Рішення № 112638847, 04.08.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року Справа № 280/4122/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області викладене у листі відділу обслуговування громадян №7 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.05.2023 №7456-7793/К-02/8-0800/23 про відмову у призначенні (переведені) пенсії ОСОБА_1 за віком на загальних підставах відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на загальних підставах відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.

Позовну заяву подано представником позивача адвокатом Александровим О.О., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1128165 від 12.06.2023.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2023 році звернувся з заявою у якій просив призначити пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), при розрахунку пенсії позивачу врахувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2020 - 2022 роки, однак відповідачем відмовлено. Позивач вважає відмову незаконною та протиправною, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 07.07.2023 надав до суду відзив на позовну заяву, Головне управління проти вимог, викладених в позовній заяві, заперечує в повному обсязі, виходячи з наступного. Позивач з 2012 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка була призначена відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Листом від 12.05.2023 року № 7456-7793/К-02/8-0800/23 відповідач повідомив позивачу про відмову в задоволенні поданої ним заяви, роз`яснивши при цьому, що своє право на призначення пенсії за віком ним вже використано, до того ж із зменшенням загальновстановленого пенсійного віку. Позивачем вже реалізоване право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у 2012 році. Вказані позивачем доводи відповідач вважає необґрунтованими з огляду на те, що пенсія за віком на пільгових умовах є не окремим видом пенсії, а пенсією за віком при призначенні якої окремому колу осіб надається пільга, яка полягає у зменшенні віку з якого у особи виникає право на пенсію. Крім того, порядок та умови призначення позивачу пенсії на пільгових передбачено Законом №1058-IV. Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Позивачу з 17.10.2012 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Досягнувши пенсійного віку 09.05.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням призначити пенсію за віком з дати набуття віку відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2020, 2021, 2022).

Листом від 12.05.2023 № 7456-7796/К-02/8-0800/23 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивачу зазначивши, що позивач перебуває на обліку в управлінні та з 17.10.2012 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, призначену відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV розмір пенсії залежить від тривалості набутого страхового стажу та отриманої заробітної плати. Для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітку, якій обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за попередній рік до року звернення. Відповідно до ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Оскільки, позивачу первинно призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку довічно, та вже перераховано за нормами Закону №1058-IV, переведення на один і той же вид пенсії чинним законодавством не передбачено.

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбулі Закону № 1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = -------------------------------------------------------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Водночас ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд звертає увагу, що 17.10.2012 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся 09.05.2023 після досягнення 65-річного віку.

Згідно статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Виходячи з аналізу статей 26 Закону № 1058-IV та 13 Закону № 1788-XII, пенсія за віком та пенсія на пільгових умовах за віком за нормами цього Закону передбачають різні умови призначення, як то віковий ценз та необхідний стразовий стаж, зокрема спеціальний.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що отримувана позивачем пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальної пенсії відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не користувався раніше, то право на пенсію за віком відповідно до вказаного Закону виникло у нього вперше.

В даному випадку, перехід на інший вид пенсії не відбувається, і тим більше не можна вважати, що позивач на даний час отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, у випадку призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Окрім цього, на переконання суду та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

Таким чином, при зверненні особи, якій призначено пенсію за віком на пільгових умовах у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Згідно з положеннями статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі №133/476/15- а, частиною 3 ст. 45 № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тому якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший.

Аналогічні висновки викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року в справі №876/5312/17.

За наведених фактичних обставин у справі, позивач має право саме на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Разом з тим, розглядаючи подану позивачем заяву, пенсійний орган повинен був надати оцінку наявності в останнього права на отримання пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», натомість позивачу листом повідомлено про відсутність підстав для переведення на такий вид пенсії, у зв`язку із призначенням пенсії на пільгових умовах за віком.

Тобто, зі змісту наданої позивачеві відповіді суд робить висновок, що пенсійним органом фактично не розглянуто питання щодо наявності у позивача права на переведення на інший вид пенсії.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 09.05.2023 про переведення з пенсії за віком на пільгових умовах, призначену на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на інший вид пенсії, а саме пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відповідач має надати оцінку наявності усіх необхідних умов для переведення на цей вид пенсії, як то вік та страховий стаж, які передбачені ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення.

Вимоги в частині зобов`язання призначити позивачу, пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки є передчасними, оскільки пенсійним органом не досліджувалось питання наявності у позивача права на цей вид пенсії та відповідного рішення про відмову не приймалось.

Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області викладену у листі відділу обслуговування громадян №7 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.05.2023 №7456-7793/К-02/8-0800/23 у призначенні (переведені) пенсії ОСОБА_1 за віком на загальних підставах відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву пропризначення пенсії ОСОБА_1 за віком на загальних підставах відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням висновків наведених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).

Повне судове рішення складено 04.08.2023.

Суддя Б.В. Богатинський