Ухвала суду № 11273631, 19.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2010 р. м. КиївК-16738/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Федорова М.О.,

при секретарі: Патюк Н.О.,

за участю представників:

від позивача Маменко С.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Світловодської ОДПІ на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 року по справі № 2-а-188/08 за позовом ТОВ «Сілікон»до Світловодської ОДПІ про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 року, позовні вимоги ТОВ «Сілікон»до Світловодської ОДПІ про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії задоволено.

Не погоджуючись з із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 17.04.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.09.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Світловодська ОДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на неповне зясування дійсних обставин у справі та порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню в частині задоволення вимог ТОВ «Сілікон»про зобовязання Світловодська ОДПІ вчинити дії щодо бюджетного відшкодування та направленню в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті залишити без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0010822300/0 від 12.06.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ (оскаржується позивачем в частині), стали закріплені в акті № 130/2310-31377828 від 06.06.2008р. «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Сілікон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 року»висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки відповідачем було зазначено про безпідставність заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок за березень 2008 року податку на додану вартість всього на суму 2 372 419,00 грн. у звязку з тим, що позивачем товари (послуги) отримані в одному місяці (податковому періоді), а сплата за них проводилась в наступних податкових періодах, при цьому, на думку податкового органу, платник податку при заповненні податкової декларації може враховувати тільки суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) в тому ж податковому періоді постачальникам товарів (послуг).

Задовольняючи вимоги позивача та визнаючи податкове повідомлення-рішення № 0010822300/0 від 12.06.2008р. таким, що суперечить вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.13 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в редакції від 28.12.2007р. до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внесено зміни, згідно яких, у підпункті «а»підпункту 7.7.2 ст. 7 Закону слова «у попередньому податковому періоді»замінено словами «у попередніх податкових періодах». Зазначене положення, згідно п.2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрало чинності з 1 січня 2008 року і діяло до 31 грудня 2008 року.

В підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»закріплено право платника податків прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Суд першої інстанції на підставі встановлених у справі обставин дійшов висновку щодо дотримання позивачем вимог п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність включення товариством суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, скільки отримавши від постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні позивач сплатив в складі вартості товару (робіт, послуг) суми податку на додану в повному обсязі. З таким висновком погодилась і колегія апеляційного суду, оскільки доказів на спростування висновків суду першої інстанції відповідачем не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Зазначаючи в декларації з ПДВ за березень 2008 року суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивач виходячи з положень підпункту «а»п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»Закону вказав ту суму, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) в ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на встановлені обставини, що підтверджені належними та допустимими доказами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно в акті перевірки зафіксовано порушення товариством приписів п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобовязання Світловодської ОДПІ провести бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2372419,00 гривень, оскільки такий висновок зроблено без врахування повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та процедури здійснення відшкодування сум ПДВ з Державного бюджету, встановленого Законом України «Про податок на додану вартість».

Судам слід було звернути увагу на положення п.п.7.7.5 та п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За таких обставин, з огляду на принцип офіційності, суду першої інстанції слід було визначити субєктів владних повноважень, які, виходячи зі змісту позовних вимог, мають бути сторонами у справі (відповідачами), та враховуючи вимог ст.52 КАС України допустити заміну неналежної сторони чи залучити до справи в якості другого відповідача державний орган, уповноважений законодавцем здійснювати відшкодування сум з Державного бюджету України.

Згідно до ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами було обрано неналежний спосіб захисту порушених прав позивача, судові рішення в частині зобовязання ДПІ Світловодської ОДПІ провести бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2372419,00 грн. підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на те, що правила частини 3 статті 105 КАС, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, 224, ч.2 ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Світловодської ОДПІ задовольнити частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 року в частині задоволення вимог ТОВ «Сілікон»про зобовязання Світловодської ОДПІ провести бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2372419,00 гривень скасувати, та направити справу в цій частині на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена з підстав, в порядку і у строки, встановлені Главою 3 КАС України.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________А.І. Брайко

________Н.Є. Маринчак

________О.А. Сергейчук

________М.О. Федоров