Рішення № 112637444, 03.08.2023, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7424/23

Категорія 17

2/295/2054/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

секретаря судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву представника позивача адвоката Галагуза Віталія Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. №7730 від 12.08.2019 року та стягнути судові витрати з відповідача.

Позовні вимогиобґрунтовано тим,що наявністьвідкритого виконавчогопровадження № 59980833 з примусового виконання виконавчого напису від 12.08.2019 № 7730, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» коштів у сумі 151462,93 грн. є незаконними та вчинений із грубим порушенням законодавства.

Ухвалою суду від 29.06.2023 року у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач Акціонерного товариства «Ідея Банк» наддав відзив в якому просив відмовити у задоволенні позоних вимог повністю, в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. пояснень на позов не надходило.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) пояснень на позов не надходило.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 12.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7730 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № Z62.00602.003880537 від 23.04.2018 року, укладеного з АТ «Ідея Банк»,невиплачені встрок грошовікошти у сумі151462,93грн.

06.09.2019 року на підставі виконавчого напису Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. старшим державним виконавцем Богунського відділудержавної виконавчоїслужби м.Житомир Головноготериторіального управлінняюстиції уЖитомирській областіВойтко Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея банк» 151462,93 грн.

За приписами статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).

Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно ізстаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Законувизначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно достатті 89 Закону України «Про нотаріат»у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно із підпунктом 1.2 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно доЗакону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище Постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у такому випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

Верховний Суд у Постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач АТ «Ідея банк» не надав суду доказів укладання нотаріально посвідченого договору грошового зобов`язання.

Також не надано доказів, які б свідчили, що в такому випадку, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувача було надано первинні фінансові документи, оформлені відповідно до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 12.08.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений між з АТ «Ідея банк» та позивачем кредитний договір № Z62.00602.003880537 від 23.04.2018 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий суду для перевірки чи він посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18 та у Постанові Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

За таких обставин, враховуючи те, що суду не надано доказів, що при вчиненні даного виконавчого напису нотаріусу були надані відповідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, не надано нотаріально посвідченого договору, з приводу якого виникла така заборгованість, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд встановив таке.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинстває відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. представником позивача адвокатом Галагузом В.В. було надано до суду договір про надання правничої допомоги від 12.06.2023 року, акт №12 виконаних робіт по наданню правової допомоги з детальним описом робіт від 12.06.2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №12 від 12.06.2023 року.

Так, в п. 3 Договору про надання правової допомоги від 12.06.2023 року вказано, що за виконання обов`язків захисника, представника Клієнт сплачує Адвокату гонорар або здійснює діяльність на безоплатній основі (Pro Bono) за домовленістю сторін, однак згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 12.06.2023 року підставою для сплати коштів вказано «договір від 06.06.2023 року».

Крім того, ордер серії АМ № 1040589 про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Галагузу В.В. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 12.06.2023 року, який датований 12.06.2023 року.

Інших договорів про надання правової допомоги суду не надано.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд приймає до уваги положення частини третьоїстатті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що вимога про компенсацію понесених витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає. Оскільки на підтвердження оплатинаданих послугадвокатом доматеріалів справидолучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №12 від 12.06.2023 року, проте підставою у ній вказано договір від 06.06.2023р., який суду не надавався. Дана обставина унеможливлює можливіть суду надати оцінку та перевірити чи пов`язаний вказаний договір від 06.06.2023 р. з розглядом даної справи, тому суд критично оцінює долучену до матеріалів даної справи квитанцюї до прибуткового касового ордеру №12 від 12.06.2023 року.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн.

Відповідно достатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 15,16,18 ЦК України, ст. ст.4,5,12,13,76-81,141,259,263-265,268,273,274-279,353 ЦПК України, ЗУ «Про нотаріат», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимогипредставника позивачаадвоката ГалагузаВіталія Васильовича,що дієв інтересах ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Ідея Банк»,треті особи приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ГуревічовОлег Миколайович,Богунський відділдержавної виконавчоїслужби ум.Житомирі Центрально-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Хмельницький)про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі № 7730 від 12.08.2019р., про стягнення заборгованності з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № Z62.00602.003880537 від 23.04.2018 року, укладеного з АТ «Ідея Банк», у сумі 151462,93 грн.

Сягнути зАТ «ІдеяБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. сплаченого на підставі квитанції №0.0.3042197427.1 від 12.06.2023 року.

У задоволенні решти вимог -відмовити.

На рішення суду може бути подана скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників:

Заявник: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство«Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819).

Третя особа: Приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуГуревічов ОлегМиколайович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6).

Третя особа: Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (адреса: 10014, м.Житомир, майд. С.П. Корольова, 3/14 (3 поверх)

Суддя І.М. Єригіна