Ухвала суду № 11264346, 07.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 р.Справа № 2-а-9842/08/1570 Категорія:2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Коваля М.П.,

суддів Потапчука В.О.,

Семенюка Г.В.,

при секретарі Пасинкової В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі»у формі закритого акціонерного товариства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000181620/3 від 28 серпня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333520 гривен за основним платежем та 100056 гривен за штрафними санкціями та про стягнення судових витрат , -

В С Т А Н О В И Л А:

СП «Одеські дріжджі» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000181620/3 від 28 серпня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333520 гривен за основним платежем та 100056 гривен за штрафними санкціями та про стягнення судових витрат.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року позовні вимоги СП «Одеські дріжджі» задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено наступне.

СДПІ була проведена позапланова документальна перевірка з питання достовірності нарахування податку на додану вартість за жовтень 2007 року СП «Одеські дріжджі». За результатами перевірки СДПІ складений акт від 20.12.2008р. №1306/16-20/24532055/98 (надалі скорочено - Акт перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2008р. №0000011620/0, яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 435760 грн. за основним платежем - 335200 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 100560 грн.

В процесі адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення №0000181620/1, №0000181620/2, №0000181620/3, суми податкового зобов'язання змінені, і відповідно склали 333520 грн. за основним платежем та на 100056 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається із матеріалів справи листом від 06.11.2007р. №17/18021 (а.с. 84), АБ «Південний»повідомив СДПІ про факт зняття з контролю експортної операції СП «Одеські дріжджі»за контрактом від 11.06.2007р. №1 згідно вантажно-митної декларації від 17.07.2007р. №500050000/7/020683 у сумі 200000,0 доларів США шляхом зарахування.

Колегія суддів ретельно проаналізувала наступні контракти, зокрема :

- контракт за № 01 СІР.04, від 20.01.2004 року, укладений між фірмою «VІТМАR LLС»США та СП «Одеські дріжджі»у формі ЗАТ предметом якого є купівля-продаж обладнання (система охолодження) на умовах СІР - Одеса на загальну суму 515715,42 дол. США

- контракт за № 1 від 11,06.2007 року, укладений між СП «Одеські дріжджі»у формі ЗАТ (продавець) та фірмою «VІТМАR LLС»США, предметом якого є купівля-продаж обладнання в демонтованому стані пакувальної лінії в комплекті, виробництва ERPAKUNGSMASCHINEN для упаковки дріжджів, вартістю 200 тис. доларів США.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 1 жовтня 2007 року (а.с.50) по контрактам № 01.СІР.04, від 20.01.2004 року і № 1 від 11.06.2007 року, зараховувався грошовий борг фірми «VІТМАR LLС»США у сумі 200 тис. доларів США, що сформувався у 2007 році, проти грошового боргу СП «Одеські дріжджі», що сформувався ще у 2004 році. Борг СП «Одеські дріжджі»перед фірмою «VІТМАR LLС»США було зменшено і становив 315715,42 дол. США.

В запереченнях на позов відповідач, посилаючись на п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 та ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР , зазначив, що в разі проведення платником податку на додану вартість розрахунків за експортні операції шляхом бартеру, такий платник втрачає право на збільшення податкового кредиту по товарах, що експортовані за такими розрахунками. Позивач повинен був в декларації за жовтень 2007 року в рядку 16.3 декларації, в якому відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту, провести зменшення податкового кредиту на 333520 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суду першої інстанції (а.с. 240), представник позивача пояснив, а представник відповідача не спростовував, що СП «Одеські дріжджі», не переводили основні фонди до складу невиробничих активів, а продали їх за межі території України і за ринковою вартістю, що також підтверджено експертною оцінкою.

Згідно п. 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Судова колегія з наведеного не вбачає, що законодавчо передбачена можливість корегування податкового кредиту у відповідності до п. 11.45 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, в розділі 3 Акту перевірки, зазначено, що за даними АРМу «Митниця», пакувальна лінія для пакування дріжджів в комплекті марки VERPAKUNGSMASCHINEN виробництва Німеччини, була імпортована СП «Одеські дріжджі»згідно ВМД №023261 від 21.10.2002 року, код митниці 50000, фактурна вартість товару 1588191,0 грн., ПДВ сплачений на митниці, складає 333520,11 грн. Тобто, сума ПДВ сплачена підприємством у зв'язку з придбанням товару, який був вивезений за межі митної території України, складає 335200,11 грн. Віднесення цього ПДВ до податкового кредиту підтверджувалося декларацією за жовтень 2002 року.

Колегія суддів не погоджується із вимогами апелянта та вважає, що висновки представника ДПІ, зазначені в апеляційній скарзі, вказують на невірне тлумачення ДПІ положень п.11.45 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановила колегія суддів апеляційної інстанції у зв'язку з невиконанням сторонами зобов'язань за договорами в частині оплати на підставі Акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 1 жовтня 2007 року (а.с.50) між контрагентом та позивачем відбувся залік заборгованості. Зазначені контракти є самостійними угодами і жодним чином не повязані між собою, також за змістом укладені контракти є окремими договорами купівлі-продажу. Формами розрахунків в контрактах є долари США, а в договорах міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні визначене майно і прийняти від неї інше майно. В контрактах № 01.СІР.04 від 20.01.2004 року та № 1 від 11.06.2007 року, відсутні посилання на обмін товарів.

Оскільки акт про залік заборгованості є способом припинення зобов'язання, відповідає вимогам щодо зустрічності вимог, що означає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях та однорідність вимог (гроші, однорідні речі), а також не суперечить вимогам ст.218 ЦК України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який не містить припису про обов'язкове письмове погодження з податковим органом способів припинення зобов'язань, в тому числі і заліку зустрічних однорідних вимог, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про її правомірність .

Щодо висновків відповідача, що в операції мала місце бартерна операція, яка не передбачала грошової форми розрахунків, а тому повинні узгоджуватись податковим органом, то згідно п.1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які виді заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт послуг). Господарська операція, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто бартер, як господарська операція повинна бути одномоментною дією, за результатами якої відбувається зміна в структур активів та зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла вірного висновку, що бартерна операція в даному випадку відсутня, оскільки вказані контракти не є однією господарською операцією, укладені та виконані в різний час, а зміна в структурі активів та зобов'язань позивача була неодночасною.

Отже, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції між СП «Одеські дріжджі»та фірмою «VІТМАR LLС»виникли зустрічні вимоги, що випливали з самостійних правовідносин, в яких позивач виступав кредитором , а фірма «VІТМАR LLС»боржником і навпаки.

Відповідно до ст.601 ЦК України 21.03.2005р. сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог в результаті чого на підставі Акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 1 жовтня 2007 року (а.с.50) по контрактам № 01.СІР.04 від 20.01.2004 року і № 1 від 11.06.2007 року зараховувався грошовий борг фірми «VІТМАR LLС»США у сумі 200 тис. доларів США, що сформувався у 2007 році, проти грошового боргу СП «Одеські дріжджі», що сформувався ще у 2004 році.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності висновку податкового органу про заниження позивачем ПДВ, оскільки податковий орган безпідставно відносить вказану операцію із заліку зустрічних однорідних вимог до бартерних операцій.

Договори, що були укладені між фірмою «VІТМАR LLС»США та СП «Одеські дріжджі» передбачали проведення розрахунків у грошовій формі, тобто вимоги за договорами були однорідні, а саме - грошові. Припинення зобов'язань врегульовано главою 50 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 601 ЦК України передбачає зупинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, проведення на підставі Акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 1 жовтня 2007 року (а.с.50) по контрактам № 01.СІР.04 від 20.01.2004 року і № 1 від 11.06.2007 року зарахування зустрічних вимог не може бути визначено як бартер, а отже не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки є лише одним із видів припинення зобов'язань.

Згідно зі ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене податковим органом не доведено правомірність свого рішення щодо визначення податкового зобовязання відповідно до встановленого КАС України порядку доказування.

Оскільки висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі»у формі закритого акціонерного товариства до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000181620/3 від 28 серпня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333520 гривен за основним платежем та 100056 гривен за штрафними санкціями та про стягнення судових витрат без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/