Рішення № 112750763, 10.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 404/6399/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Ковалівській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльності та незаконним рішенням органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 , шкоду завдану незаконною діяльністю органу державної влади, а також його незаконним рішенням, за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України в розмірі 923 746,13 грн., що складається з 505 221,03 грн. - основної суми, 418 525,10 грн. - інфляційних втрат (505 221,03 грн.* 182,84% - офіційно встановлений індекс інфляції за період з 01.01.2017р. по 01.10.2022р.). Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між ТОВ «Екоресурс-Груп» і ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Кіровоградського регіонального відділення 08.02.2011р. укладений договір № 26000001094064 банківського рахунку юридичної особи, на виконання умов якого банком позивачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, між ТОВ «Екоресурс-Груп» та ПАТ «КБ «Хрещатик» 16.12.20115р. укладена генеральна угода № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 про розміщення коштів на депозит банку на строк до 16.12.2016р. на виконання якої ТОВ розмістило, а Банк прийняв на рахунок вклад в сумі 10 000 грн. під 23,10 % річних. Постановою правління Національного банку України від 04.04.2016р. № 231/БТ ПАТ КБ «Хрещатик» віднесено до категорії проблемних.05.04.2016р. постановою правління Національного банку України №234 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесений до категорії неплатоспроможних, і з цієї дати на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016р. № 463 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію. В зв`язку із введенням у ПАТ «КБ «Хрещатик» у червні 2016р. ліквідаційної процедури довідкою від 01.11.2016р. № 2-3/3/10870 Банк повідомив товариство про наявність перед ним боргу в сумі 505 221,03 грн. і включення його грошових вимог до сьомої черги, тобто визнав строк виконання зобов`язання таким, що настав. 12.03.2019р. позивачем із ТОВ «Екоресурс-Груп» укладений договір №1 відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Екоресурс-Груп» передало Позивачу як Новому кредитору своє право вимоги з ПТ КБ «Хрещатик» боргу в сумі 505 221,03 грн., що виник внаслідок невиконання останнім своїх обов`язків по договору банкіського рахунку юридичної особи № 26000001094064 від 11.02.2011р. і по генеральній угоді № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 від 16.12.2015р., а також 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання та інфляційних втарт за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2022р. справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльності та незаконним рішенням органу державної влади передано за підсудністю Печерському районному суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2023р. справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 21.04.2023р. у справі залучено до участі у справі в якості співвідповідача Національний банк України.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звертаючись до суду свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Екоресурс-Груп» і ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Кіровоградського регіонального відділення 08.02.2011р. укладений договір № 26000001094064 банківського рахунку юридичної особи, на виконання умов якого банком позивачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, між ТОВ «Екоресурс-Груп» та ПАТ «КБ «Хрещатик» 16.12.20115р. укладена генеральна угода № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 про розміщення коштів на депозит банку на строк до 16.12.2016р. на виконання якої ТОВ розмістило, а Банк прийняв на рахунок вклад в сумі 10 000 грн. під 23,10 % річних. Постановою правління Національного банку України від 04.04.2016р. № 231/БТ ПАТ КБ «Хрещатик» віднесено до категорії проблемних.

05.04.2016р. постановою правління Національного банку України №234 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесений до категорії неплатоспроможних, і з цієї дати на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016р. № 463 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію. В зв`язку із введенням у ПАТ «КБ «Хрещатик» у червні 2016р. ліквідаційної процедури довідкою від 01.11.2016р. № 2-3/3/10870 Банк повідомив товариство про наявність перед ним боргу в сумі 505 221,03 грн. і включення його грошових вимог до сьомої черги, тобто визнав строк виконання зобов`язання таким, що настав.

Ліквідаційна процедура у Банку була введена на підставі рішеня Правління Національного банку України від 02.06.2016р. № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».

Однак постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 19.01.2017р. по справі №826/6665/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017р., визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку України від 05.04.2016р. № 234 «Про віднесення акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних. З моменту укладення вищезазначених судових рішень процедура виведення ПАТ КБ «Хрещатик» з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не провадилася, внаслідок чого Фонд до 18.12.2021р. не мав повноважень органу управління банку та органу контролю.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2018р. у справі №826/3021/18, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018р. і Касаційного адміністративного суду від 30.11.2021р., визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України ід 02.06.2016р. №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик». Судом касаційної інстанції Наіціональний банк України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв інше рішення від 18.06.2019р. №415-рш Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик», і останній був ліквідований Фондом у жовтні 2020р. Таким чином, банк не був платоспроможним до 18.02.2021р. (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6665/16) і не знаходився в процедурі ліквідації до 18.06.2019р.

12.03.2019р. позивачем із ТОВ «Екоресурс-Груп» укладений договір №1 відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Екоресурс-Груп» передало Позивачу як Новому кредитору своє право вимоги з ПТ КБ «Хрещатик» боргу в сумі 505 221,03 грн., що виник внаслідок невиконання останнім своїх обов`язків по договору банкіського рахунку юридичної особи № 26000001094064 від 11.02.2011р. і по генеральній угоді № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 від 16.12.2015р., а також 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання та інфляційних втарт за весь час прострочення виконання гошового зобов`язання. На виконання вимог ст. 517 ЦК України та договору №1 від 12.03.2019р. Первісним кредитором позивачу були передані оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, та відповідна інформація, яка є важливою для їх здійснення. Відповідно до п. 2 договору №1 відступлення права вимоги після його укладення до нього як до Нового кредитора перейшли всі права Первісного кредитора по зобов`язанням, обумовленим договором банківського рахунку юридичної особи № 26000001094064 від 11.02.2011р. і по генеральній угоді № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 від 16.12.2015р. Отже, ОСОБА_1 12.03.2021р. став вкладником, і відповідно, споживачем банківських послуг, про що повідомив Банк вимогою від 14.03.2019р. про перерахування грошових коштів, яку останній залишив без відповіді.

