Постанова № 11258302, 02.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" вересня 2010 р. № 2а- 3426/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Шляхова О.М.,

при секретарі Чмутовій К.А.,

за участю представника позивача Малахова Ю.А. (довіреність № 6/10/10-025 від

11.01.2010 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватного підприємства комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсним господарського зобов*язання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ПФ «Росток» та ППКФ» Дімон і К», в якому просив суд визнати недійсними угоди про надання послуг від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.2006 року № 42-6 та додаткову угоду від 01.07.2006 року № 1 на підставі ст. 215 ЦК України; визнати фіктивними договори про надання послуг від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.2006 року № 42-6 та додаткову угоду від 01.07.2006 року №1; визнати недійсним господарські зобов*язання ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і К» як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з ППКФ «Дімон і К» на користь держави грошові кошти у розмірі 3529 731,23 грн.

В обгрунтування позову позивач вказав, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена виїзна планова перевірка ПФ «Росток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.06 року, про що складено акт від 27.06.07 року № 2844/235/30289322. Актом перевірки встановлено, що ПФ «Росток» укладала угоди з ППКФ «Дімон і Ко» від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.06 року № 42-6 та додаткову угоду від 01.07.06 року. За результатами акту перевірки встановлено, що сума проведених операцій між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко» за перевіряємий період склала 3529731,23 грн. ( з них сума отриманих послуг 2721863,82 грн., поставка ТМЦ на суму 807867,41 грн.). ПФ «Росток» від ППКФ «Дімон і Ко» отримана податкова накладна від 30.06.06 року на загальну суму 598068,90 грн., у зв*язку з чим ПФ «Росток» нарахувало собі податковий кредит, а по даті актів виконаних робіт віднесено суми витрат по них до складу валових витрат та відображено у складі витрат в деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, а саме: за грудень 2005 року до складу валових витрат віднесено 323256,1 грн.; за червень 2006 року до складу валових витрат віднесено 741706,75 грн.; за вересень 2006 року до складу валових витрат віднесено 652867,00 грн.; за листопад 2006 року до складу валових витрат віднесено 548910,00 грн.. Позивач по справі зазначив, що угоди укладені між відповідачами без наміру створення цивільно-правових наслідків для сторін, що підтверджує факт їх безтоварності, та зазначив на тому, що вони укладені лише з метою отримання певної преференції - збільшення валових витрат ПФ “Росток” та податкового кредиту, тим самим занижуючи базу оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість. Відповідно до умов укладених угод зазначено, що ППКФ «Дімон і Ко» зобов*язаний виконувати розвантажувально-навантажувальні роботи та фасування цементу згідно отриманих заявок. На підтвердження вищезазначеної обставини позивач зазначив, що під час перевірки встановлено, що жодної заявки ПФ «Росток» до виконавця щодо здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт та фасування цементу не надано, відповідно до пояснення начальника цементного складу ПФ «Росток» ОСОБА_2 від 13.06.07 року встановлено відсутність необхідності здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт та фасування цементу сторонніми суб*єктами підприємницької діяльності, в тому числі ППКФ «Дімон і Ко», відповідно до листа ППКФ «Дімон і Ко», яким повідомлено що ППКФ «Дімон і Ко» не мала ніяких правових, фінансово-господарських взаємовідносин з ПФ «Росток». Договор про надання послуг № 35-1 від 01.10.05 року , № 42-6 від 01.01.06 року, додаткова угода № 1 від 01.07.06 року не укладалися та не підписувалися. Зазначені у запиті від 22.06.07 року суми по реалізації товарів та наданню послуг за період 2005-2006 роки не відображені у бухгалтерському обліку ППКФ «Дімон і Ко». На копіях документів, які нібито підтверджують факт взаємовідносин підпис посадової особи, відповідальної за видачу документів не відповідає печатки та підпису посадової особи ППКФ «Дімон і Ко». Крім того, цим листом повідомлено, що будь-яких взаємозаліків ППКФ «Дімон і Ко» з ПФ «Росток» не проводила. У зв*язку з вищевикладеним, позивач вважає вищезазначені правочини у формі договорів про надання послуг не відповідають вимогам законодавства, є нікчемними та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяву або клопотання про розгляд справи без його участі не надав.

Під час розгляду справи вимоги в частині визнання господарського зобов»язання до Приватної фірми «Росток» припинено у зв»язку з ліквідацією цього відповідача та виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, про що свідчить довідка, яка знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена виїзна планова перевірка ПФ «Росток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.06 року, про що складено акт від 27.06.07 року № 2844/235/30289322. Актом перевірки встановлено, що ПФ «Росток» укладала угоди з ППКФ «Дімон і Ко» від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.06 року № 42-6 та додаткову угоду від 01.07.06 року. За результатами акту перевірки встановлено, що сума проведених операцій між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко» за перевіряємий період склала 3529731,23 грн. ( з них сума отриманих послуг 2721863,82 грн., поставка ТМЦ на суму 807867,41 грн.). ПФ «Росток» отримана податкова накладна від 30.06.06 року на загальну суму 598068,90 грн., у зв*язку з чим нарахувала податковий кредит, а по даті актів виконаних робіт віднесено суми витрат по них до складу валових витрат та відображено у складі витрат в деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, а саме: за грудень 2005 року до складу валових витрат віднесено 323256,1 грн; за червень 2006 року до складу валових витрат віднесено 741706,75 грн; за вересень 2006 року до складу валових витрат віднесено 652867,00 грн; за листопад 2006 року до складу валових витрат віднесено 548910,00 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що ПФ «Росток» протягом перевіряємого періоду не проводило розрахунків за отримані послуги, тобто станом на 31.12.2006 року на перевіряємому підприємстві існувала кредиторська заборгованість перед ППКФ «Дімон і Ко» на суму 3529731,23 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3 угоди № 35-1 від 01.10.05 року та угоди № 42-6 від 01.01.06 року ППКФ «Дімон і Ко» зобов*язаний виконувати розвантажувально-навантажувальні роботи та фасування цементу згідно отриманих заявок.

Але ж, як зазначив позивач по справі та це твердження знайшло своє відображення у акті перевірки під час перевірки встановлено, що жодної заявки ПФ «Росток» на адресу ППКФ «Дімон і К» не надано.

Крім того, начальником цементного складу ПФ «Росток» ОСОБА_2 у своїх поясненнях від 13.06.07 року зазначено, що на складі працює менеджер, вантажник та водій цементовозу, розвантаження вагонів у силосні банки здійснює особисто він разом з вантажником, фасування цементу із силосної банки проводить також безпосередньо він разом із вантажником за допомогою камерного насосу, фасовані мішки з цементом навантажуються в машини за допомогою транспортера, на транспортері при навантаженні працює також особисто він разом з вантажником.

Відсутність взаємовідносин між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і К» підтверджується листом ППКФ «Дімон і Ко», яким повідомлено що остання не мала ніяких правових, фінансово-господарських взаємовідносин з ПФ «Росток», договорів не укладала та не підписувала. На копіях документів, які нібито підтверджують факт взаємовідносин підпис посадової особи, відповідальної за видачу документів не відповідає печатки та підпису посадової особи ППКФ «Дімон і Ко».

Суд зазначає, що з пояснень начальника цементного складу ПФ «Росток», вбачається про відсутність необхідності здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт та фасування цементу сторонніми суб*єктами підприємницької діяльності, в тому числі ППКФ «Дімон і Ко».

Таким чином, угоди між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і К» укладені без наміру створення цивільно-правових наслідків, що підтверджує факт їх безтоварності, а лише з метою отримання певної преференції - збільшення валових витрат ПФ “Росток” та податкового кредиту, тим самим занижуючи базу оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, що безспірно свідчить про намір сторін виконувати умови договорів про надання послуг та використовувати отримані послуги в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що правочини між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і К» про надання послуг відповідно до угод від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.06 року № 42-6 та додаткової угоди від 01.07.06 року є нікчемними, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України встановлено, якщо господарське зобов”язання визнано недійсним як таке, що здійснене з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, то при наявності наміру у обох сторін - при виконанні зобов”язання двома сторонамии - в доход держави за рішенням суду стягується все отримане ними по зобов”язанню, а при виконанні зобов”язання однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все отримане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого. При наявності наміру лише у однієї із сторін все отримане нею повинно бути повернено другій стороні, а отримане останній або належне неї на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції згідно якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб*єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і К» договори укладені від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.06 року № 42-6 та додаткова угода від 01.07.06 року, а ДПІ звернулася з позовом до суду лише 21.09.2007 року, тобто з порушенням строків, встановлених ст. 250 ГК України, а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватного підприємства комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсним господарського зобов*язання відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 вересня 2010 року.

Суддя Шляхова О.М.