Постанова № 11257510, 12.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2010 р. № 2-а- 8345/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Букар Х.М.

за участю:

представників позивача Суркової Л.П., діє на підставі довіреності від 11.12.2009 року, Дзіна Т.Ю., діє на підставі довіреності від 12. 08.2010 року;

представника відповідача Павленка О.М., на підставі довіреності від 11. 01. 2009 року за № 32/10/10-020

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного підприємства «Атлантида»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 08.07.2010 р. за № 0000431505/3, складене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким ПП «Атлантида» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 74 550,00 грн., з яких: 71000, 00 грн. основний платіж; 3550,00 грн. - штрафні санкції; скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 р. за № 0000431505/2, складене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким ПП «Атлантида» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 74 550,00 грн., з яких: 71000, 00 грн. основний платіж; 3550,00 грн. - штрафні санкції; cкасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 р. за № 000041505/2, складене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким ПП «Атлантида» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у виді штрафних санкцій в розмірі 27466,80 грн.; cкасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 25.03.2010 р. за №000041505/1, складене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким ПП «Атлантида» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у виді штрафних санкцій в розмірі 27466,80 грн.; cкасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 18.02.2010 р. за № 0000431505/1, складене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким ПП «Атлантида» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 74 550,00 грн., з яких: 71000, 00 грн. основний платіж; 3550,00 грн. - штрафні санкції; cкасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 02.12.2009 р. за № 0000431505/0, складене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким ПП «Атлантида» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 74 550,00 грн., з яких: 71000, 00 грн. основний платіж; 3550,00 грн. - штрафні санкції.

В судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на наступне. Викладені в Акті перевірки висновки є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є, відповідно, незаконними, та мають бути скасованими.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність проведеної перевірки та прийнятих рішень вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією з функцій, покладених на державні податкові інспекції, згідно п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до п.п. 2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року позивач є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Підпунктом 2.2.1 п.2.2 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу, як контролюючому органу, надано право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти зарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обовязкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

З аналізу норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що вказане право позивача як органу державної податкової служби України деталізовано положеннями п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 №509-ХІІ, згідно з якими податкові органи наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові було проведено перевірку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за січень, лютий 2009 року ПП «Атлантида». За результатами перевірки складений акт від 20.11.2009 року за № 6258/1505-32675984 (а.с. 54-57, т.1).

Відповідно до висновків даного акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Атландида» неправомірно завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобовязань за липень-жовтень 2009 на суму 71000,00 грн., та в результаті чого було завищено залишок відємного значення, який підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду і. розмірі 93813,0 грн.

На підставі акту перевірки від 20.11.2009 року за № 6258/1505-32675984 контролюючим органом було винесено податкове повідомлення рішення № 0000431505/0/0 від 02.12.2009р., відповідно до якого ПП «Атландида» визначено суму податкового зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 71000,00 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 3550,00 грн. (а.с. 50, т. 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач подав заперечення до акту та оскаржив вказане податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку, шляхом подання адміністративних скарг послідовно до ДПІ в Дзержинському районі м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України. Первинна скарга позивача була залишена без задоволення у звязку з чим ДПІ в Дзержинському районі м. Харкові було винесене податкове повідомлення рішення від 18 лютого 2009 року за № 0000431505/1 (а.с. 39, т.1), з ідентичними первинним розмірами податкового зобовязання за податком на додану вартість та сумою штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами повторної скарги позивача ДПА у Харківській області прийнято рішення від 22.03.2010 року, яким внесено зміни до акту перевірки від 20.11.2009 року за № 6258/1505-32675984 (а.с. 24, т. 1), а саме, визначено, що проведена перевірка була документальною невиїзною, а не камеральною. Начальником ДПІ в Дзержинському районі м. Харкові прийнято рішення від 24 березня 2010 року за № 7054/10/25-007 про внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги, та винесено податкове повідомлення від 25 березня 2010 року за № 000041505/1, яким нараховано суму штрафних санкцій санкцій на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») в розмірі 27466,80 грн. (а.с. 23, т. 1).