Позивач зауважив, що судами адміністративної юрисдикції всіх інстанцій у справі № 826/15685/16 визнано протиправною діяльність Національного банку україни щодо невжиття належних заходів забпечення захисту законних інтересів всіх вкладників і кредиторів ПАТ КБ «Хрещатик» щодо безпеки збереження коштів на банкіських рахунках, невжиття адекватних, негайних та рішучіх дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до зазначеного банку.

Частиною першою статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ЦК України Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

В свою чергу, Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди Позивачеві не завдавало. Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану Позивачу внаслідок дій, зокрема інших суб`єктів.

У постанові Верховного суду від 02.10.2019р. № 826/9802/17 зазначено, що «…відповідно до статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду. Аналіз зазначених норм свідчить, що Національний банк України бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій. Банківський сектор, у свою чергу, це особлива сфера де одні суб`єкти господарювання довіряють власні кошти іншим, а тому існує ризик можливості з боку банків (власників, акціонерів тощо) незаконно привласнити такі кошти і уникнути відповідальності. Як слушно зауважує позивач, для запобігання цьому (серед інших функцій) функціонує Національний банк України як особливий державний орган, який регулює банківську діяльність, здійснює контроль і нагляд за банками з метою недопущення протиправної діяльності доведення банку до неплатоспроможності та привласнення коштів вкладників…»

Також, відповідно до правової позиції Верховного суду, яка закріплена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі № 334/452/18, де зазначено «…У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (частина перша статті 1 Закону).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом (частина перша статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснює управління поточною діяльністю Фонду (частина перша статті 11 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Стаття 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає повноваження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері забезпечення діяльності Фонду, зокрема, повноваження виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду (пункти 2, 4 частини третьої статті 12 Закону).

Розділ V Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування коштів за вкладами, а саме: згідно частини першої статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом; згідно частини другої статті 26 Закону вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною). Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною); згідно частини п`ятої статті 26 означеного Закону відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Згідно статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що регулює порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 4-1) перелік рахунків вкладників, фінансові операції за якими зупинено відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України». Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно частин першої-четвертої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Відомості про ліквідацію банку повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку; 4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів. Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду (стаття 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком). Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Фонд має право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку (стаття 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Фонд зобов`язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними (стаття 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 4) вимоги вкладників- фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб- підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті (частина перша статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Для завершення ліквідаційної процедури банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право виставити на реалізацію майно (активи) банку, що залишилися нереалізованими, шляхом проведення відкритого конкурсу (аукціону) без обмеження мінімальної ціни продажу, що передбачено цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За результатами проведення ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та припинення банку як юридичної особи (стаття 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У постановах Верховного суду від 13.08.21р. у справі №757/4166/19, від 16.06.2022р. у справі №757/7544/17-ц містяться висновки про те, що запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимогдо банку та їх задоволення в порядку черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межіх ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Згідно статті 1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду» майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно частини першої статті 1173 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування» шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно статті 1174 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування» шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Суд вбачає, що на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статтей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи, отже необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, і саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Так, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанові № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідач 2, надавши відзив на позовну заяву, також не згодний з обґрунтування позову та вважає, що доводи Позивача про стягнення коштів не ґрунтуються на вимогах Закону.

Правовідносини, які виникли між позивачем та ПАТ КБ «Хрещатик», є договірними, які регулються нормами цивільного законодавства, однак позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діяльності НБУ він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоди.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у мотивувальній частині постанови від 03.06.2021р. у справі № 686/34047/19 зазначив: «Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи».

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених, зокрема, але не виключно, в постановах від 13.08.2021 р. у справі №757/4116/19, від 16.06.2022р. у справі № 757/75447/17-ц, кошти розміщені як банківські вклади не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку встановленому ст. 1173 ЦК УКраїниіз відповідачів.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин вбачається, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 , шкоду завдану незаконною діяльністю органу державної влади, а також його незаконним рішенням, за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України в розмірі 923 746,13 грн., що складається з 505 221,03 грн. - основної суми, 418 525,10 грн. - інфляційних втрат (505 221,03 грн.*182,84% - офіційно встановлений індекс інфляції за період з 01.01.2017р. по 01.10.2022р.), не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 1, 3, 6, 8, 21, 22, 41 Конституції України, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 15, 16, 22, 23, 1166, 1173, 1174 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльності та незаконним рішенням органу державної влади.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду. позивач: ОСОБА_1 : місце реєстрації АДРЕСА_1 відповідач 1: Держава України в особі Державної казначейської служби України: 01601,м.Київ, вул.. Бастіонна,6 відповідач 2: Національний банк України: 01601, м.Київ. вул.. Інститутська,9

Суддя Остапчук Т.В.