Ухвала суду № 112750762, 27.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15819/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання Ковалівській В.В.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі цивільну справу757/15819/23-ц за позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К ЛТД» про визнання правочину недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа № 757/15819/23-ц за позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К ЛТД» про визнання правочину недійсним.

Головуючим у справі 27.07.2023 року було поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі оскільки правовідносини які виникли у вказаній справі, є між юридичними особами. Представник позивача заперечував, щодо закриття провадження. Представник відповідача не заперечував, щодо закриття провадження у справі.

Заслухавши заперечення представника позивача, думку представника відповідача, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначив, що вона є фізичною особою - підприємець та нею було укладено між ТОВ «Галс-К ЛТД» договір оренди, однак при укладанні додаткової угоди від 01.07.2017 року до договору оренди №01/13 від 01.05.2013 вона уповноважила за довіреністю ОСОБА_4 (відповідач 1), однак правовідносини які виникли спочатку, у вказаній справі, стосуються між юридичними особами. Таким чином між сторонами виникли правовідносини, які мають характер корпоративних відносин, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Так, стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто між позивачем та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного між юридичними особами, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України (схожу правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18).

Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18).

Слід зауважити, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, оскільки передбачають, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Крім того, оспорюваний договір укладено між відповідачами як суб`єктами господарювання та в ході проведення ними господарської діяльності.

Враховуючи положення статей 4, 20, 45, 175 ГПК України та зважаючи на викладені правові позиції Верховного Суду, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спір у даній справі із зазначеними позовними вимогами цілком підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваних договорів є юридичні особи, а визнання недійсним такого договору вирішується виключно за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 по справі № 910/17433/19.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі № 757/15819/23-ц за позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К ЛТД» про визнання правочину недійсним у зв`язку із тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана доКиївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.07.2023 року.

Суддя Т.В.Остапчук