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення від 25.03.2010 р. № 0000 4 1505/1 в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Харківській області № 1336/10/25-103 від 30.03.2010 року за результатами розгляду повторної скарги, скарга залишена без задоволення (а.с. 18-19), та прийнято податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 р. № 0000431505/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 71000,00 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 3550,00 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 16, т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 р. №0000 4 1505/2, яким позивачу визначено суму штрафні санкції в розмірі 27466,80 грн. на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 17, т. 1).

ДПА України рішенням про результати розгляду повторної скарги від 25.06.2010 року за № 6112/6/25-0115 в задоволенні скарги відмовлено, та прийнято рішення про внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги від 24.06.2010 року за № 2465/10/25-203, з якого вбачається, що ДПА України визначено проведену перевірку як камеральну, а рішення залишені без змін (а.с. 11-13, т. 1).

Таким чином, судом встановлено, підтверджено представником відповідача в судовому засіданні та зазначено відповідачем в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 108, т. 1), що контролюючим органом проведено саме камеральну перевірку ТОВ «Атлантида».

Суд вважає необхідним також відмітити, що в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначено, що при перевірці були використані лише уточнюючи розрахунки № 9000190898 від 18.06.2009 року до податкової декларації за лютий 2009 року та № 131870 від 29.09.2009 року до податкової декларації за січень 2009 року. З наведеного переліку використаних документів також вбачається, що фактично була проведена камеральна перевірка підприємства позивача.

Суд зазначає, що у відповідності до положень п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків

Підпунктом 4.2.2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначено випадки, в яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Серед них, зокрема, випадок коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. N 06-10/167 стосовно визначення терміну "арифметична помилка або описка" під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Аналогічні помилки можуть бути допущені і при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів у декларацію про прибуток підприємства або в додатки до неї.

Під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому Державна податкова адміністрація України в листі №9018/7/23-3317 від 06.07.01 р. звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до заниження об'єкта оподаткування, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.

З урахуванням вищенаведеного обґрунтування, суд приходить до висновку про те, що порушення строків віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в додатку № 5 до декларації по ПДВ, не відноситься до розряду арифметичних або методологічних помилок, на виявлення яких направлена камеральна перевірка, а тому не може слугувати підставою для застосування до підприємства штрафних санкцій за наслідками такої перевірки. Суд також вважає необхідним зауважити, що законодавець не надає право органу ДПС визначати податкові зобовязання та застосовувати штрафні санкції лише за результатами камеральної перевірки, оскільки така перевірка, у разі наявності відповідних підстав, повинна передувати позаплановій документальній перевірці.

Щодо підстав правомірності віднесення до податкового кредиту у січні та лютому 2009 року суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною у березні 2006 року, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168-97/ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Будь-яких заборон на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної, Закон України “Про податок на додану вартість” не містить.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими. Зазначеною нормою права передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Проте, як було встановлено в ході судового розгляду, проти чого не заперечував відповідач, контрагент позивача надав податкову накладену, а не відмовляв позивачу у її наданні, тому підстав для звернення зі скаргою на свого контрагента у позивача не було.

Відповідач по справі не заперечував проти реальності здійсненої господарської операції за податковою накладною. Фактичне здійснення зазначеної операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, судом встановлено, що 01.03.2006 року між позивачем та Акціонерним Східно - Українським Банком «Грант» укладено договір фінансового лізингу № 2-ФЛ/06, за яким позивачем 01.03.2006 року придбано у фінансовий лізинг від АСУБ «Грант» обладнання за переліком, визначеним в додатку № 1 до цього договору (а.с. 64-67, т. 1).

