Рішення № 112750877, 31.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 711/5486/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В.,

За участю представника позивача ОСОБА_3.

Представника 3-ї особи Вавілонської В.В.

Представника 3-ї особи Джафарова Д.Е.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор», Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2022р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор», Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається, що 8.07.2019р. був затримай нив порядку ст..208 КПК України, 10.07.2019р. застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та поміщено до ДУ`Черкаський слідчий ізолятор» Позивача не було забезпечено необхідне діагностування та лікування, а медичну допомогу надано без додержання медичних стандартів. Просить стягнути моральну шкоду в розмірі 3000000грн. представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Просив задовольнити.

Представник відповідача направив до суду відзив на позов від 31.05.23р. Просив розглядати в відсутність.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні просила відмовити в позові.

Представник 3-ї особи надав письмові пояснення. В судовому засіданні підтримав, просив відмовити в позові.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси направлено за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 9.12.22р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, 3-х осіб, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено . 07.07.2019 року слідчим відділом Канівського ВП Золотоніського ВП НП в Черкаській області було порушено кримінальне провадження за фактом смерті пана ОСОБА_2 та незаконного заволодіння транспортним засобом.

08.07.2019 року Позивач був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

08.07.2019 року Позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 115 КК України.

10.07.2019 року слідчий суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області обрав відносно Позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

10.07.2019 року Позивача було поміщено під варту до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Позивач до затримання, з лютого 2019 року перебував на лікуванні в Канівській ЦРЛ з приводу " хронічної ішемії лівої кісті руки " інфільтрація лівої кісті руки, парез лівого передпліччя із слабопозитивною динамікою одужання.

Позивач за направленням проходив обстеження та лікування в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова у м. Києві.

20.09.2020 року Позивач був вивезений до Третьої міської лікарні швидкої медичної допомоги, де було проведено хірургічне втручання : ампутація некротизованої нігтьової фаланги лівої китиці.

06.12.2019 року, 08.01.2020 року, 23.01.2020 року Позивач був оглянутий лікарем -терапевтом, та встановлено діагноз: Ампутація

культя 2 пальця лівої китиці, проведено перев"язку, призначено лікування.

25.05.2020 року огляд лікаря- терапевта, Позивачу встановлено діагноз: Гіпертензія, призначено лікування, рекомендовано консультація хірурга.

26.05.2020 року Позивач був оглянутий судинним хірургом КНП " ЧОЛ ЧОР " і встановлено діагноз : " Хронічна ішемія лівої нижньої кінцівки пальців стопи та надано рекомендація щодо обстеження та лікування ".

06.01.2020 року огляд завідувачки медичною частиною, призначено лікування.

22.06.2020 року Позивач був оглянутий лікарем - кардіологом, рекомендовано консультація кардіохірурга.

22.07.2020 року проведено допплерографію артерій нижніх кінцівок.

14.12.2020 року захисник Гнатюк Г.І. в інтересах Позивача подала до Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання про зільнення останнього з-під варти, посилаючись на тяжку хворобу Позивача та незабезпечення останнього належним лікуванням в умовах слідчого ізолятора.

14.12.2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси розглянув клопотання захисника Гнатюк Г.І. про звільнення Позивача з-під варти, та відмовив в його задоволенні, посилаючись на тяжкість звинувачення та ризики ухилення позивача від суду.

25.02.2021 року Позивач був оглянутий сімейним лікарем КНП " Канівський центр первинної медико- санітарної допомоги " Канівської міської ради Черкаської області, в якого тривалий час перебував на обліку, призначено лікування та видано електронне направлення на термінову консультацію до судинного хірурга та електронне направлення на термінову госпіталізацію.

20.04.2021 року Позивач доставлений до сімейного лікаря КНП " Канівський центр первинної медико- санітарної допомоги " Канівської міської ради Черкаської області.

07.07.2021 року Позивач був оглянутий судинним хірургом та лікарем невропатологом, призначено лікування та рекомендовано огляд у лікаря - неролага, консультації у лікаря - психіатра .

26.07.2021 року за направленням Позивачу проведено магніто- резонансну ангіоргафію артерій мозку та магніто - резонансну томографію головного мозку .

19.08.2021 року при огляді судинного хірурга, Позивачу встановлено діагноз : " 173.1 - Облітеруючий тромбангит ( хвороба Бергера). Облітеруючий ендартеріїт н/к та верхніх кінцівок. Оклюзія задньогомілкових сегментів з обох сторін, стенози підколінних артерій. Дистальна ішемія нижніх кінцівок справа III ст., зліва III-IV ст. Некроз І пальця лівої стопи ". Рекомендації : На даний момент хворий хірургічного лікування не потребує.

19.08.2021 року захисник пані Гнатюк Г.І. в інтересах Позивача подала до Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання про звільнення останнього з-під варти, посилаючись на тяжку хворобу Позивача та необхідність подальшої госпіталізація його в лікарню для хірургічного втручання, та незабезпечення останнього належним лікуванням в умовах слідчого ізолятора.

19.08.2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси зозглянув клопотання захисника пані Гнатюк Г.І. про звільнення Позивача з-під варти, та відмовив в його задоволенні, посилаючись на тяжкість обвинувачення та ризики ухилення Позивача від суду.

03.09.2021 року Позивачу в умовах стаціонару КНП "Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги" проведено оперативне втручання

( Виписка із історії хвороби станціонарного хворого від 03.09.2021 № 11339)

27.09.2021 року Позивачу вже встановлено IV ст. Захворювання.

02.11.2021 року Позивачу встановлено діагноз :

" 173.1 - Облітеруючий тромбангит ( хвороба Бергера).

Рекомендовано : реконструктивну операцію - алошунтування в спеціалізованих умовах 3 міської лікарні.

