Постанова № 11257862, 18.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18.08.2010 р. справа № 2а- 9515/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі Алексеєнко О.В.,

за участі :

представника позивача - Клименко І.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонд загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міського районного центру зайнятості

до гр. ОСОБА_2

простягнення коштів, - В С Т А Н О В И В :

Позивач - Фонд загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міського центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з гр. ОСОБА_2 заборгованості по поверненню виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 2.606,65 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що при отриманні перелічених виплат гр. ОСОБА_2 приховав факт реєстрації як фізичної особи-підприємця, а відтак, приховав факт того, що є зайнятою особою в розумінні чинного законодавства і незаконно отримав 2.606,65 грн. допомоги по безробіттю за період з 26.05.2009р. по 01.09.2009р.. Відповідно до вимог ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»отримана відповідачем сума коштів підлягає поверненню, однак добровільно повернута не була. У звязку з цим позивач просив стягнути спірну суму заборгованості в судовому порядку. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, гр. ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до яких належить і позивач, віднесено, зокрема, здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (п.5 ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

За своїми правовими наслідками наділення законодавцем суб'єкта права функцією контролю одночасно означає і наявність у цього суб'єкта певних правомочностей на звернення до суду з метою забезпечення можливості реалізації означеної функції.

При цьому, суд бере до уваги, що оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то розв'язання питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню саме судом безвідносно до наявності в актах законодавства прямого права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду.

Відтак, даний спір за своїми ознаками є справою адміністративною юрисдикції, а тому підлягає розгляду та вирішенню Харківським окружним адміністративним судом за правилами КАС України.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підпунктом "в" ч.1 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (ч.2 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення").

Як з'ясовано судом, наказом Лозівського міськрайонного центру зайнятості від 26.05.2009р. № НТО90526 відповідачу, гр. ОСОБА_2 було надано статус безробітного і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю. Виплата допомоги була розпочата 27.05.2009р. та тривала до 01.09.2009р.

Матеріалами справи доведено, що відповідач отримав від Лозівського районного центру зайнятості коштів на суму 2.606,65грн..

Отже, в даному випадку правовідносини з приводу загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття склались між Лозівським районним центром зайнятості і відповідачем, гр. ОСОБА_2

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Лозівським районним центром зайнятості була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якої було встановлено, що ОСОБА_2 з 22.01.2008р. по теперішній час зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та відноситься до категорії зайнятого населення. На адресу відповідача, гр. ОСОБА_2, позивачем направлено лист - претензію про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 2.606,65 грн..

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 22.01.2008р. до реєстру було внесено запис про включення відомостей про фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, а 22.01.2008р. до реєстру було внесено запис про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення підприємницької діяльності, запису про державну реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відомості згаданої довідки не містять. В судовому засіданні відповідач повідомив суду, що станом на дату оформлення документів, необхідних для набуття статусу безробітного, та станом на дату даного судового засідання, процедура припинення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не завершена.

Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітного (26.05.2009р.) підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не припинялась.

З посиланням на вказаний акт перевірки, а також на ст.12 та ст.35 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Лозівським МРЦЗ видано наказ №68 від 30.06.2010р. про повернення відповідачем, гр.ОСОБА_2, коштів одержаних як допомога по безробіттю.

Доказів оскарження вказаного наказу, а також повідомлення Лозівського МРЦЗ про наявність статусу фізичної особи-підприємця, доказів недостовірності відомостей про наявність статусу підприємця на час набуття правового статусу безробітного, доказів повернення отриманої суми грошової допомоги по безробіттю, вартості навчання та отриманої стипендії відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявив.

Отже, відповідач допустив порушення ч.2 ст.36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, бо як підприємець згідно з Законом України "Про зайнятість населення" належав до категорії зайнятого населення, однак при набутті статусу безробітного не сповістив про це відповідний орган державної служби зайнятості населення.

Доказів припинення існування обовязку відповідача гр. ОСОБА_2 по виконанню вимог наказу Лозівського МРЦЗ від 30.06.2010р. №68 судом в ході розгляду справи не встановлено.

Оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, так як доведена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міського районного центру зайнятості до гр.ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з гр.ОСОБА_2 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міського районного центру зайнятості (код одержувача - 22683376; р/р - 37175304900349 в ГУДКУ в Харківській області МФО 851011) заборгованість у сумі 2606 (дві тисячі шістсот шість) грн. 65 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 25.08.2010р.

Суддя Сліденко А.В.