Постанова № 11262874, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-3244/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сапальова Т.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Турбів-цукор»до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Турбів-цукор» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення, є неправомірним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки природний газ, придбаний ним у Дочірнього підприємства «УПК-Ресурс»оподатковувався під час його купівлі-продажу за ставкою 20 відсотків, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2007 року позовні вимоги задоволено повністю, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року задоволено апеляційну скаргу відповідача, скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2007 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2009 року касаційну скаргу ЗАТ «Турбів-цукор»задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 14.08.2007 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Липовецька міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що Старшим державним податковим ревізором-інспектором Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Чигрин С.І. на підставі наказу №148 від 24.07.2007 р. та направлення №176 від 24.07.2007 року проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Турбів-цукор»з питань правомірності формування податкового кредиту з операцій придбання природного газу від Дочірнього підприємства «УПК-Ресурс»за період з 01.08.2005 року по 01.04.2006 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 19/23-31802416 від 09.08.2007 року, згідно якого перевіряючим було встановлено недотримання позивачем вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням ст. 9 Законів України Про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», в результаті чого неправомірно сформовано податковий кредит за вересень-грудень 2005 року та лютий 2006 року, і відповідно занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по звітних періодах, а саме: за вересень 2005 року - 92525 грн.; за жовтень 2005 року - 161127 грн.; за листопад 2005 року - 84351 грн.; за грудень 2005 року - 104932 грн.; за лютий 2006 року -20790 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірне повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 14.08.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ЗАТ «Турбів-цукор»з податку на додану вартість в сумі 695587,50 грн., у тому числі: 463725,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями за порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»231862,50 грн.

Вказані порушення були допущені позивачем під час оформлення податкового кредиту по договору купівлі-продажу природного газу №11/09, укладеного між ЗАТ «Турбів-цукор»та ДП «УПК-Ресурс»23.08.2005 року, а також додаткових угодах до вказаного договору №1 від 30.09.2005 року та №2 від 31.10.2005 року, за якими продавець ДП «УПК-Ресурс»з 01.09.2005 року по 31.12.2005 року зобов'язувався передати ЗАТ «Турбів-цукор»природний газ в обсязі 6 900 000,00 куб. м. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення податкової перевірки розрахунок між даними підприємствами за вищевказаним договором було проведено повністю. Крім цього, суд першої інстанції аналізуючи норми податкового законодавства України прийшов до висновку про те, що позивач має право відносити суми витрат на ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки розрахункові документи сторін свідчать про включення ними 20 відсоткової ставки з ПДП під час виконання взаємних зобовязань за вищевказаним договором. При цьому суд першої інстанції вважає правильним визначення ставки з ПДВ у такому розмірі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що природній газ, придбаний НАК «Нафтогаз»по зовнішньоекономічним контрактам на виконання відповідних договорів від імені України, був проданий дочірніми структурами НАК «Нафтогаз»дочірньому підприємству «УПК-Ресурс»за нульовою ставкою податку на додану вартість, тобто був переміщений на митну територію України та проданий за ставкою ПДВ, що визначена відповідно ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 «Про забезпечення споживачів природнім газом». В подальшому Дочірнє підприємство «УПК-Ресурс»продало природній газ позивачу Закритому акціонерному товариству «Турбів-цукор», проте операції з його продажу оподатковувалися за загальним правилом згідно з п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за ставкою з ПДВ у розмірі 20 відсотків. При цьому суд першої інстанції встановивши вищевказані обставини, зокрема, походження та природу газу, який є предметом вищезазначеного договору купівлі-продажу не надав належної правової оцінки специфіці спірних правовідносин, у звязку з чим невірно застосував норми матеріального права при встановленні наявності права позивача на включення сум ПДВ за вищевказаним договором купівлі-продажу до сум податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів акцентує увагу на тому, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що у 2006 році операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 20.07.2010 року, та позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 01.12.2009 року, слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання податком на додану вартість при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

Крім цього, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. З аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю податок на додану вартість за ставкою 20 % з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Враховуючи зазначене вище позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит за вересень-грудень 2005 року та лютий 2006 року та занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по звітних періодах, чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, колегія суддів вважає, що донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ є цілком правомірним.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про задоволення вимог позивача, а вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року скасувати та постановити нову, якою у задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Турбів-цукор»до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович