Постанова № 11259388, 16.07.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2010 р.

12 год.39 хв.Справа № 2-а-80/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Філімонової Г.М., представника відповідача Познякової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ВАТ "Південний електромашинобудівний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області

про скасування податкових повідомлень-рішеннь,

встановив:

У січні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Південний електромашинобудівний завод" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у м. Нова Каховка Херсонської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006672301/0, № 0006672301/1, № 0006672301/2, № 0006672301/3, якими визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5832871 грн. та застосований 2916435 грн. штраф з посиланням на порушення пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ). В позові зазначено, що підставою для донарахування податкових зобов'язань стали висновки виїзної планової перевірки ВАТ "Південний електромашинобудівний завод", яку провели фахівці Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.08 (акт від 05.06.09 року №573/230-00213196). ВАТ "Південелектромаш" звернулось до податкового органу зі скаргами на податкове повідомлення-рішення, проте скарги залишені без задоволення. Зазначене стало підставою для прийняття ДПІ у м. Нова Каховка похідних податкових повідомлень-рішень №0006672301/1 від 07.08.09; №0006672301/2 від 14.10.09, № 0006672301/3 від 22.12.09, які не змінили розмір податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Перевіркою було встановлено, що ВАТ "Південелектромаш" на підставі договорів міни, укладених в червні 2008 року передав у власність товарно-матеріальні цінності (сталь куткова, круг, сталь листова, швелер, прокат арматурний, квадрат, електродвигуни) на загальну суму 34 997 228,70 грн. ( у тому числі ПДВ - 5 832 871,45 грн.) ТОВ "Компанія Український бізнес", м. Київ. ТОВ "Компанія Український бізнес" передала позивачу прості векселі, емітентом яких були треті особи, по загальній продажній вартості на суму 34 997 228,70 грн., номінальна вартість векселів 29 164 357,27 грн. Векселедавцями є ТОВ "Торгенерго", м. Донецьк, та ПП "Донавтобізнес". На передані векселі ТОВ "Компанії Український бізнес" виписало податкові накладні, які відображено у податковому обліку позивача та включено до податкового кредиту суму 5 832 871,45 грн. Позивач зазначає, що вексель в правовідносинах, які виникли між позивачем та ТОВ "Компанія Український бізнес", виступає як товар в силу п. 1.15 ст. 1 Закону про ПДВ, п. 1.4, 1.6, 1.9 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", тому операція з продажу товарів є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ, а отже, має оподатковуватись на загальних підставах.

Позивач вважає необґрунтованим посилання податкової інспекції на порушення норм п. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Закон не дозволяє платнику податку формувати податковий кредит при придбанні ТМЦ лише в тому випадку, коли такі товари передбачається використовувати для здійснення операцій, звільнених від оподаткування та таких, що не є об'єктом оподаткування, тобто, товари заздалегідь призначаються для використання в неоподаткованих операціях, вичерпний перелік яких встановлений ст.ст. 3, 5 та п.11.44 ст.11 Закону про ПДВ. Для висновку про порушення підприємством пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ контролюючий орган повинен мати беззаперечні докази щодо мети скаржника в момент укладання договорів міни, використати набуті векселя в неоподатковуваних операціях.

Зміст акту перевірки, на думку позивача, не містить жодних обґрунтувань намірів ВАТ "Південелектромаш" на використання векселів за межами оподатковуваних операцій. Теза ДПІ про неможливість пред'явлення векселів до платежу (погашення) через ліквідацію векселедавця ТОВ "Торгенерго", м. Донецьк, та індосанта ПП "Донавтобізнес" не підтверджує висновку податкового органу про те, що ці векселя не можуть бути задіяними в оподатковуваній операції поставки. Крім того, скаржник в момент укладання угоди і не мав на меті пред'являти отримані векселя до погашення, в противному випадку підприємство було б позбавлене права на формування податкового кредиту за пп.3.2.1 п.3.2 ст. 3 та пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ. ВАТ "Південелектромаш" планувало використати векселя в інших договорах міни. Про ліквідацію векселедавця та першого індосанта зазначених цінних паперів позивачу стало відомо з акту перевірки податкового органу. Проте, зазначені обставини не позбавляють ні права на отримання платежу за векселем, ні права на його використання у власній господарській діяльності (переуступка вимоги, обмін на інші товари тощо). Закон про ПДВ не ставить в залежність наявність права на податковий кредит у покупця векселя від припинення діяльності емітента такого векселя (векселедавця).

