Постанова № 11258383, 16.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16.09.2010 р. № 2-а- 7289/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.

за участю: представника позивача Пилипенко Т.Г.,Лиманський А.О., Корольова В.Є.

представника відповідача- Корсун Е.С. , Літвінцева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Спеціалізова державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

до Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк Приватна фірма "Орнатус" пропро зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі Відповідач 1) та приватної фірми «Орнатус» (надалі Відповідач -2) у якому просить суд зобовязати відповідачів солідарно оплатити 260 податкових векселів на загальну суму 9822916,55 грн., виданих при імпорті товарів на митну територію України в травні 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», письмовий вексель це письмове грошове зобовязання платника сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни визначені цим Законом.

Відповідач 2 при імпорті товарів на митну територію України в травні 2007 року було оформлено 260 податкових векселів з податку на додану вартість на загальну суму 9822916, 15 грн., які не було погашено у законодавчо встановлений строк.

Оскільки до теперішнього часу відповідач 2 дій по погашенню не здійснив, а відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, позивач звернувся до суду з таким позовом.

Відповідач 1 - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», проти позову заперечував, посилаючись на те, що видані ПФ «Орнатус» податкові векселі погашені у законодавчо визначений спосіб відповідно до абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач 2- ПФ «Орнатус» також заперечував проти позову, посилаючись на норми абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» зауважував, що видані ПФ «Орнатус» податкові векселя відповідають критеріям абз.7 п.11.5 ст.11 наведеного Закону, оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1937408, 86 грн. і не один з векселів цю суму не перевищував, тобто сума по кожному податковому векселю на момент його надання органам ДМСУ знаходилася в межах суми підтвердженого бюджетного відшкодування.

Відповідач 2 також зазначив, що норми наведеного Закону встановлюють безумовне право платника податків включити суму зобовязань по такому податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, якщо такий платник податків на дату поставки податкового векселя має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобовязань по даному векселю і у такому разі вексель рахується як погашений.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали свої заперечення та просили у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Відповідач 2 - ПФ "Орнатус" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання - юридичної особи, включений до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних ос!б - підприємців з ідентифікаційним кодом 24136224, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при здійсненні операцій з імпорту товарів на митну територію України у травні 2007 р. відповідач в порядку п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» видав органу митного контролю 260 податкових векселів на загальну суму 9822 916, 55 гривень. Доводів стосовно неналежного оформлення цих податкових векселів, їх неправомірної поставки органу митного контролю або неприйняття цих податкових векселів до обліку митним органом чи податковою інспекцією сторонами в ході розгляду справи перед судом не наводилось, при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі доказів існування означених фактів судом не виявлено.

19.06.2007 року Відповідач 2 подав до позивача декларацію з ПДВ за травень 2007 р., яка була прийнята позивачем та проведена за даними картки особового рахунку відповідача з податку на додану вартість. 3 додатку до означеної декларації вбачається, що значення рядка "6" було сформовано у тому числі за рахунок зобов'язань за вказаними векселями.

Вказані обставини визнаються сторонами по справі, щодо них спору не існує, а тому суд не має підстав для сумнівів у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, у звязку з чим ці обставини додатково перед судом не доказуються.

Як з'ясовано судом, та не заперечується сторонами, зазначені декларації прийнято позивачем без зауважень стосовно правильності визначення як податкових зобов'язань, так і податкового кредиту.

Спір по справі виник через висновок позивача про те, що Відповідач 2 мав право погасити спірні податкові векселі виключно грошовими коштами, оскільки, по перше, термін сплати зобовязань за ними виникає до закінчення строку подачі декларації до податкового органу за відповідний звітний (податковий) період, у який відбулася їх поставка органу митного контролю. А по-друге, Відповідач 2 не звернувся до податкового органу з заявою про залік суми зобовязань за векселями з підтвердженою сумою бюджетного відшкодування

Проте суд з такими висновками не погоджується та зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами Закону України «Про податок на додану вартість», статтею 3 якого (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обєктом оподаткування е операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції:

- з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту);

3.1.3. вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 здійснював операції з ввезення товарів у митному режимі імпорту .

Згідно з абз.1 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податків при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

3і змісту п. 1.16 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що шляхом видачі податкового векселю як письмового безумовного грошового зобов'язання сплатити до бюджету відповідну суму коштів в порядку та терміни, визначені цим Законом, платник податку отримує відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Разом з тим, суд зауважує, що наведене у п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначення податкового векселя як грошового зобов'язання сплатити до бюджету відповідну суму коштів не може бути враховано судом при розгляді справи як таке, що безумовно визначає правову природу податкового векселя, оскільки в п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» законодавцем передбачені способи припинення зобов'язання за податковим векселем не лише його оплатою, а і шляхом включення суми зобовязання за векселем до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за відповідний звітний податковий період.

Зокрема, відповідно до абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

З аналізу наведеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» судом вбачається, що сам факт наявності підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування, сума якого дорівнює або перевищує суму зобовязань за податковим векселем, надає право платнику податків погасити цей вексель шляхом включення суми зобовязань за ним до складу податкових зобовязань декларації з ПДВ за відповідний звітний період. При цьому, внаслідок погашення податкових векселів шляхом включення їх суми до складу податкових зобовязань, сума бюджетного відшкодування платника податку не зменшується.

Для того, щоб платник податку мав право погасити видані податкові векселі у порядку, передбаченому абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно, щоб сума кожного з виданих податкових векселів була не меншою ніж підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування на дату видачу векселя. То що саме одиниця податкового векселя є базою для визначення того, чи має право платник податків погасити видані податкові векселі у порядку, передбаченому абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджує п. 5.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції, що діяла на момент подачі ПФ «Орнатус» податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року).

Відповідно до цієї норми 5.4. у рядку 6 податковой декларації вказується обсяг імпорту товарів протягом звітного (податкового) періоду, при імпорті яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя, та вказується термін погашення векселя. Якщо платником у звітному періоді видано більше одного такого векселя, то до декларації цим платником додається довідка (перелік) довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), у якій зазначаються суми податку та терміни погашення кожного векселя. Окрім того, кожен вексель (у тому числі податковий), як цінний папір, є індивідуально визначеним майном, оскільки має свою серію та окремий номер (п. 5 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 22 листопада 2001 р. N 338).

Окрім того, з аналізу приписів абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» судом вбачається, що передбачений цією нормою спосіб погашення податкових векселів може бути застосовано незалежно від настання строку платежу.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідач 2 на момент видачі векселів мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1937408 грн. Дана сума є більшою ніж сума кожного з 260 виданих податкових векселів.

З огляду на наведені обставини, суд доходить висновку, що 260 податкових векселів на загальну суму 9822 916, 55 грн. погашено з боку ПФ «Орнатус» з дотриманням порядку, встановленого абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості застосування ПФ «Орнатус» обраного способу погашення податкових векселів з огляду на відсутність заяви про взаємозалік суми зобовязань за податковими векселями з підтвердженою сумою бюджетного відшкодування, оскільки це є іншим механізмом погашення податкових векселів, що передбачений абзацом 4 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. б. пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. З цією нормою Закону узгоджується п. 7.1, 7.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції, що діяла на момент подачі ПФ «Орнатус» податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року), відповідно до якого подані декларації з ПДВ підлягають у податковому органі камеральної перевірці, строк якої не повинен перевищувати 30 днів, наступних за днем отримання декларації. У разі наявності арифметичних та методологічних помилок при заповненні декларації з ПДВ, податковий орган повинен був скласти Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, наведеною у Додатку № 2.

Судом також встановлено що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ, поданої ПФ «Орнатус» за травень 2007 р., відповідного Акту перевірки податковим органом складено не було. При наведених обставинах, суд дійшов висновку про те, що позивач погодився з правильністю формування податкових зобовязань податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року, а відтак з погашенням спірних податкових векселів у порядку, передбаченому абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також зазначає, що предметом позовних вимог фактично є зобовязання вчинити дії щодо повторної сплати податку.

Проте, з аналізу приписів ст. З Закону України «Про систему оподаткування», вбачається, що за кожним визначеним законом обєктом оподаткування, а відтак і за операцією з ввезення товару на митну територію України (імпорту), податок може бути стягнутий лише один раз, адже інше б суперечило запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин вбачається, що правомірність вимог позивача про зобовязання оплатити податкові векселі ним належним чином не доведена, позивач не обґрунтував і не підтвердив наявність правомірних підстав для відсутності у Відповідача-2 правомірних підстав погасити податкові векселі обраним ним способом.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

<Сума задоволення >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20 вересня 2010 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.