Рішення № 112610031, 03.08.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7718/23

2/760/7013/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко Ігор Романович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати таким, що не підлягає виконанню, Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. 11 жовтня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №8128.

Посилається в позові на те, що 11 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. на підставі договору №210521-40636 від 21 травня 2021 року було вчинено Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8128, відповідно до якого з нього запропоновано стягнути на користь ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» заборгованість у розмірі 11 863, 00 гр.

Зазначає, що 21 травня 2021 року між ним та ТОВ «Фінанс Іновація» було підписано договір №210521-40635-1, згідно умов якого йому було надано грошові кошти в розмірі 3 050, 00 гр.

Вважає, що Виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням приватним нотаріусом порядку вчинення оспорюваного виконавчого напису в частині не надсилання йому вимоги про усунення порушень та перевірки безспірності заборгованості при його вчиненні.

Крім цього, зазначає, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис за відсутності усіх необхідних документів, адже він не укладав нотаріально посвідченого кредитного договору, а тому кредитний договір, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, не посвідчений нотаріально.

Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду та відповідно до ст. 33 ЦПК України 06 квітня 2023 року було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 12 квітня 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третім особам копію позовної заяви з додатками.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам для подання до суду письмових пояснень.

З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 26 квітня 2023 року.

/ а.с. 76 /

27 квітня 2023 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому проти позову заперечує.

Посилається на те, що відповідно до укладеного договору № 210521-40635-1 від 21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та позивачем, останній отримав кредит у розмірі 3 050, 00 гр. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування та 4,0 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 210521-40635-1 від 21 травня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «РІАЛЬТО».

Укладений Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» дія даного закону не поширюється на кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір був підписаний позивачем 21 травня 2021 року о 15 год. 40 хв. 19 сек. шляхом введення одноразового ідентифікатора 748514 в особистому кабінеті на веб-сайті товариства в мережі Інтернет https://monetka.com.ua.

Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується чеком № 409771681 від 21 травня 2021 року.

У зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за Кредитним договором до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було подано заяву про вчинення Виконавчого напису на стягнення заборгованості по договору № 210521-40635-1 від 21 травня 2021 року з позивача, яка станом на 27 квітня 2023 року становить 11 863, 00 гр. та складається з:

-3 050, 00 гр. - прострочена заборгованість за кредитом;

-8 113, 00 гр. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-700, 00 гр. - заборгованість по витратам за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Станом 09 серпня 2021 року нарахування процентів позивачу було зупинено та зафіксовано розмір заборгованості.

Таким чином, вважає, що були всі обґрунтовані та законні підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення Виконавчого напису на Кредитному договорі.

Також зазначає, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Виходячи з цього, просить у задоволенні позову відмовити.

Треті особи пояснень на позов не подали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та позивачем укладено договір № 210521-40635-1.

11 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинено Виконавчий напис № 8128 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в загальному розмірі 11 863, 00 гр.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 20 червня 2021 року по 24 вересня 2021 року.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» відступило, а ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» прийняв право вимоги за кредитними договорами строк виконання зобов`язання за якими настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників.

/ а.с. 15, 16 - 18 /

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року / в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року /.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач, подавши відзив, доказів надання приватному нотаріусу документів, визначених Переліком та необхідних для вчинення Виконавчого напису, не надав.

Слід зазначити також, що сам договір укладений в електронній формі та нотаріально не посвідчений.

Таким чином, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вимогам, які пред`являється вище приведеним Переліком.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

Подаючи відзив, відповідач не вказав, чи направлялася ним вимога позивачу про добровільне погашення заборгованості.

При цьому доказів, які б підтверджували безспірність заборгованості, вказаної в Виконавчому написі, не надав.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому банком нотаріусу Кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у своєму відзиві приведених у позові обставин не спростував.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед товариством, не спростованої відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2021 року між позивачем та адвокатом Іванченко А.В. був укладений Договір про надання правничої допомоги.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами виконаних робіт.

15 червня 2023 року представником позивача до суду подано заяву, якою просить долучити додаткову угоду № 1 від 17 листопада 2021 року та акт приймання-передавання юридичних послуг (правової допомоги) від 12 червня 2023 року.

Стверджує, що надала замовнику наступні послуги: вивчення судової практики, визначення та погодження з клієнтом правової позиції, підготовка, складення та подання позовної заяви.

Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди №1 вартість професійної правничої допомоги за надані послуги становить 15 000, 00 гр.

На підставі п. 4.1. Додаткової угоди №1, 12 червня 2023 року було складено акт приймання-передавання юридичних послуг (правової допомоги), відповідно до п. 2 якого акт є підставою для проведення розрахунків на умовах визначених Договором.

Доказів оплати понесених витрат до суду надано не було.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2023 року до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Вважає, що витрати на правничу допомогу є не співмірними з сумою заборгованості, а понесення таких витрат не підтверджене доказами.

Представник відповідача наголосила, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, обсягом послуг та ціною позову.

З огляду на це, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак, у постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як зазначено вище, справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З матеріалів справи вбачається, предмет спору сторін має давно усталену практику розгляду у всіх судових інстанціях, а тому суд вважає явно завищеним розмір витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, встановлені судом взаємовідносини сторін, врегульовані та чітко визначені законом, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5 000, 00 гр.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від спати судового збору відповідно до ст.22 Закону України « Про захист прав споживачів»

Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 073, 60 гр.

Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 133-134, 137, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати Виконавчий напис № 8128 від 11 жовтня 2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про звернення стягнення за договором № 210521-40635-1 від 21 травня 2021 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» на користь ОСОБА_1 5 000, 00 гр. витрат на правничу допомогу.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» на користь держави 1 073, 60 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», ЄДРПОУ 43492595, адреса: 03067, м. Київ, Вацлава Гавела, буд. 4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.А. Шереметьєва