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідач (Державна податкова інспекція у м. Нова Каховка Херсонської області) проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до статті 4 Закону України від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25.12.2002 року № 364-ІV) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а згідно Постанови Національного банку "Про затвердження Положення про операції банків з векселями" від 28.05.1999 №258, вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк" та згідно Закону "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 №1201-ХІІ, вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Податковий облік операцій з розрахунками простими векселями визначено у пункті 4.8 статті 4 Закону "Про податок на додану вартість", де зазначено, що базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), поставлених під забезпечення боргового зобов'язання у формі векселя. Векселі, видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку. При здійсненні операції обміну товарів на векселя, податок на додану вартість на номінальну вартість векселя не нараховується і, відповідно, отримувач векселя не має права на формування податкового кредиту по придбаному (отриманому) векселю, але ВАТ "Південелектромаш" віднесено до податкового кредиту ПДВ, включеного до вартості одержаних за індосаментом векселів у сумі 5 832 871,45 грн. у червні 2008 року. Відповідач посилається на те, що ПП "Донавтобізнес" визнано банкрутом та ліквідовано постановою господарського суду Донецької області від 18.08.08 № 45/175 Б, ТОВ "Торгенерго" визнано банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 18.08.08 № 45/174 Б.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Фахівцями ДПІ у м. Нова Каховка при проведенні перевірки виявлено завищення податкового кредиту у сумі 5832871,45 грн. за червень 2008 року. В акті перевірки зафіксовано, що: "перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою" показників за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 у загальній сумі 6 447 132 грн. встановлено, що... ВАТ "Південелектромаш" на підставі договорів міни: №4028/9048/08 від 02.06.2008 р. на суму 7307031,05 грн., №4028/9049/08 від 06.06.2008 р. на суму 7644491,23 грн., №4028/9052/08 від 12.06.2008 р. на суму 6650789,05 грн., №4028/9053/08 від 18.06.2008 р. на суму 6752990,66 грн., №4028/9054/08 від 23.06.2008 р. на суму 6641926,69 грн. згідно із специфікаціями передало у власність ТОВ "Компанії Український бізнес" (м. Київ) товарно-матеріальні цінності (сталь куткова, круг, сталь листова, швелер, прокат арматурний, квадрат, електродвигуни) на загальну суму 34 997 228,70 грн., в тому числі ПДВ- 5832871,45 грн. За цими договорами міни регулюються правові відносини між сторонами, що виникають з приводу взаємного безгрошового обміну на еквівалентній основі товарів, належних на праві власності ВАТ "Південелектромаш" (сторона-1) на товари, належні на праві власності ТОВ "Компанія Український бізнес" (сторона-2) або на вексель, де вексель не розрахунковий документ, а самостійний цінний папір - предмет міни. На виконання умов договору "сторона-1" передає "стороні-2" товари, а "сторона-2" згідно актів приймання-передачі векселів від 26.06.08 передає "стороні-1" прості векселі, емітентом яких є третя особа, по загальній продажній вартості на суму 34 997 228,70 грн., номінальна вартість яких 29 164 357,27 грн. Векселедавець - ТОВ "Торгенерго", м. Донецьк. Платіж повинен бути здійснений за наказом ТОВ "Компанія Український бізнес" ПП "Донавтобізнес" до 26.05.2012 р. На передані векселі ТОВ "Компанії Український бізнес" виписало податкові накладні, які відображено у податковому обліку платника та включено до податкового кредиту позивача: податкова накладна від 26.06.2008 р. № 8 на простий вексель серія АА №1224655 на суму 7307031,05грн., у тому числі ПДВ 1217838,51 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №9 на простий вексель серія АА №1224656 на суму 7644491,23 грн., у тому числі ПДВ 1274081,87 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №10 на простий вексель серія АА №1224657 на суму 6650789,06грн., у тому числі ПДВ 1108464,84 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №11 на простий вексель серія АА №1224658 на суму 6752990,68 грн., у тому числі ПДВ 1125498,45 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №12 на простий вексель серія АА №1224659 на суму 6641926,70 грн., у тому числі ПДВ 1106987,78 грн., всього на суму 34 997 228,70 грн., у тому числі ПДВ 5 832 871,45 грн.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ "Торгенерго" та ПП "Донавтобізнес" ліквідовані, свідоцтва платників ПДВ анульовані 18.08.08. Згідно витягів з Єдиного державного реєстру стан цих підприємств "припинено". За висновком ДПІ, отримані позивачем векселі не змінюють суму податкового кредиту. Також в акті перевірки зазначено, що пред'явити векселя до платежу неможливо, тому ці векселя не задіяні в оподатковуваній операції поставки.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Пунктом "д" частини п'ятої статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселі визначені як вид цінних паперів. Отже, відповідно до норм податкового та цивільного законодавства векселі розглядаються, насамперед, як цінні папери.