16.11.2021 року Позивачу при огляді судинним хірургом встановлено діагноз :

" 173.1 - Облітеруючий тромбангит ( хвороба Бергера).

Рекомендації : Консультація судинного хірурга НІХТім.О.О.Шалімова ( видано електронне направлення

16.11.2021 року згідно Консультативного висновку судинного хірурга Позивачу встановлено аналогічний діагноз :

" 173.1 - Облітеруючий тромбангит ( хвороба Бергера).

19.11.2021 року Позивачу видано Електронне направлення на термінову госпіталізацію для оперативного ургентного втручання.

30.11.2021 року Позивачу в умовах КНП " Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги " проведено хірургічну операцію ШПУТАЦІЯ ПАЛЬЦІВ ЛІВОЇ СТОПИ ( Виписка № 16144 із медичної карти стаціонарного від 01.12.2021).

09.12.2021 року Позивачу знято шви та запропоновано ампутацію стопи лівої нижньої кінцівки,.

05.01.2022 року захисник Гнатюк Г.І. в інтересах Позивача подала до Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання про

звільнення останнього з-під варти, посилаючись на тяжку хворобу озивача та необхідність подальшої госпіталізація його в лікарню для хіургічного втручання та незабезпечення останнього належним куванням в умовах слідчого ізолятора.

05.01.2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси розглянув клопотання захисника Гнатюк Г.І. про звільнення зивача з-під варти, та відмовив в його задоволенні, посилаючись на тяжкість обвинувачення та ризики ухилення Позивача від суду.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.01.2022 року Позивача визнано винним у вчиненні кримінальних авопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі , захисник Гнатюк Г.І. в інтересах Позивача звернулася до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

17.02.2022 року слідчий судді Придніпровського районного суду м. Черкаси за результатами розгляду скарги захисника Левченка M.JI. в -інтересах Позивача в порядку ст. 206 КПК України, ухвалив рішення, яким зобов"язав начальника Державної установи " Черкаський слідчий ізолятор « та начальника медичної частини направити Позивача для проведення повного медичного обстеження з проведенням необхідних медичних оглядів лікарів - спеціалістів, призначити необхідні дослідження, з урахуванням скарг на стан його здоров"я, та в подальшому забезпечити належне лікування Позивач.

12.03.2022 року КНП " Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради " повідомила захисника Гнатюк Г.І. про те, що і Позивачу встановлено діагноз. Оперативнелікування - ампутація показане в умовах хірургічного відділення КНП " Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги " де є спеціалізовані умови для перебування ув`язненого.

Згідно виписки з медичної карти амбулаторного ( стаціонарного)хворого № 3927 від 14.03.2022 року зазначено, що 11.03.2022 року позивачу було проведено хірургічну операцію з ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна .

17.03.2022 року захисник Гнатюк Г.І. в інтересах Позивача подала до Черкаського апеляційного суду клопотання про звільнення станнього з-під варти, посилаючись на тяжкість захворювання Позивача та необхідність подальшої госпіталізація останнього в лікарню для хірургічного втручання та незабезпечення останнього належним лікуванням в умовах слідчого ізолятора.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24.03.2022 року відносно позивача було змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Згідно консультативного висновку спеціаліста від 22.04.2022 року встановлено діагноз : 173.1 - Облітеруючий тромбантит ( хвороба Бергера с Аортоартерит хвороба Бергера Синдром Ляріша.

Згідно довідки до акту огляду медико- соціальною експертною в місією від № 634901 від 11.05.2022 року Позивачу було встановлено І «Б» групу інвалідності, безтерміново.

Згідно довідки № 332 від 01.09.2022 року Позивач знаходиться на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП "Канівська багатопрофільна лікарня", в зв"язку з тим, що 05.07.2022 року останньому проведено хірургічне втручання, що призвело до ампутації правої ніжньої кінцівки вище колін.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).(Постанова Верховного Суду від 28.03.2018 року Справа № П/9901/370/18).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. (ст.55 Конституції України).

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про вілшкодування моральної (немайнової) шкоди»). В пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст..81 ЦПК України). У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін, та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач посилається що керівництвом ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» не було забезпечено необхідне діагностування та лікування, а мдичну допомогу надано без додержання медичних стандартів .

В порушення вимог вищенаведених процесуальних норм, позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди посадовими особами, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями посадової особи Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор» та наслідками, зазначеними позивачем у позові.

Також позивач посилався на статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположнх свобод від 4.11.1950р. , яка передбачає: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».

Суд зазначає, що позивач страждав на серйозне захворювання, яке вплинуло на його повсякденне життя. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.

В Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Байло проти України» (CASE OF BAYLO v. UKRAINE) (заява № 21848/20) від 24 лютого 2022 року Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див., наприклад, рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, та «Похлєбін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пункт 62, від 20 травня 2010 року обидва з подальшими посиланнями), а у випадку, коли це викликано медичним станом,- регулярність і систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою ефективного лікування захворювань ув`язненої особи або запобігання їхньому ускладненню (див., inter alia, рішення у справах «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року обидва з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов`язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному ув`язненому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року обидва з подальшими посиланнями).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності , надані медичні виписки , суд приходить до висновку , що позивач отримав всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

Тому в задоволенні позову слід відмовити, оскільки в судовому засідання не встановлено спричинення позивачу моральної шкоди бездіяльністю керівництва ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» .

Керуючисьст.16,23, 1167 ЦК України , ст. 12,13,76,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор», Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1

Відповідач: Державна казначейська служба Українивул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601

Третя особа 1: Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор`вул. Благовісна, 234, м. Черкаси, Черкаська обл., 18015

. вул. Яші Киктя, буд. 44, с. Сушки, Канівського району Черкаської області, 19024 Третя особа 1: Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор`вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001