Рішення № 11261204, 16.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.09.10                                                                                           Справа№ 17/104(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ “Компанія “Віктар”, с. Бережани

до відповідача: ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт”, м. Львів

про: стягнення 4 027,45 грн.

Представники :

Від позивача: Філіпова О.В. –представник (Довіреність № 79 від 22.03.2010р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “Компанія “Віктар”, с. Бережани до відповідача – ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт”, м. Львів про стягнення 4 027,45 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.08.2010р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 03.08.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

18.05.2009 р. між сторонами у справі укладено Договір № 250/09, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв товар –безалкогольні напої на загальну суму 11 252,63 грн. Факт передачі товару підтверджується наступними Видатковими накладними: № 1633 від 18.05.2009 р. на суму 1 841,76 грн., № 2219 від 02.07.2009 р. на суму 1 298,40 грн., № 2697 від 06.08.2009 р. на суму 1 307,82 грн., № 3067 від 10.09.2009 р. на суму 1 400,88 грн., № 3375 від 15.10.2009 р. на суму 667,68 грн., № 15 від 15.10.2009 р. на суму 239,88 грн., № 22 від 22.10.2009 р. на суму 394,56 грн., № 31 від 29.10.2009 р. на суму 645,93 грн., № 3785 від 11.12.2009 р. на суму 399,54 грн., № 137 від 11.12.2009 р. на суму 1 027,33 грн., № 93 від 19.01.2010 р. на суму 413,58 грн., № Р 25 від 19.01.2010 р. на суму 604,61 грн., № 136 від 28.01.2010 р. на суму 242,40 грн. та № 37 від 28.01.2010р. на суму 768,26 грн. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Як зазначається у позовній заяві відповідно до п. 5.2. Договору відповідачу було встановлено відтермінування строку оплати товару, а саме –21 календарний день з дати отримання товару. Враховуючи дату останньої поставки товару, а саме - 28.01.2010 р., відповідач зобов'язаний був вчинити повну оплату отриманого товару не пізніше 18.02.2010 р. Проте, в порушення п. 5.2. Договору, а також ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 530, ст. 526 ЦК України, відповідач не провів належного розрахунку у вказані вище строки, здійснивши оплату поставленого товару частково, на загальну суму 7 537,45 грн.

Окрім того, відповідачем було повернуто товар на загальну суму 8,04 грн.

Решти вартості товару на суму 3 707,14 грн. відповідач не сплатив.

22.05.2010р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 134 від 13.05.2010р. із вимогою протягом 1 календарного дня з дати її отримання здійснити повний розрахунок за отриманий товар, сплативши окрім суми основного боргу 242,79 грн. інфляційних втрат та 61,07 грн. 3% річних.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За порушення строків оплати товару позивач із посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 242,79 грн. інфляційних втрат та 77,52 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог становить 4 027,45 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 250/09 від 18.05.2009 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов’язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов’язання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягнути з ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт” (79040, м Львів, вул. Каховська, буд. 34. Код ЄДРПОУ 20826400) на користь ТзОВ “Компанія “Віктар” (81144, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Бережани, вул. Долинівка, 23. Код ЄДРПОУ 30790761) 3 707,14 грн. основного боргу, 242,79 грн. інфляційних втрат, 77,52 грн. 3 % річних; всього –4 027,45 грн.; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя