 20.05.2022 року, квитанції від 24.05.2021 на суму 5000,00 грн та від 20.05.2022 року на суму 2000,00 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.02.2022 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 11.01.2021 року, серії АЕ №1110353, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ЗП №002072 від 12.03.2019 року, посвідчення адвоката №2761 від 12.03.2019 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу ухвалення в цивільній справі додаткового рішення.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1 - 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 8 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо , зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати .

Аналіз викладених вище норм ЦПК України вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, до складу судових витрат входять і судові витрати зі сплати судового збору, а тому у разі невирішення судом питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу суд може ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Отже, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 № 904/4507/18 (12-171гс19)).

Аналіз викладеного вище вказує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд бере до уваги те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17, додаткова постанова Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги вказані правові висновки Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі, якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece)).

Так, як видно з наданих представником позивача письмових доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачу були надані адвокатські послуги адвокатом Негробовим О.В. у загальному розмірі 7000,00 грн. Тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині позовних вимог щодо відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», суд на підставі положень ст. ст. 141, 270 ЦПК України вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн (7000, 00 грн : 2 = 3500,00 грн).

V. Висновки суду за результатами розгляду заяви.

З огляду на встановлені судом обставини справи, докази, надані представником позивача на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, необґрунтованість заперечень відповідачів, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та пропорційності.

Тому суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивача у повному обсязі та ухвалити додаткове рішення в цивільній справі.

Керуючись статтями 3-13, 133, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Заяву представника позивача адвоката Негробова Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків, 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, буд. 6В; код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.М. Ханієва