Постанова № 11269155, 14.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 р. Справа № 2-а-467/09/1803

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретареві Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 06 березня 2009 року по справіза позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни, -

В с т а н о в и л а:

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, яким просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області (далі УПСЗН) 2.553 грн., в рахунок недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007-2008 роки.

Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 06 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнано неправомірними дії УПСЗН по нарахуванню та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII (далі Закон 3551-ХІІ).

Зобов'язано УПСЗН донарахувати та вчинити дії по виплаті позивачу щорічну разову грошову допомогу за 2007 та 2008 роки відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону 3551-ХІІ у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України, слід скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

За матеріалами справи встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни. В своєму позові позивач зазначає, що в 2007 році він отримала грошову допомогу до 5 травня в сумі 55 грн., а в 2008 році в сумі 65 грн.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року статтю 14 цього Закону доповнено частиною пятою такого змісту: щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року за № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Частиною 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 року з наступними доповненнями, визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, - особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

За матеріалами справи вбачається, та дане не спростовується сторонами, щорічно до 5 травня позивачу ОСОБА_3 сплачувалась щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ч. 5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням змін, які вносились Законами про Державні бюджети України на відповідний рік.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Дію частини п'ятої ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни згідно із п. 13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V.

Зупинення дії частини п'ятої ст. 14 даного закону на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Законом України № 107-У1 від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.п. б, п.п. 2, п. 20 розділу 2) частина 5 ст. 14 цього Закону викладена в новій редакції - щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Положення п. 20 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 № 107-У1, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп\2008.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу ОСОБА_3 проведена до 5 травня 2007 року, положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та положення п. 20 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратило чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" фактично змінені положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів Про Державний бюджет України.

Крім цього, відповідно до п. 13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, тому суд не може застосувати до спірних правовідносин норму, яка не діяла до прийняття Рішень Конституційним Судом України.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивачем помилково застосовано ст. 15 Закону 3551-ХІІ, оскільки дана норма встановлює пільги особам передбачених ст. 10 цього Закону, а не пільги для учасників війни.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Під час слухання справи судом першої інстанції відповідач наполягав на застосування наслідків, визначених ч. 1 ст. 100 КАС України.

До суду за захистом своїх прав позивачка звернулася лише 10.12.2008 року. Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не можу бути підставою для визнання поважності причин пропуску процесуального строку для звернення до суду. Інших підстав для визначення причин пропуску процесуального строку для звернення до суду позивачкою не наведено. Таким чином в задоволенні позовних вимог за 2007 рік слід відмовити з підстав пропуску процесуального строку звернення до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 оскільки позивачу були виплачено одноразову щорічну грошову допомогу до 5 травня у 2007 році 55 грн. та 65 грн. у 2008 році, як і передбачено законом який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. "З" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

На підставі наведеного та керуючись Законом України від 18.02.2010 № 1691-VI, ст.ст. 11, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 06 березня 2009 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 19 квітня 2010 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова