Рішення № 112770830, 11.08.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7383/21

№ провадження 2/208/99/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.

за участю: секретаря судового засідання - Задьори В.І.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення 3% річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України», -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить суд, стягнути з відповідача на їх на користь 3% річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 83607 (вісімдесят три тисячі шістсот сім) гривень 38 копійок, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

2.Позиція сторони позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 18.06.2007 року між Акціонерно-комерційним, банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» надалі - Позивач/Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач/Позичальник) укладено кредитний договір № 130/3-8-7 (надалі-Кредитний договір) відповідно до умов якого, Кредитор зобов`язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) дол. США 00 центів, а Позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за час його використання та можливими штрафними санкціями передбаченими Кредитним договором.

Свої зобов`язання за Кредитним договором Кредитор виконав в повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти. Відповідач в свою чергу зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість.

20 лютого 2018 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 130/3-8-7 від 18.06.2007 року в сумі 34 663 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят три) дол. США 60 центів.

21.11.2019 року рішенням Спільних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" та AT "УКРСОЦБАНК", оформленим Протоколом № 1/2019, затверджено нову редакцію Статуту AT "АЛЬФА-БАНК".

Відповідно до підпункту 2) пункту 1.2 Статуту AT "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань AT "УКРСОЦБАНК" на підставі , передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера AT "УКРСОЦБАНК" (рішення № 5/2019 від 15.10.2019 року) та рішенням Загальних зборів акціонерів AT "АЛЬФА-БАНК" (протокол № 4/2019 від 15.10.2019 року), відповідно до, якого до AT "АЛЬФА-БАНК" було передано все майно, права і зобов`язання AT "УКРСОЦБАНК", яке було створене згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14.09.1990 року в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31.10.1990 року з - найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", який у подальшому змінював назву:

(1)на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 20.06.1991 року про виключення з найменування банку слова "Республіканський");

(2)на Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" (згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 09.03.2010 року про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та про зміну найменування), яке стало правонаступником усіх прав і зобов`язань АКБСР "Укрсоцбанк"; та

(3)на Акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" (згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 року про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування товариства), яке стало правонаступником усіх прав і зобов`язань ПАТ "УКРСОЦБАНК".

26.11.2019 року НБУ погодив Статут AT "АЛЬФА-БАНК" (нова редакція від 21.11.2019 року).

28.11.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С. здійснив реєстраційну дію № 10681050156055612 - державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, змін статутного або складеного капіталу та змін складу або інформації про засновників, якою зокрема провів державну реєстрацію Статуту AT "АЛЬФА-БАНК" (редакція від 21.11.2019 року).

03.12.2019 року до ЄДРЮОФОПГФ було внесено запис № 10681120104002827 про припинення AT "УКРСОЦБАНК".

Враховуючи зазначене, AT "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна,

прав та обов`язків AT "УКРСОЦБАНК", в тому числі і за кредитним договором №

130/3-8-7 від 18.06.2007 року укладеним з ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючі вищевикладені обставини, вбачається, що тривале не виконання судового рішення та довготривале зволікання цивільним відповідачем у виконанні судового рішення завдало позивачу значної майнової шкоди та збитків.

AT «Альфа-Банк» звертається до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом, визначивши, що звернення до суду є способом захисту прав та інтересів передбачених законом.

З цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на їх користь 3% річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 83607 (вісімдесят три тисячі шістсот сім) гривень 38 копійок, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

3. Позиція відповідача.

Відповідач, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом та не подала в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, Відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подала зустрічний позов.

4. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

26 серпня 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить суд, стягнути з відповідача на їх на користь 3% річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України а також сплачений судовий збір.

26.08.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям, справу передано в провадження судді Івченко Т.П.

07.09.2022 року Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження по справі та справу призначеного до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.08.2022 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська вирішено провести заочний розгляд справи.

Відповідач, будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце судового розгляду, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, судові повістки - виклики направлялись відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України, вважається доставленими, що підтверджується рекомендованими повідомленнями та довідками про доставлення SMS - повідомлень, які знаходяться в матеріалах справи та на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідача неповажними, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд вважає за можливе постановити розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

5. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 18.06.2007 року між Акціонерно-комерційним, банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 130/3-8-7.

20 лютого 2018 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 130/3-8-7 від 18.06.2007 року в сумі 34 663 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят три) дол. США 60 центів.

21.11.2019 року рішенням Спільних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" та AT "УКРСОЦБАНК", оформленим Протоколом № 1/2019, затверджено нову редакцію Статуту AT "АЛЬФА-БАНК".

Відповідно до підпункту 2) пункту 1.2 Статуту AT "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань AT "УКРСОЦБАНК" на підставі, передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера AT "УКРСОЦБАНК" (рішення № 5/2019 від 15.10.2019 року) та рішенням Загальних зборів акціонерів AT "АЛЬФА-БАНК" (протокол № 4/2019 від 15.10.2019 року), відповідно до, якого до AT "АЛЬФА-БАНК" було передано все майно, права і зобов`язання AT "УКРСОЦБАНК", яке було створене згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14.09.1990 року в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31.10.1990 року з - найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

26.11.2019 року НБУ погодив Статут AT "АЛЬФА-БАНК", нова редакція від 21.11.2019 року.

28.11.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С. здійснив реєстраційну дію № 10681050156055612 - державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, змін статутного або складеного капіталу та змін складу або інформації про засновників, якою зокрема провів державну реєстрацію Статуту AT "АЛЬФА-БАНК", редакція від 21.11.2019 року.

03.12.2019 року до ЄДРЮОФОПГФ було внесено запис № 10681120104002827 про припинення AT "УКРСОЦБАНК".

5. Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, відповідно до вимог ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з вимогами п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Розрахунок 3% річних позивачем зроблено на суму боргу, який стягнуто з ОСОБА_1 20 лютого 2018 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 130/3-8-7 від 18.06.2007 року в сумі 34 663 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят три) дол. США 60 центів.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви надано копію Заочного рішення № 208/4471/17 з я кої неможливо ідентифікувати з кого саме було стягнуто заборгованість, оскільки по тексту рішення зазначено ОСОБА_1, також позивачем не надано суду доказів про отримання виконавчих листів, які були направлені на примусове виконання та чи сплачувались Відповідачем кошти у погашення заборгованості та яка заборгованість існує у відповідача перед позивачем після примусового виконання Заочного рішення суду № 208/4471/17 від 20.02.2018 року, також позивачем не надано доказів коли відповідачем було зроблено останній платіж з приводу погашення заборгованості, отже, у справі, що розглядається позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту з 20.02.2018 року. Позивач позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) не пред`явив.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст.13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачем Заочного рішення суду № 208/4471/17 від 20.02.2018 року, а наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд визнає, що наданими до суду доказами позивач не довів підстав для задоволення заявлених ним вимог про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, через що підстави для задоволення позову відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення 3% річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України» - відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

позивач - Акціонерне Товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, юридична адреса: 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текс судового рішення складений 16.08.2022 року.

Суддя Івченко Т. П.