Так, пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Згідно із п. 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з приписами податкового законодавства.

Видача векселя власної емісії, передача векселя, раніше емітованого третьою особою, не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги. Це випливає з абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого векселі для цілей оподаткування не вважаються засобом платежу. Зазначена норма податкового законодавства є переважною для застосування під час визначення правил оподаткування порівняно з нормами інших галузей законодавства, зокрема фінансового та банківського. Вексель у податкових відносинах має інший ніж розрахунковий документ юридичний характер, у зв'язку з чим передача позивачем векселів від третіх осіб не може розцінюватись як повернення передоплати та бути підставою для включення вартості цих векселів до складу валових витрат, а також підставою для перерахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у бік їх зменшення.

У свою чергу, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій. При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери. Водночас інші операції з цінними паперами, зокрема видача (емісія) цінних паперів у рахунок компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, обмін раніше виданих цінних паперів на інші товари (крім цінних паперів) чи послуги, не виключені зі складу об'єктів оподатковування податком на додану вартість. Зазначене стосується будь-яких цінних паперів, у тому числі векселів. Отже, висновки податкової інспекції про те, що операції міни мають бартерний характер, є правильними. Але доводи позивача про те, що операції обміну векселів на товари повинні оподатковуватись як звичайні бартерні операції, є помилковим. Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Так п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ передбачає: "У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя,... У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя,.." Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість": векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість").

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов'язань особою, яка передає вексель, та податкового кредиту отримувачем векселя, оскільки пункт 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність незмінність податкових зобов'язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій. Крім того, як випливає зі змісту пункту 3.1 статті 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування, а тому нарахування податку на додану вартість під час здійснення таких операцій повинно здійснюватися залежно від того, чи оподатковується цим податком кожна окрема поставка товару, що відбувається в межах певної бартерної операції.

Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

При цьому слід ураховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції.

Таким чином, згідно із п. 4.8 Закону про ПДВ прості векселя, отримані позивачем, не змінили суму податкового кредиту позивача. Податок на додану вартість не додається до номіналу векселя, та відповідно не може формуватися податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель за борговими зобов'язаннями за поставлену продукцію.

На підставі викладеного, незважаючи на те, що судом не встановлено порушення товариством приписів п. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, на що посилався відповідач, загальний висновок податкової інспекції про заниження суми податкового кредиту на 5832871,45 грн. у червні 2008 року є правильним. Вказівка в податковому повідомленні-рішенні не тієї норми, яку порушив платник податків, при доведеності належними доказами порушення податкового законодавства при розгляді справи, є помилкою, але не є беззаперечною підставою скасування такого повідомлення-рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Південний електромашинобудівний завод" в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області № 0006672301/0 від 23.06.2009, № 0006672301/1 від 07.08.2009, № 0006672301/2 від 14.10.2009, № 0006672301/3 від 22.12.2009.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 липня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.1