Фактичне одержання позивачем обладнання у фінансовий лізинг відбулося 01.03.2006 року, що підтверджується актом приймання передачі обладнання від 01.03.2006 року (додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 2-ФЛ/06) (а.с.68, т. 1).

Також 01.03.2006 року позивачем від Акціонерного Східно - Українського Банку «Грант» було одержано податкову накладну № 38 від 01.03.2006 року на загальну суму 3986801,36 грн., в тому числі ПДВ 664466,89 грн. (а.с. 69, т.1). Отримання податкової накладної 01 березня 2006 року підтверджується даними витягу з реєстру податкових накладних (а.с. 130, т. 1).

01.03.2006 року обладнання, одержане позивачем від Акціонерного Східно - Українського Банку «Грант» за договором фінансового лізингу № 2- ФЛ/06, було передано позивачем в оренду ТОВ «Допомога», що підтверджується договором від 01.03.2006 року, переліком обєктів обладнання додатком № 1 до цього договору та актом приймання передачі обладнання від 01.03.2006 року (додаток № 2 до договору) (а.с. 70-73, т. 1).

Згідно абзацу першого п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Вимоги до змісту податкової накладної встановлено п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкова накладна № 38 від 01.03.2006 року є такою, що повністю відповідає вимогам до змісту податкової накладної, встановленої п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не заперечується відповідачем.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Атлантида», підтверджується, що позивачем було прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів (а.с. 131-250, т. 1, а.с. 1-77, т.2). Вперше частку суми податку на додану вартість, сплачену позивачем за податковою накладною № 38 від 01.03.2006 року, ТОВ «Атлантида» включено у березні 2006 року. В подальшому позивач включав до податкового кредиту решту суми податку на додану вартість, сплачену позивачем за податковою накладною № 38 від 01.03.2006 року частками.

Твердження відповідача про порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. п. 4.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, шляхом включення до складу податкового кредиту податкових накладних, період виписки яких перевищує встановлені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки давності, судом відхиляються згідно наведеного.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює строків давності для періоду виписки податкових накладних та граничного терміну включення їх до податкового кредиту.

Також не встановлено строків давності періоду виписки податкових накладних та граничного терміну включення їх до податкового кредиту іншими підпунктами ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Абзацем 1 п. 4.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, визначено, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Як підтверджується уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем було уточнено помилки податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2009 року (а.с. 74, 88, т. 1).

За таких обставин підстави для донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 71 000,00 грн. відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податкові повідомлення рішення від 08.07.2010 року за № 0000431505/3, від 09.04.2010 року за № 0000431505/2, від 18.02.2010 року за № 0000431505/1, від 02.12.2009 року за № 0000431505/0 в частині донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 71000,00 грн. є такими, що складені протиправно і підлягають скасуванню.

Пунктом 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У звязку з відсутністю порушень позивачем правил нарахування та сплати суми податку на додану вартість суми штрафів в розмірі 3550,00 грн. та 27466,80 грн. є такими, що нараховані безпідставно.

Отже, податкові повідомлення рішення від 08.07.2010 року за № 0000431505/3, від 09.04.2010 року за № 0000431505/2, від 18.02.2010 року за № 0000431505/1, від 02.12.2009 року за № 0000431505/0, від 09.04.2010 р. за № 000041505/2, від 25.03.2010 р. за № 000041505/1 є такими, що складені протиправно і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 2, 71, 72, 86, 160, 161, п. 1 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Атлантида» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2010 р. за № 0000431505/3.

3. Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09.04.2010 р. за № 0000431505/2.

4. Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09.04.2010 р. за № 000041505/2.

5. Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.03.2010 р. за № 000041505/1.

6. Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.02.2010 р. за № 0000431505/1.

7. Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.12.2009 р. за № 0000431505/0.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Атлантида» (ідентифікаційний код 32675984, місцезнаходження: буд. 12, вул. Роллана Ромена, місто Харків, 61058) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

9. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

10. Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо її не було оскаржено. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2010 року.

Суддя Тацій Л.В.