Рішення № 11261149, 13.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

13.09.10                                                                                           Справа№ 20/86

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія»м. Львів

про стягнення 4892,22 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Чопко К.

За участю представників:

від позивача: Бень Т.Т. - представник

від відповідача: не з»явився

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз’яснено.

Суть позову:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничою компанією «Львівхолод» до Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія» про стягнення 4892,22 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2010 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

За клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та матеріалах справи.

Представник відповідача в судових засіданнях 09.08.10р., 01.09.10 р. проти позову заперечив, в інші судові засідання не з»явився.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

25.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничою компанією «Львівхолод»(орендодавцем) та Приватним підприємством «Західна ліфтова компанія»(орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 667, строком з 25.03.2009 р. по 31.03.2010 р.

Згідно умов договору, орендодавець (позивач) зобов’язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в тимчасове строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 40 м2, яке знаходяться за адресою: м. Трускавець, вул. Данилишиних, 9, з метою розміщення офісу.

На виконання умов договору позивач, на підставі акту приймання-передачі від 25.03.2009 р. передав відповідачу в оренду зазначене майно.

Відповідно до п. 2.1 договору, щомісячна орендна плата становить 1500,00 грн., виключно за користування орендованим приміщенням.

Відповідно до п.2.2 договору оренди –орендар здійснює платіж у розмірі 100% місячної орендної плати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Наступні платежі орендар здійснює до 5-го числа поточного (звітного) місяця.

Відповідач свої зобов»язання по договору в частині сплати орендної плати з січня 2010 р. по березень 2010 р. не виконав, виставлені рахунки не оплатив, що призвело до заборгованості.

На адресу відповідача позивач направляв претензію від 20.05.2010 р. № 1580 з вимогою у семиденний термін погасити заборгованість за оренду приміщення, яка станом на 11.05.2010 р. становить 4557,00 грн.

У відповіді на претензію (лист від 27.05.2010 р. № 50) відповідач зазначив, що в грудні 2009 р. позивач повідомив його про розірвання договору оренди через невчасні проплати за оренду приміщення, внаслідок чого ПП «Західна ліфтова компанія»в січні 2010 р. передала ключі працівнику ТзОВ «ТВК «Львівхолод»та з цього часу не експлуатує дані приміщення. Орендну плату відповідачем погашено за 2009 р. повністю.

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 4557,00 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, відповідно до п.8.1. договору в розмірі 292,32 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 42,90 грн.

Представник відповідача відзиву на позов не надав, однак в судовому засіданні доводи викладені у листі від 27.05.2010 р. № 50 (відповідь на претензію) підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до статей 193 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а при відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що 25.03.2009 р. між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 667 строком з 25.03.2009 р. по 31.03.2010 р.

Відповідно до п.2.2 договору оренди –орендар здійснює платіж у розмірі 100% місячної орендної плати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Наступні платежі орендар здійснює до 5-го числа поточного (звітного) місяця.

Відповідно до п.6.1 договору оренди відповідач брав на себе зобов’язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату згідно розділу 2 договору та плату за комунальні послуги.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору, у нього за період з січня 2010 року по березень 2010 рік виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 4557,00 грн.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.1 Договору, приміщення вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Доводи представника відповідача щодо звільнення орендованого приміщення та повернення ключів працівнику позивача в грудні 2009 р. не заслуговують на увагу суду, оскільки дані доводи не підтвердженні жодними належними доказами. Представлений відповідачем акт передачі ключів від 30.12.2010 р., суд не вважає належним доказом, оскільки він виконаний в односторонньому порядку, тобто підписаний тільки повноважними особами відповідача. В свою чергу представником позивача представлено акт, складений в односторонньому порядку працівниками позивача станом на 31.03.2010 року, з якого вбачається що станом на день складення вказаного акту від відповідача не поступало ніяких повідомлень про розірвання договору оренди № 667, ключі від орендованого приміщення не передано.

Оскільки відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов’язання щодо оплати орендної плати по договору не виконав, доказів погашення заборгованості суду не надав, доказів повернення орендованого приміщення орендодавцю суду не надав, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4557,00 грн. підлягає до стягнення.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема - сплата неустойки.

В частині стягнення пені у розмірі 292,32 грн., суд вважає, що розрахована вона відповідно до п. 8.1 Договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 42,90 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на нього в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 610, 611, 612, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 4-3, 33-36, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю

          2. Стягнути з Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія (юридична адреса:79057, м. Львів, вул. Нагірних 24, код ЄДРПОУ 36361676, фактична адреса: 79057, м. Львів, вул. Антоновича, 140, 2 пов., офіс 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод»(79034, м. Львів, вул. Угорська, 22, код ЄДРПОУ 01553681) суму в розмірі 5230,22 грн., з них:

-          4557,00 грн. –основного боргу;

-          42,90 грн. – 3 % річних;

-          292,32 грн. – пені;

- 102,00 грн - державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                     Манюк П.Т.