Рішення № 112666735, 07.08.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2694/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341)

відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Неверчака Є.Б., за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював у Смолінській шахті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У березні 2023 року він, маючи 10 років 4 місяці стажу по Списку №2, звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 4 роки. Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №111850001996 від 21.03.2023 року йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а також через незарахування періоду трудової діяльності з 22.07.1983 року по 23.02.1985 року, підтвердженого довідкою №39 від 27.01.2023 року, виданою АТ "Ельворті". Позивач не погоджується з таким рішенням та, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020, стверджує, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 56 років він має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії №111850001996 від 21.03.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до його страхового стажу період роботи з 22.07.1983 року по 23.02.1985 року на Кіровоградському виробничому об`єднанні по сівалках "Червона зірка" згідно довідки №39 від 27.01.2023 року, виданої АТ "Ельворті";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 4 роки від 60-річного віку, згідно з п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України №213-VІІ від 02.03.2015 року) та рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року за №1-р/2020 (справа №1-5/2018 (746/15), з дня подання ним заяви про призначення пенсії від 13.03.2023 року.

Ухвалою судді від 15.05.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 26 років 9 місяців 28 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 10 років 4 місяці 22 дні, що не дає позивачу права на зниження пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Доводячи правомірність прийнятого рішення, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у березні 2023 року, досягнувши віку 56 років, звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Вказана заява з доданими до неї документами прийнята ГУ ПФУ в Кіровоградській області 13.03.2023 року та зареєстрована за №614.

Розглянувши питання про призначення пенсії, відповідач-2 зарахував до страхового стажу позивача 26 років 9 місяців 28 днів, з яких періоди 21.09.2006 року - 11.03.2016 року, 13.03.2016 року - 24.03.2016 року, 26.03.2016 року - 02.08.2016 року, 07.08.2021 року - 24.08.2021 року, 01.09.2021 року - 24.02.2022 року до пільгового стажу по Списку №2, та прийняв рішення у формі протоколу №111850001996 від 21.03.2023 року, за яким ОСОБА_1 не має права на пенсію.

Заява ОСОБА_1 також була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та за нею цей територіальний орган Пенсійного фонду прийняв рішення №111850001996 від 21.03.2023 року про відмову у призначенні пенсії. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому відповідач-1 зарахував до страхового стажу 26 років 9 місяців 28 днів, з них пільговий - 10 років 4 місяці 22 дні. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 22.07.1983 року по 23.02.1985 року згідно довідки №39 від 27.01.2023 року, виданої АТ "Ельворті", оскільки даний період відсутній у трудовій книжці і потребує перевірки. До пільгового страхового стажу не зараховано період з 07.07.2006 року по 20.09.2006 року, оскільки заявник працював учнем слюсаря, відсутня атестація робочого місця по даній посаді.

Позивач, не погодившись з такими рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" загальний стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років.

Крім того Верховною Радою України прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, яким Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року доповнено розділом XIV-І "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", який містить статтю 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників".

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок (абзац 22 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до абзацу 24 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

- чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

- жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Вказана норма є ідентичною за змістом пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону №213-VIII.

Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до пунктів 2, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема:

"працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону №213-VIII.

Отже на час виникнення спірних правовідносин Закон України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловікам після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 з одного боку, та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - з іншого в частині страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Перший із цих законів визначав такий стаж для чоловіків 25 років, тоді як другий, з урахуванням дати досягнення 55-річного віку з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цьому спорі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року, а не Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, тобто діяв всупереч вимогам верховенства права.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованій у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 щодо призначення пенсій на пільгових умовах, та підтриманій у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №360/4639/20 у подібних правовідносинах.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії унормований статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії - статтею 45 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.7, 1.8 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема такі документи:

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:

- довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).

Відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 передбачено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктами 4.8, 4.10 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 "Деякі питання документування управлінської діяльності".

Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників передбачені пунктом 20 Порядку №637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Наведене свідчить, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (до 1 липня 2000 року). У разі відсутності трудової книжки або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з`ясувати відомості про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивач при зверненні до ГУ ПФУ в Кіровоградській області за призначенням пенсії за віком разом із заявою від 13.03.2023 року подав усі необхідні документи, зокрема документи про стаж. Так, на підтвердження періоду роботи з 22.07.1983 року по 23.02.1985 року на Кіровоградському виробничому об`єднанні по сівалках "Червона зірка" (перейменовано в АТ "Ельворті"), щодо якого відсутні записи у трудовій книжці, позивач подав довідки №39 від 27.01.2023 року та №40 від 27.01.2023 року, видані АТ "Ельворті".

У довідці №39 від 27.01.2023 року містяться відомості про працівника (прізвище, ім`я та по батькові, дата народження), відомості про прийом на роботу, переведення та звільнення, а також посилання на архівні документи, на підставі яких вона складена. Довідка підписана посадовими особами АТ "Ельворті" і засвідчена печаткою.

Отже, ця довідка складена у відповідності до пункту 3 Порядку №637, відповідає вимогам пунктів 23, 24 Порядку №637 та є належним документом, що підтверджує наявний стаж роботи для призначення пенсії за відсутності записів у трудовій книжці.

Доказів того, що відомості про трудову діяльність позивача, вказані у довідці №39 від 27.01.2023 року, є неправильними чи неточними, відповідачі суду не надали.

Відповідач-1 у рішенні №111850001996 від 21.03.2023 року причиною неврахування цього періоду трудової діяльності позивача до його страхового стажу вказав, що він потребує перевірки.

Суд зазначає, що за правилами частини 3 статті 44, частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пункту 4.3 Порядку №22-1 проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, є підставою для продовження керівником територіального органу Пенсійного фонду України 10-денного строку для прийняття рішення про призначення пенсії, передбаченого цими нормами. Цей строк може бути продовжено не більше ніж на 15 днів. Воднораз, необхідність проведення такої перевірки не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Суд наголошує, що довідка №39 від 27.01.2023 року є належним документом про стаж у розумінні пп.2 п. 2-1 Порядку №22-1 та достатньою підставою для підтвердження загального стажу роботи для призначення пенсії за віком. Позивач не заявляв про період роботи з 22.07.1983 року по 23.02.1985 року на Кіровоградському виробничому об`єднанні по сівалках "Червона зірка" як про роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, відтак цей період роботи не потребує підтвердження додатковими документами, зокрема уточнюючою довідкою, яка необхідна виключно для підтвердження спеціального трудового стажу згідно з пунктом 20 Порядку №637.

Отже, незарахування цього періоду трудової діяльності позивача до загального страхового стажу є протиправним.

Позивач на час звернення до відповідача-2 із заявою від 13.03.2023 року про призначення пенсії досягнув 56 років, мав понад 25 років страхового стажу та 10 років 4 місяці пільгового стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, які передбачені Списком №2, здобутого під час роботи у Смолінській шахті з 2006 року. Оскільки пільговий стаж становить більше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, визначеного пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому це дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2,5 роки пільгового стажу, тобто після досягнення 56 років (60 років - 4 роки).

Попри це, відповідачі 21.03.2023 року відмовили позивачу у призначенні пенсії, пославшись на відсутність необхідного пільгового стажу, не врахувавши надані позивачем документи про стаж та не застосувавши норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.

Суд вважає, що рішення відповідачів про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийняті необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивача на призначення пенсії.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області, оформлене протоколом №111850001996 від 21.03.2023 року, підлягає скасуванню як протиправне. Також є протиправним та підлягає скасуванню прийняте за принципом екстериторіальності рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №111850001996 від 21.03.2023 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За правилами частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що право позивача, порушене незаконними рішеннями відповідачів про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача-2 - територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, включивши до страхового стажу час роботи 22.07.1983 року по 23.02.1985 року на Кіровоградському виробничому об`єднанні по сівалках "Червона зірка", та прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону №213-VІІІ, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив судовий збір у сумі 1073, 60 грн., які слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв незаконне рішення.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (протокол №111850001996 від 21.03.2023 року) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №111850001996 від 21.03.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.07.1983 року по 23.02.1985 року у Кіровоградському виробничому об`єднанні по сівалках "Червона зірка".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