Рішення № 112637995, 01.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Справа № 160/11463/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11463/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд: забезпечити ефективний захист порушених прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, і захистити їх шляхом: визнання бездіяльності відповідача щодо вчасної організації цілеспрямованого, ефективного лікування протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо фінансування позивачу витрат на медичну допомогу щодо придбання ліків, відповідно до рішення ЛКК № 1290 від 21.12.2022 року, в розмірі 2 046,72 грн.; визнання бездіяльності відповідача щодо вчасної організації цілеспрямованого, ефективного лікування протиправною та стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної шкоди в сумі 14 327,04 грн., заподіяної його протиправною бездіяльністю.

В обґрунтування позову зазначено, що з 19.07.2001 року до 01.01.2023 року, позивач перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві 07.04.1995 року та 09.12.1997 року. З 01.01.2023 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві 07.04.1995 року та 09.12.1997 року. 28.03.2023 року позивач звернувся із заявою про врегулювання спору до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив організувати цілеспрямоване та ефективне лікування його здоров`я та профінансувати витрати на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати ліки з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я або виділити фінансові кошти на їх придбання. Листом 18919-13288/П-01/8-0400/23 від 26.04.2023 року відповідач відмовився профінансувати витрати на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11463/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 28.06.2023 року подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що питання фінансування витрат на придбання лікарських засобів не належать до повноважень Пенсійного фонду України. Позивач не доводить обґрунтованість своїх вимог, ним не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема доказів погіршення стану здоров`я, або настання інших витрат немайнового характеру унаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності Головного управління, які у розумінні статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди. Вимоги позивача щодо стягнення з Головного управління коштів на відшкодування моральної шкоди вважає незаконними та необґрунтованими.

28.06.2023 року позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що на момент звернення позивача із заявою 27.12.2022 року спірні відносини, що виникли між позивачем та відповідачем щодо обов`язку фінансування витрат на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290, були врегульовані Законом №1105 (в редакції до 01.01.2023). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (справа щодо визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, частина 54 постанови від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17). Відповідач ухиляється від зобов`язання неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України), які покладені на нього та всупереч частині другій статті 77 КАС України, не надає жодних доказів правомірності свого або попередника рішення, дії чи бездіяльності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 до 01.01.2023 року перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві 07.04.1995 року та 09.12.1997 року, а з 01.01.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві 07.04.1995 року та 09.12.1997 року.

Відповідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надані медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 045240, ОСОБА_1 має 30% втрати працездатності, в тому числі 20% - за травмою 1997, 10% - за травмою 1995.

Рішенням ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня№ 6» № 1290 від 21.12.2022 року був поставлений діагноз ОСОБА_1 та призначено лікування лікарськими засобами.

27.12.2022 року позивач звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив організувати цілеспрямоване та ефективне лікування здоров`я та профінансувати витрати на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати ліки або виділити фінансові кошти на їх придбання.

Листом Дніпровського відділення управління ВД ФССУ в Дніпропетровській області № 31.1-06/18 від 04.01.2023 року повідомлено, що з 01.01.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 №2620 (далі - Закон України №2620), пунктом другим розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено припинення Фонду соціального страхування України та його робочих органів, реорганізувавши його шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. Закон №2620 не містить норми щодо забезпечення застрахованих осіб і потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі -потерпілі) медичними та соціальними послугами, як це було передбачено відповідно до Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1105). Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 07 грудня 2022 року №04.3-02/4722, Дніпровським відділенням 20.12.2022 завершене фінансування договорів на забезпечення потерпілих медичними та соціальними послугами. На підставі викладеного було повернуто оригінал рішення лікарсько-консультаційної комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» №1290 від 21.12.2022 року без виконання.

28.03.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про врегулювання спору, в якій просив організувати цілеспрямоване та ефективне лікування здоров`я та профінансувати витрати на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати ліки з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я або виділити фінансові кошти на їх придбання.

Листом від 26.04.2023 року № 18919-13288/П-01/8-0400/23 на звернення позивача управління повідомило, що частиною першою статті 4 Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620 Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2620) передбачено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Частиною третьою статті 36 Закону № 2620 та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно до вимог Закону України від 19 жовтня 2017 року № 2168-УІІІ Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та Закону України від 3 грудня 2020 року № 1053-ІХ Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я. Враховуючи вищезазначене, повернення коштів за придбанні медичні препарати не відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України. Органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не було здійснено вчасної організації цілеспрямованого, ефективного лікування та не профінансовано позивачу витрат на медичну допомогу щодо придбання ліків, відповідно до рішення ЛКК № 1290 від 21.12.2022 року в розмірі 2 046,72 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-XIV (в редакції до 31.12.2022 року) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

З огляду на частину 3 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Зважаючи на пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

При цьому в розумінні пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасних випадків нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, шо підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно з пунктом 4 частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

З огляду на пункт 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 р. №18 (далі за текстом Положення №18) фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів із аптечними закладами (постачальниками, виробниками), санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), закладами охорони здоров`я державної та/або комунальної форм власності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З огляду на пункт 4 Розділу ІІ Положення №18 підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Розділу ІІІ Положення №18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі.

Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) та надання медичної допомоги в амбулаторних умовах під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання.

У разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

З оглядку на приписи Положення №18, фінансування витрат на лікування потерпілих здійснюється за наслідками страхового випадку. При цьому пунктом 4 Розділу ІІІ Положення №18 передбачено відшкодування витрат потерпілим у разі самостійної оплати лікування.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 18 фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Положення № 18 фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами.

Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.

Пунктом 7 цього Положення встановлено, що у разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Таким чином, нормативно-правовим актом виконавчої дирекції ФСС, який регулює механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією ФСС, чітко визначено процедуру компенсації застрахованій особі вартості самостійно придбаних лікарських засобів, а також витрат на надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги, яка передбачає подання до органу ФСС, зокрема, висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про необхідність в отриманні такої медичної допомоги.

01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022р. № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

У свою чергу, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 27.12.2022 року «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01.01.2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02.01.2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Отже, повноваження Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області передані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з січня 2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 27 грудня 2022 року звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про фінансування витрат на медичну допомогу, відповідно до рішення ЛКК № 1290 та придбати йому ліки або виділити фінансові кошти на їх придбання.

У відповіді управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області посилається на лист Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області від 07.12.2022 року № 04.3-02/4722, відповідно якого Дніпровським відділенням 20.12.2022 завершене фінансування договорів на забезпечення потерпілих медичними та соціальними послугами та було повернуто оригінал рішення ЛКК комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» № 1290 від 21.12.2022 року без виконання.

Відповідно до статті 30 розділу V Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( в редакції від 01.01.2023 року), страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим.

Страхові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно до вимог законів України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я". Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров`я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші сімнадцять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому уповноваженим органом управління. Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Потерпілі мають право на забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, що надаються відповідно до вимог законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Закупівля соціальних послуг, у тому числі на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється та розраховується відповідно до оцінки потреб потерпілого відповідно до Закону України "Про соціальні послуги". Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме 28.03.2023 року, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містив норми, щодо фінансування витрат на медичну допомогу щодо придбання ліків.

Однак, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України, як до правонаступника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з приводу відмови у задоволенні його заяви від 27.12.2022 року про фінансування йому витрат на лікування у грудні 2022 року, а не з окремою заявою про здійснення фінансування витрат на лікування у 2023 році.

На день звернення з заявою 27.12.2022 року позивач мав право на відшкодування таких витрат та звернувся до належного суб`єкта владних повноважень, яким станом на 27.12.2022 року було управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, яке було припинено лише з 01.01.2023 року, шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

До того ж, як було зазначено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

А пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02.01.2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Отже, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, протиправно повернуло оригінал рішення лікарсько-консультаційної комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» №1290 від 21.12.2022 року без виконання.

При цьому, відповідно вимог Порядку №18, який був чинним станом на 27.12.2022 року та підлягав застосуванню відповідачем, передбачено відшкодування витрат потерпілим у разі самостійної оплати лікування або фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування, яке здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами.

Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.

Оскільки позивачем заяву було подано 27.12.2022 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області мало бути прийнято рішення з приводу фінансування витрат на лікування за поданою позивачем заявою.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, допустило протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 27.12.2022 року належним чином та з посиланням на майбутні зміни чинного законодавства не прийняло жодного рішення з приводу фінансування витрат на лікування та повернуло висновок без виконання, тим самим позбавивши позивача права на фінансування витрат або відшкодування їх вартості.

В свою чергу, позивач звертаючись з заявою від 27.12.2022 року перебував на лікуванні та враховуючи наданий висновок №1290 від 21.12.2022 року фактично просив здійснити фінансування витрат на забезпечення лікарськими засобами.

Відповідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на висновок суду та встановлені судом обставини, враховуючи вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, належним способом відновлення прав позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як правонаступника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, повторно розглянути заяву позивача від 27.12.2022 року та прийняти рішення враховуючи висновки суду.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України "Про звернення громадян" громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З викладеного випливає, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 16.07.2020 у справі №822/3180/15 та від 04.03.2020 у справі №815/2215/15.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №815/2215/15 зазначив, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1, частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення з приводу фінансування витрат на лікування на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.12.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2022 року та прийняти рішення враховуючи висновки суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська