Ухвала суду № 112686019, 04.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

04.08.2023Справа № 910/1562/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

заяви заступника керівника Київської міської прокуратури

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 910/1562/22

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9)

до 1. Київської міської ради (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 25)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

До Господарського суду міста Києва звернувся Перший заступник керівника Київської міської прокуратури з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА", в якому позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5902 га кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) на вул. Народного ополчення, 25 (літ "Б") у Солом`янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 28.12.2021 року за № 1032;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (03151, місто Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 25; ідентифікаційний код 42821787) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) по вул. Народного ополчення, 25 в Солом`янському районі міста Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що спірна земельна ділянка площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) виділена ТОВ "Логістік-ЮА" для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства без дотримання положень ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України щодо необхідності передачі земельної ділянки виключно на конкурентних засадах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року і рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі № 910/1562/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року справу № 90/1562/22 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 року прийнято справу № 910/1562/22 до свого провадження, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 910/1652/22 та призначено розгляд справи по суті на 13.07.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.07.2023 року судом з метою вирішення питання про перехід в підготовче засідання та призначення експертизи протокольною ухвалою оголошено перерву до 19.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 року постановлено перейти зі стадії розгляду справи № 910/1562/22 по суті до стадії підготовчого засідання у справі, в зв`язку з необхідністю вирішення питання про призначення судової експертизи, клопотання відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" про призначення комплексної судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/1562/22 комплексну судову експертизу (експертизу з питань землеустрою, земельно - технічну експертизу та будівельно - технічну експертизу), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 910/1562/22 зупинено на час проведення комплексної судової експертизи та отримання її результатів.

Разом з тим через канцелярію суду 01.08.2023 року від Заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява № 15/1-5201-21 від 31.07.2023 року про вжиття заходів забезпечення позову, в яких прокурор просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом: заборони до набрання рішенням законної сили Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик-ЮА" (код ЄДРПОУ 42821787) та будь - яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,5902 га на вул. Святослава Хороброго 25 (літ "Б") (попередня назва вулиці: Народного ополчення) у Солом`янському районі м. Києва, вчиняти будь - які дії щодо проведення будівельних, вишукувальних робіт та будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) по вул. Святослава Хороброго, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва, а також заборонити здійснювати будь - які дії із вказаною земельною ділянкою; заборони до набрання рішенням законної сили державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь - яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь - яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 на вул. Святослава Хороброго, 25 (літ. "Б") (попередня назва вулиці: Народного ополчення) у Солом`янському районі міста Києва. Заява разом з доданими до неї доказами сплати судового збору судом долучена за матеріалами справи.

Дослідивши подану прокурором заяву про забезпечення позову та матеріали справи суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Суд наголошує з урахуванням обставин даної справи, що в умовах зупиненого провадження не можуть здійснюватись ті процесуальні дії, які тягнуть за собою зміну стадії чи етапів окремої стадії господарського процесу, тобто зумовлюють подальший рух справи, що також підтверджують положення ч. 3 ст. 230 ГПК України, згідно яких провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено. Тому заборона на вчинення інших процесуальних дій, які не тягнуть вищенаведені наслідки, не поширюється.

Таким чином відсутня процесуальна заборона на вирішення судом питань про вжиття заходів забезпечення позову чи забезпечення доказів (тобто питань, безпосередньо не пов`язаних із проведенням судової експертизи) в період зупиненого провадження при призначенні експертизи, навіть якщо матеріали справи перебувають в експертній установі. Крім того, сама мета процесуальних інститутів забезпечення позову і забезпечення доказів (ч. 2 ст. 136 та ч. 1 ст. 110 ГПК України) вимагає невідкладного вчинення відповідних процесуальних дій із боку суду. При цьому забезпечення позову, зокрема, за приписами ч. 2 ст. 136, ч. 1 ст. 140 ГПК України, допускається на будь-якій стадії розгляду справи та заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів із дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 року. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.

Так, в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначає, що ймовірна забудова спірної земельної ділянки протягом розгляду даної справи суперечитиме вимогам чинного законодавства України та зробить неможливим виконання рішення Господарського суду міста Києва у разі задоволення позову прокурора, а також унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, оскільки забудова спірної земельної ділянки унеможливить повернення її державі в тому стані, в якому вона була до надання її в оренду ТОВ "Логістик-ЮА" - вільну від забудови, отже захист прав держави буде можливим лише через низку судових спорів.

При цьому прокурор наголошує на порушенні інтересів держави за наслідками надання в оренду відповідачеві всупереч встановленому законодавством порядку земельної ділянки, яка в 98 разів перевищує площу нерухомого майна, та зазначає, що надання поза аукціоном в оренду ТОВ "Логістик-ЮА" відбулось не лише для експлуатації та обслуговування майна, а й для нового будівництва. Додатково прокурор вказує на можливість за наслідками забудови земельної ділянки, реєстрації та подальшого відчуження збудованого на спірний земельній ділянці майна завдання майнових збитків майбутнім набувачам, отже заходи забезпечення вважає за необхідне спрямувати також на попередження можливого порушення прав осіб, які, наразі, не є учасниками спірних правовідносин.

Суд зазначає, що вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження, суд не вдається до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову, отже має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

При цьому, оскільки прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.

Як встановлено судом за змістом позовної заяви, прокурор посилається в обґрунтування позовних вимог на порушення положень ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України щодо необхідності передачі земельної ділянки виключно на конкурентних засадах під час передачі спірної земельної ділянки площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва ТОВ "Логістік-ЮА" рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739 в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства та укладення відповідного договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 року.

В свою чергу, в заяві про забезпечення позову прокурор зазначає про тривалий розгляд справи (з лютого 2022 року) та наявність у відповідача - ТОВ "Логістик-ЮА" можливості розпочати забудову земельної ділянки, проте не наводить жодних доказів в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України такої забудови.

Суд наголошує на тому, що твердження прокурора щодо можливої забудови відповідачем спірної земельної ділянки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені належними та допустимими доказами, позаяк жодних доказів на підтвердження вчинення таких дій та/або відповідних намірів прокурором суду не надано.

При цьому суд приймає до уваги тривалий час, який минув з моменту набуття права власності на нерухоме майно (висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 22.03.2021 № 82/83, право власності на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2021, номер запису про право власності 41310293) та права користування спірною земельною ділянкою в 2021 році (рішення КМР від 23.09.2021 року про затвердження 17.08.2021 року технічної документації та укладення договору оренди 21.12.2021 року) за ТОВ "Логістик-ЮА" та наявність у останнього реальної можливості реалізації намірів щодо забудови земельної ділянки, якою ТОВ "Логістик-ЮА" станом на час розгляду заяви прокурора про забезпечення позову не скористалось.

Будь - яких інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім посилання на можливість здійснення відповідачем забудови спірної земельної ділянки, заявником в поданій суду заяві не наведено.

Таким чином, за результатами аналізу матеріалів справи та заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини за умови відсутності будь - яких доказів на підтвердження таких фактів не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на забудову земельної ділянки та початок нового будівництва, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана прокурором заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо можливості забудови земельної ділянки, подальшої реєстрації збудованого майна та його відчуження, та як наслідок, неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, та не містить будь - якого обґрунтування та надання доказів неможливості або ускладнення такого виконання.

Поряд із цим, оскільки під час вирішення питання про забезпечення немайнових позовів дослідженню, в першу чергу підлягає, питання ефективності захисту порушених прав позивача, на переконання суду, заявником не доведено наявність підстав для тверджень, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову утруднить можливість для прокурора вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення прав держави.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої прокурором заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся в межах даного позову.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/1562/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон