Постанова № 11258953, 25.06.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2010 р.

14 год.21 хв.Справа № 2-а-10901/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача: Данилюк О.Є., представника відповідача: Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Херсонського державного заводу "Палада", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Херсонський державний завод "Палада" звернувся до суду з позовною заявою про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16.12.08 № 0006312301/0, яким було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на суму 424772 грн. 50 коп. Податкове повідомлення-рішення прийнято за висновками акту перевірки від 10.12.08 № 3717/23-2/24961253 "Про результати невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Херсонського державного заводу "Палада" за період вересень 2007 року. На підставі вказаного акту було встановлено порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) щодо завищення податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню з бюджету. За висновком податкової інспекції суму бюджетного відшкодування, яка задекларована заводом, неможливо підтвердити, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника продукції було виявлено, що контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою та їх перевірити неможливо. Позивач зазначає про те, що на момент видачі податкових накладних і на теперішній час безпосередній постачальник ХДЗ "Палада" - ТОВ "Євро-Інвест Груп" зареєстрований платником ПДВ, мав право видавати податкові накладні, ніяких зауважень до форми складання податкових накладних в акті перевірки не зазначено. Всі вимоги, які встановлені ст. 7 Закону про ПДВ відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем були виконанні. ДПІ не має права вимагати від позивача, як добросовісного платника податків, контролювати сплату податків контрагентом по договору, тим більше по другому ланцюгу поставки. Так само законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, якщо податок не був сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. При проведенні перевірки фахівцями ДПІ не встановлено порушень з боку позивача бухгалтерського обліку, не встановлено порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні господарських операцій з контрагентами позивача. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, відповідач же покладає такий обов'язок на позивача, хоч ТОВ "Євро-Інвест Груп" задекларував в повному обсязі податкові зобов'язання з операцій продажу позивачу продукції. Позивач звертає увагу на порушення податковим органом строку проведення перевірки задекларованої до відшкодування суми податку, купівля-продаж відбувалась у серпні 2007 року, а перевірка здійснена у грудні 2008 року.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 № 0000142301/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ є правомірним. Дотримання платником податку порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, але крім цього, для виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, необхідна така обов'язкова підстава, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону про ПДВ). За змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником (відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ).Якщо постачальника продукції по ланцюгу неможливо перевірити внаслідок відсутності його за місцезнаходженням, або ліквідацією, податкова інспекція не має можливості встановити факту надмірної сплати податку позивачем по ланцюгам постачання. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Херсонський державний завод "Палада" є державним підприємством, заснованим Міністерством промислової політики України. Згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за вересень 2007 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складала 1663377 грн. При перевірці питання достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією виявлено, що підприємством завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2007 року, на 424772 грн. 50 коп. В ході вказаної перевірки, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 350 від 18.08.2005, податковою інспекцією були направлені запити щодо надання інформаційних довідок та проведення зустрічних перевірок по основним постачальникам позивача. За результатами проведених зустрічних перевірок встановлено порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у вигляді завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2007 року. ДПІ встановлено, що основним постачальником металопродукції у серпні 2007 року по першому ланцюгу постачання було ТОВ "Євро-Інвест Груп", м. Київ, на загальну суму ПДВ 424772,50 грн. Це товариство було посередником, постачальниками реалізованої продукції були: ТОВ "ТД Ленінська Кузня" м. Київ на суму ПДВ 180160 грн. 13 коп. та ТОВ "Моноліт-Міст- Будтехнологія", Київська область, на суму ПДВ 202466 грн. Здійснити перевірку ТОВ "ТД Ленінська Кузня" у податкової служби не було можливості в зв'язку з тим, що не встановлено місцезнаходження підприємства.

ТОВ "Моноліт-Міст-Будтехнологія" є посередником, постачальником реалізованої продукції було ТОВ "Донбасметалопром-2006", м. Донецьк, яке відсутнє за юридичною адресою та провести її перевірку неможливо.

Вказані постачальники по ланцюгу зареєстровані платниками податку на додану вартість, звітували та сплачували податки у періодах здійснення поставок позивачу.

Відповідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За нормами п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно п/п. 7.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Всі податкові накладні у позивача були в наявності, вартість придбаних товарів оплачена в грошовій формі, віднесено до складу валових витрат.

Безпосередній постачальник позивача ТОВ "Євро-Інвест Груп" є підприємством, яке сплачує податки, подає податкову звітність, знаходиться за юридичною адресою, здійснення господарських операцій з яким підтверджуються відповідними платіжними та іншими первинними документами (договорами, накладними). Податкові накладні, видані позивачу цим постачальником, відповідно до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", містять всі необхідні реквізити.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, необхідних відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість. Для того, що дійти до висновку про неправомірне формування платником податкового кредиту, податковому органу необхідно довести, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. З іншої сторони, суд вважає, що відсутність у податкових органів можливості перевірити з точки зору чи відобразили всі подальші постачальники по ланцюгу в податковому обліку здійснення господарських операцій з контрагентами позивача та сплатили з операцій поставки податки, також не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

В цьому спорі ДПІ не довела належними доказами наявність порушень податкового законодавства зі сторони позивача, відсутні достатні докази того, що постачальники позивача не сплатили податки в повному обсязі у періоді поставки продукції. ДПІ не надало доказів того, що дані підприємства не звітували до податкових органів з показниками податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не встановив несплати ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності обєкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Податковим органом не заперечується сплата податків постачальниками позивача - ДПІ не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. ДПІ ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечує реальний характер угод, які укладались позивачем. Позивач надав суду транспортні документи про фактичну поставку продукції, докази подальшого використання в своїй господарській діяльності отриманої продукції, яка була придбана за спірними угодами.

Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом про ПДВ.

За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийнято без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення. Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст. 94, ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16 грудня 2008 року № 0006312301/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 р. у розмірі 424772,50 грн.

Відшкодувати Херсонському державному заводу "Палада", м. Херсон (Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73019, ОКПО 24961253) з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 червня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.1