Постанова № 11258351, 07.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.09.2010 р. № 2-а- 6372/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.

за участю: представника позивача Стець М.Л.

представника відповідача- Кізілов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмежаною відповідальністю "ТК Енергія"

до Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Енергія» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000211820/0 від 14.04.2010 р., № 0000211820/1 від 17.05.2010р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням № 0000211820/0 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 83749,50 грн. (в тому числі основне зобовязання 55833,00 грн. та штрафні санкції 27916,50 грн.). За результатами розгляду скарги позивача на зазначене податкове повідомлення рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000211820/1 від 17.05.2010р., а скаргу позивача відхилено.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що фахівцями відповідача проведено документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» за період 12.07.2007р. по 30.09.2009р. За результатами перевірки складено акт від 31.03.2010р. № 1605/182/32565073.

На підставі акту перевірки прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000211820/0 від 14.04.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 83749,50 грн., в тому числі 55833,00 основне зобовязання та 27916,50 грн. штрафні санкції. За результатами розгляду скарги позивача на прийняте рішення, відповідачем прийнято друге податкове повідомлення рішення, що оскаржується в даній справі, а скаргу позивача відхилено.

При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідач виходив з того, що перевіркою встановлено неможливість реального виконання (здійснення) фінансово господарських операцій ПП НВФ «Інноваційні системи та технології», який мав господарські відносини з позивачем, порушення ч. 1 ст. 203,215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів між позивачем та ПП НВФ «Інноваційні системи та технології», які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст., ст. 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст., ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому відповідачем встановлено, що засновник ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, означене підприємство він зареєстрував за винагороду та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності. Жодних первинних документів від імені даного підприємства він не складав та не підписував, довіреностей на ведення представництва від імені підприємства не видавав. Також відповідач встановив, що за перевірений період чисельність працюючих на підприємстві складала одну особу, за адресою своєї реєстрації підприємство не знаходиться.

За результатами опрацювання даних автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідачем було встановлено, що основним контрагентом (постачальником) ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» є ТОВ «Харків Еліт-Фарм», яке, в свою чергу, здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, які відображено в виписках банків, де зазначені реквізити правочинів, товарний характер яких наявними документами перевіркою не підтверджено, а самі правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними, як вважає відповідач, згідно закону.

Також виявлено, що ТОВ «Харків Еліт-Фарм» за юридичною адресою не знаходиться, а директор даного підприємства відбуває покарання в місцях позбавлення волі, державної реєстрації даного підприємства не здійснював та не має жодного відношення до його фінансово господарської діяльності.

Аналізуючи наведене відповідач прийшов до висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Харків Еліт-Фарм», в тому числі з його контрагентом ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» . За таких обставин відповідач дійшов висновку про те, що угода, укладена між позивачем з постачальником товару ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» так само є нікчемною та не спричинила жодних правових наслідків.

Проте суд з такими висновками не погоджується та зазначає, що позивач зареєстрований як субєкт господарювання та здійснює свою підприємницьку діяльність з березня 2003 року, є платником податку на додану вартість. Як вбачається із статутних документів позивача основним видом його господарської діяльності є будівництво ліній звязку.

Судом встановлено, що між позивачем(замовник) та ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» (виконавець) укладено договори про надання послуг на загальну суму 860000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 143333,33 грн..

Як вбачається з копій актів виконаних робіт, наданих в матеріали справи,позивачем послуги було надано на загальну суму 860000,00 грн., виписано податкові накладні на загальну суму 335000,00 грн., в тому числі ПДВ 55833,38 грн. Позивачем в якості передплати за укладеними договорами на користь ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» перераховано кошти в безготівковій формі в сумі 140000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Відповідно до пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4., 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» всі господарські операції супроводжувались податковими накладними. До того ж, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата настання першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. зазначеного Закону).

Судом встановлено, що позивачем отримано податкові накладні від ПП НВФ «Інноваційні системи та технології», яке на час укладання та виконання договорів про надання послуг був зареєстрований як платник ПДВ та мав відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Податкові накладні, виписані ПП НВФ «Інноваційні системи та технології», як вбачається, відповідали вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

За таких обставин судом вбачається, що позивач мав правові підстави для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого в ціні товару за податковими накладними, отриманими від ПП НВФ «Інноваційні системи та технології».

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, висновок про порушенням правочином, що був укладений між позивачем та ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» публічного порядку, зроблено в звязку з тим, що фактично сторони правочину не мали на меті створення взаємних прав та обовязків щодо поставки товарів, натомість, в порушення вимог чинного законодавства, шляхом укладення фіктивного правочину, мали на меті отримання відшкодування податку на додану вартість.

Проте сторонами у справі не заперечується, що позивачем під час проведення перевірки було надано документи, які свідчать про виконання зобовязань за угодами, зокрема, акти виконаних робіт.

Оцінюючи доводи, покладені відповідачем в обґрунтування позиції про недійсність правочину, суд зазначає, що позивач, вступаючи з ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів мав право діяти на власний розсуд.

Крім того, позивач не був наділений та не наділений на даний час жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, отже не міг достовірно перевірити фінансово господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину та наміру контрагенту на настання реальних наслідків за угодою.

До того ж, на час укладення договорів ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» не було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України і він був платником податку на додану вартість. Відомостей про анулювання його свідоцтва платника ПДВ на час укладення угод, їх виконання та час розгляду справи в суді відповідачем не надано.

Так само як непереконливі вбачаються судом доводи відповідача про фіктивний характер відносин між контрагентом позивача ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» та ТОВ «Харків Еліт-Фарм».

При цьому суд зауважує, що позивач безпосередньо з ТОВ «Харків Еліт-Фарм» у господарські відносини не вступав та податковий кредит ним було сформовано не в звязку з господарськими операціями з ТОВ «Харків Еліт-Фарм».

За таких обставин судом вбачається, що висновок акту перевірки про завищення позивачем свого податкового кредиту в звязку з неправомірним включенням до нього сум ПДВ на підставі укладених з ПП НВФ «Інноваційні системи та технології» є помилковим. Так само неправомірними вбачаються рішення відповідача, прийнятті на підставі розгляду даного акту перевірки.

Перевіривши відповідно до ст. 2 КАС України, оскаржувані в даній справі рішення відповідача, чи прийнято їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, судом вбачається, що їх прийнято при невірному тлумаченні норм чинного законодавства України, без врахування дійсних обставин справи.

Таким чином судом вбачаються підставі для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, що оскаржуються в даній справі, в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст., ст. 215,216 ЦК України, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю. ПриСкасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова № 0000211820/0 від 14.04.2010 р., № 0000211820/1 від 17.05.2010р.

<Сума задоволення >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2010 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.