Постанова № 11257976, 05.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2010 р. № 2-а- 5268/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача Лисенко М.В., діє за дорученням № 1784/10/10-018 від 10.12.09

представника відповідача Зубова В.М., діє за дорученням від 11.06.10

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зондполітех"

простягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ТОВ „Зондполітех» податкові зобовязання, визначені із застосуванням звичайних цін, з яких: - по податку на прибуток у сумі 17410 грн., по податку на додану вартість 13929 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. На підставі направлення від 27.10.2009 року №574, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова фахівцями ДПІ відповідно до плану-графіка проведення виїзних перевірок субєктів господарювання на 4 квартал 2009 року проведена виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Зондполітех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки. В ході проведення перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року ТОВ „Зондполітех» здійснювало реалізацію товарів повязаній особі - ФОП ОСОБА_3. Таким чином, при реалізації їй товарів, доход отриманий платником податку від реалізації товарів, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такої реалізації. Відповідно наданих документів було встановлено, розбіжність по ціні реалізації між підприємствами платниками податку на прибуток, які не повязані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності та ФОП ОСОБА_3 яка є повязаною особою, на дату реалізації. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було винесена рішення №1 та №2 від 16.04.2010 року про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін ТОВ „Зондполітех» по податку на прибуток 17410 грн. (основним платежем 11607 грн. та 5803,5 грн. за штрафними санкціями) по ПДВ 13929 грн. (за основним платежем 9286 грн. за штрафними санкціями 5803,5 грн.). Листом від 23.03.2010 року №2603/10/23-310 ДПІ було запропоновано ТОВ ,Зондполітех» у десятиденний строк добровільно сплатити суми зобовязань, розрахованих із застосуванням звичайних цін. Вказаний лист був отриманий ТОВ „Зондполітех» 26.03.2010 року на теперішній час кошти до ДПІ не надходили.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. Позивачем в акті перевірки № 2232/23-304/31436715 від 20.11.2009р. непроаналізована інформація про укладені на момент продажу товарів договори з ідентичними (однорідними) товарами у спів ставних умовах, як того вимагає п.п. 1.20.2 Закону №334. Позивач для визначення звичайної ціни товару не використав інформацію про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, не було враховано такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. Підчас проведення перевірки позивачем згідно з п.п. 1.20.8 Закону №334 не подано запит на адресу відповідача про обґрунтування рівня договірних цін на реалізовані товари у періоді, що перевірявся. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих відповідачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Зондполітех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, про що було складено акт перевірки № 2232/23-304/31436715 від 20.11.09. (а.с. 4-42)

За результатами перевірки позивачем було встановлено порушення відповідачем п.4.1, ст. 4 ,п.п.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 7.2.6 п. 7.2. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР „Про податок на додану вартість». (а.с. 40-41) На підставі вказаного акту перевірки позивачем були винесені рішення № 1 від 16.04.10 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», відповідно до якого відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 13929,0 грн. (9286,0 грн. за основним платежем та 4643,0 грн. за штрафними санкціями), та № 2 від 16.04.10 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», відповідно до якого відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 17410,0 грн. (11607,0 грн. за основним платежем та 5803,5 грн. за штрафними санкціями)

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушення зазначених вище норм стало встановлення факту реалізації відповідачем товарів повязаній особі ФОП ОСОБА_3 за цінами нижчими за звичайні. (а.с. 9-11)

Перевіряючи вказані висновки позивача, відображені в акті перевірки № 2232/23-304/31436715 від 20.11.09, на відповідність вимогам діючого законодавства та фактичних обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Підпунктами 1.20.3 -1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг.

В усіх інших випадках субєкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону.

Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу спів ставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у спів ставних умовах.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності однорідних) товарів визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Методологічні засади формування інформації про операції повязаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо повязаних сторін», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18 червня 2001 року, відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не повязаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

Визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик для співставлення.

Встановлюючи порядок застосування методу співставних цін, законодавець не передбачив пріоритетності використання інформації про договори, укладені субєктом господарювання з іншими, незалежними контрагентами.

Субєкт господарювання може самостійно вибирати коло договорів, умови яких він вважає спів ставними (з належною аргументацією, що ґрунтується на властивостях товару, умовах продажу, ситуації на ринку тощо).

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивачем до відповідача запит щодо обґрунтування рівня договірних цінна товари, які продавалися ФОП ОСОБА_3, не направлявся, вказане також підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

З дослідженого в судовому засіданні розрахунку звичайної ціни, зробленої позивачем в акті перевірки (а.с. 10), суд приходить до висновку, що позивачем при визначенні звичайної ціни бралися до уваги договори купівлі-продажу ідентичних товарів, однак не у співставних умовах. Так, позивачем для порівняння цін використовувалися договори на значно менший обсяг поставки товару. (а.с. 10)

Судом встановлено, що на підприємстві відповідача діє розпорядження № 2912 від 29.12.06 «Про рівень націнки на товар, що реалізується», відповідно до якого встановлено рівні націнки, виходячи з кількості придбаваємого товару за однією видатковою накладною. (а.с. 50)

З наданих до суду копій договорів та видаткових накладних на реалізацію товарів ТОВ «Зондполятех», судом встановлено, що ціна товару, що реалізовувався ФОП ОСОБА_3, відповідає цінам на товар, що реалізовувався іншим покупцям в аналогічний період, на аналогічних умовах та в аналогічній кількості, зокрема ВАТ «Турбоатом», ОСОБА_4 (а.с. 56-152, 192-196)

Крім того, судом встановлено, що відповідач, реалізовуючи товар повязаній особі ФОП ОСОБА_3, здійснював прибуткову діяльність, що підтверджується даними закупівлі та продажу товарів. (а.с. 56-95)

Судом встановлено, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у договорах з реалізації товарів ФОП ОСОБА_3, не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, суд зазначає, що в рішенні позивача № 1 від 16.04.10 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін» позивач посилається на порушення відповідачем, як підставу для визначення податкових зобовязань, п. 7.2.6 п. 7.2. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як в акті перевірки міститься посилання на порушення відповідачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування операції з продажу товарів повязаній з продавцем особі. З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки взагалі відсутні посилання на встановлення порушення відповідачем п. 7.2.6 п. 7.2. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при винесенні рішення № 1 від 16.04.10 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін» в порушення вимог діючого законодавства не вказав порушення яких саме норм діючого законодавства вчинено відповідачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутності з боку відповідача порушень вимог п.4.1, ст. 4 ,п.п.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових доходів з продажу товарів повязаній з таким платником податку особі, а також щодо відсутності порушень позивачем вимог п. 7.2.6 п. 7.2. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування операції з продажу товарів повязаній з продавцем особі.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» Законом, України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 9, 71, 94, 160, 161, 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зондполітех» про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2010 року.

Суддя Волкова Л.М.