Ухвала суду № 112740030, 09.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6443/23

(1-кс/199/943/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №12023041630000990, кваліфікованого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2023 року до суду надійшло вищезазначене клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, яке обґрунтовується тим, що СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023041630000990, кваліфікованого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та розпочатого за тим фактом, що 07 серпня 2023 року приблизно о 23:20 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за кермом легкового автомобіля «Toyota Camry» з н/з НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності його матері, та який останній використовував з метою надання послуг таксі, прибув на замовлення за адресою: АДРЕСА_1 , де очікував замовника таксі. Приблизно о 23:28 год. до ОСОБА_4 вийшов ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у ОСОБА_4 виник словесний конфлікт під час якого, з метою покинути місце, ОСОБА_4 застосував газовий перцовий балончик, розпиливши вміст балону в обличчя ОСОБА_8 . Побачивши вказані дії ОСОБА_4 , до автомобіля, де знаходився останній, наблизились ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В свою чергу, побачивши це, підозрюваний сів на водійське місце автомобілю, зачинив двері та, побачивши як з-переду автомобілю, перегородивши виїзд, розташувався ОСОБА_11 , почав рух на вищевказаному автомобілі в безпосередній близькості від потерпілого та в цей час, ОСОБА_11 , не втримавши рівновагу, впав передньою частиною тіла на капот вищевказаного автомобіля. Незважаючи на це, ОСОБА_4 продовжив рух на автомобілі з потерпілим ОСОБА_11 , який намагався триматися руками за частини кузова зазначеного автомобіля, та проїхавши близько 3-х метрів, потерпілий не втримався та впав на асфальтне покриття, при цьому вдарившись головою втратив свідомість. Вважаючи свої злочинні дії, доведеними до кінця, спричинивши тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 , ОСОБА_4 зупинився від місця події на відстані приблизно 20 метрів та продовжував знаходитись на місці подій. Внаслідок своїх умисних дій, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІІ ступеню, геморагічного забою обох лобних часток головного мозку, гострої субдуральної гематоми праворуч малого об`єму, параорбітальної гематоми праворуч. В ході проведення особистого огляду підозрюваного у нього було вилучено мобільний телефон марки «iPhone 11» чорного кольору. Цього ж дня постановою слідчого вказаний мобільний телефон було визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні. За викладених підстав, посилаючись на те, що зазначене майно імовірно містить на собі сліди розслідуваного злочину, а отже має значення речових доказів, з метою їх збереження, використання для проведення експертиз, слідчий просила задовольнити її клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на відсутність потреби у арешті майна та намір підозрюваного самостійно надати для огляду мобільний телефон.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали поданого клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні підтверджено, що СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023041630000990 від 08 серпня 2023 року, кваліфікованого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

08 серпня 2023 року з 19 години 54 хвилин по 20 годину 15 хвилини за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, біля буд. 51, було затримано підозрюваного ОСОБА_4 та проведено його особистий огляд, в ході проведення якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 11» чорного кольору, який було опечатано до спецпакету №PSP23557902.

В подальшому постановою слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 08 серпня 2023 року вищевказане тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12023041630000990 та вирішено питання щодо його зберігання у матеріалах кримінального провадження.

За змістом ст.ст.131, 132, 167, 170 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є тимчасове вилучення майна та арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За змістом ст.ст.168, 208, 234, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, ст.173 ч.2 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Аналізуючи наведені слідчим в його клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до клопотання матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду такого клопотання знайшли своє підтвердження всі заявлені слідчим і необхідні для розгляду обставини, як то факт вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, та початок кримінального провадження за ознаками цього кримінально караного діяння, правова кваліфікація якого та встановлений кримінальним процесуальним законом обов`язок доказування зумовлюють необхідність доведення слідчим події кримінального правопорушення, винуватості особи у його вчиненні тощо. Доказування здійснюється за допомогою відповідних доказів, різновидом яких є речові докази, значення яких, в свою чергу, мають речі, тимчасово вилучені слідчим в ході огляду в рамках кримінального провадження №12023041630000990. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що слідчий просить накласти арешт на вищевказане майно, тимчасово вилучене в ході огляду особи, яке має суттєве значення для встановлення та виключне значення для доведення важливих обставин у розслідуваному кримінальному провадженні, а також досягнення його дієвості, оскільки це майно можливо зберегло на собі сліди та/або містить інші відомості, що можуть бути використані як докази, отримати які іншим способом неможливо, при цьому існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження цього майна, враховуючи викладені в ст.173 ч.2 КПК України обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170, 173, 208, 234, 236, 309, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №12023041630000990, кваліфікованого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, задовольнити.

Накласти в рамках кримінального провадження №12023041630000990 арешт на майно, тимчасово вилучене у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення особистого огляду 08 серпня 2023 року, а саме на мобільний телефон марки «iPhone 11» чорного кольору, з позбавленням власника вказаного майна та інших осіб, в тому числі за довіреністю, права відчужувати та будь-яким чином розпоряджатись цим майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1