Постанова № 11258813, 18.06.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2010 р. Справа № 2-а-12263/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Попутько О.А.,

за участю: представника позивача - Князь І.І., представника відповідача - Тосік Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2009 року №0000642301/3,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (далі -позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 06.08.2009р. № 0000642301/3, яким позивачу збільшено податкові зобов"язання з податку на прибуток на 263194,00 грн., у тому числі за основним платежем на 114051,00 грн. та за штрафними санкціями на 149143,00 грн.

Спірне податкове повідомлення рішення складене на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 28.01.2009р. № 337/23-8/01273243 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобовязань.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення від 06.08.2009р. посилаючись на те, що висновок про заниження ним податкових зобовязань з податку на прибуток зроблений на підставі перевірок підприємств, які є його структурними підрозділами, а відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР він сплачує цей податок консолідовано, або за зведеними результатами діяльності всіх структурних підрозділів. Позивач стверджує, що окремі показники збільшення оподатковуваного прибутку відповідачем зроблено на підставі невірного застосування під час перевірки окремих положень законодавства України з оподаткування прибутку підприємств.

Відповідач проти позову заперечує, вважає висновки акту перевірки законодавчо обґрунтованими і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість підстав для задоволення позову, з огляду на наступне:

Позивач є платником податку на прибуток і сплачує його консолідовано за результатами власної діяльності та діяльності своїх структурних підрозділів.

Зазначений порядок відповідно до Закону України № 334/94-ВР передбачає нарахування та сплату податку на прибуток головним підприємством, у нашому випадку позивачем, у результаті обєднання в одну податкову декларацію валових доходів та валових витрат його структурних підрозділів та обчислення за цією декларацією оподатковуваного прибутку.

Як зазначено вище, спірне податкове повідомлення рішення від 06.08.2009р. №0000642301/3 складене на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 28.01.2009р. № 337/23-8/01273243 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобовязань.

Відповідач проводячи планову перевірку позивача з питань нарахування та сплати обовязкових платежів до бюджету та державних цільових фондів забезпечив перевірку структурних підрозділів позивача з питань визначення валового доходу та валових витрат, які були складовими частинами обєднаної декларації з податку на прибуток. Необхідність проведення перевірки структурних підрозділів викликана тим, що у структурних підрозділах зберігаються первинні бухгалтерські та податкові документи, які слугують підставою для складання податкових звітів.

За актом перевірки головними порушеннями законодавства з оподаткування прибутку підприємств було несвоєчасне включення до складу валових витрат отриманих передплат за виконання робіт, неповне включення до складу доходів всіх отриманих послуг, неналежне складення розрахунку приросту (убутку) покупних запасів позивача, включення до складу валових витрат позивача, витрат не повязаних з веденням його господарської діяльності, декларування валових витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, та інші порушення податного законодавства. Крім того одним із поширених порушень податного законодавства, яке було виявлено під час перевірки, було не відповідність декларування валових доходів та валових витрат у розрізі окремих податкових періодів, що тягнуло за собою заниження задекларованих валових доходів і валових витрат у одних податкових періодах та завищення цих показників у інших податкових періодах.

Відповідно до позовної заяви, позивач не згоден лише з частиною порушень податного законодавства, виявлених під час проведення перевірки, яка стала підставою для складення спірного податного законодавства і тому суд вважає, що по іншим порушенням податного законодавча, що не є предметом позову, позиція сторін є узгодженою, а виявлені порушення відповідають вимогам діючого податного законодавства України.

За позовною заявою позивач не згоден з висновками відповідача про необхідність збільшення валових доходів на суму кредиторської заборгованості 130607,00 грн., по якій минув строк позовної давності. Позивач звертає увагу, що ця заборгованість виникала при розрахунках за поставлені товари між позивачем та його структурним підрозділом комплексом матеріально-технічного забезпечення "Будкомплект". На думку позивача, при здійсненні господарських операцій в мажах одного субєкту господарської діяльності між його структурними підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не тягне за собою виникнення господарських зобовязань і не може вважатись кредиторською заборгованістю між субєктами підприємницької діяльності.

Відповідач вважає, що відповідно до п.1.23 ст.1 Закону № 334 матеріальні цінності, які були передані позивачем його структурному підрозділу та не сплачені протягом терміну позовної давності є безоплатно отриманими та підлягають включенню до складу валового доходу у відповідності з п. п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР.

Крім того, відповідач вважає, що у відповідності з п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 позивач зобовязаний був у І кварталі 2007р. зменшити задекларовані валові витрати на 130607,00 грн., тобто на суму кредиторської заборгованості "Будкомплекту" позивачеві не погашеної йому протягом строку позовної давності, тому що після сплину терміну позовної давності не передбачалась компенсація вартості поставлених товарів між сторонами господарських операцій.

Враховуючи позиції сторін з цього питання, суд зазначає, що при розгляду скарг позивача на складений акт перевірки від 28.01.2009р. № 337/23-8/01273243 та при апеляційному узгоджені донарахованих спірним податковим повідомленням рішенням зобовязань з податку на прибуток, відповідачем позиція позивача прийнята до уваги, а зазначені спірні порушення податного законодавства не враховані при визначені зобовязань за спірним податковим повідомленням рішенням. З огляду на зазначене, суд відхиляє зазначене клопотання позивач у звязку з відсутністю предмету спору.

За позовною заявою позивач не згоден з висновком відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, наданих ПП "Ромакс ЛТД" на загальну суму 327363,16 грн.

За даними відповідача, Господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 27.05.2008р. №9/271-АП-08 визнав недійсними установчі та реєстраційні документи ПП "Ромакс ЛТД" з моменту реєстрації, тобто з 16.10.2006р. і тому позивач, на думку відповідача, не мав право у 2007р. та у І кварталі 2008р. відносити до складу валових витрат вартість ТМЦ, поставлених цим контрагентом.

Відповідач посилаючись на п.5.1 пп.5.3.9. п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вважає, що у 2007р. та у І кварталі 2008р. ПП "Ромакс ЛТД" не мав право на складання розрахункових документів, які б засвідчували факт продажу ним поставлених товарів і тому вважає, що відповідач включив ці витрати, які не були підтверджені відповідними розрахунковими документами, що спричинило у подальшому до заниження оподатковуваного прибутку позивача на 327363,16 грн.

Позивач вважає ці висновки позивача безпідставними, оскільки господарські взаємовідносини з ПП "Ромакс ЛТД" підтверджено відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а придбані товари використані позивачем у його власній господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

З огляду на позицію сторін суд вважає за необхідним врахувати наступне:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За матеріалами перевірки відповідач не піддає сумніву існування та здійснення господарських звязків та операцій між позивачем та ПП "Ромакс ЛТД", сумніву піддаються лише правомірність розрахункових документів, складених цим контрагентом позивача. Тобто при здійсненні господарських операцій та віднесення понесених витрат по цим операціям, позивач виконав головну умову формування валових витрат, це використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків.

На думку суду, скасування державної реєстрації та установчих документів з моменту створення контрагента позивача не тягне за собою автоматичне визнання недійсними всіх господарських угод і документів складеними та вчиненими цим контрагентом у періоді, що передував такому судовому рішенню.

За положенням п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону №334 не підлягають включенню до складу валових витрат витрати, які взагалі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За актом перевірки відповідач піддає сумніву існування документів, які засвідчують взаємовідносини між позивачем та ПП "Ромакс ЛТД", а посилаючись на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.199р. №996-ХІУ піддає сумніву правомірність складення цим контрагентом зазначених бухгалтерських та податкових документів.

Однак, відповідач не враховує те, що відповідно до ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та базуючись на наданих при слуханні справи доказів сторін, суд вважає, що у період до винесення судового рішення про скасування державної реєстрації позивач мав право збільшувати валові витрат по операціям з постачання ТМЦ ПП "Ромакс ЛТД".

Таким чином, суд вважає, що відповідачем для визначення додаткових зобовязань з податку на прибуток за податковим повідомленням рішенням від 06.08.2009р. №0000642301/3 частково використані необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем законодавства з оподаткування прибутку підприємств.

Виходячи із специфіки визначення оподатковуваного прибутку, визначеної Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, з наступними змінами і доповненнями, суд не може у ході слухання справи визначити податкові зобовязання з цього податку з урахуванням частково задоволених позовних вимог позивача, та визначити розмір штрафних санкцій за несплату донарахованих податкових зобовязань з податку на прибуток передбачених ст..17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків…" від 21.12.200р. №2181-ІІІ і тому, суд приходить до висновку про необхідність повного скасування податного повідомлення рішення від 06.08.2009р. № 0000642301/3 .

З наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 06 серпня 2009 року № 0000642301/3.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 червня 2010 р..

Суддя Ковбій О.В.

кат. 2.11.3.