Постанова № 11257385, 17.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 серпня 2010 р. № 2-а- 7125/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Волохай І.Ю.,

представника відповідача - Федоренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРК ОК ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марк ОК ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, за №0000271800/0 від 22.12.2009 р., №0000271800/1 від 11.03.2010 р., №0000271800/2 від 29.03.2010 р., №0000271800/3 від 08.06.2010 р. про сплату 14406,00 грн податку на додану вартість та 7203,0 грн штрафної (фінансової) санкції. При цьому позивач посилається на те, що відповідачем була проведена документальна перевірка з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт перевірки №6590/1800/14073089 від 07.12.2009 року. На підставі акту було винесено податкове повідомлення-рішення за №0000271800/0 від 22.12.2009 р. про встановлення порушень пп. 7.4.4. п.7.4., пп. 7.7.1 п.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання 14406,00 грн. і штрафні санкції у сумі 7203,00 грн. За результатами розгляду скарг позивача в порядку апеляційного оскарження податкового повідомлення рішення, було винесено рішення про відмову у задоволенні скарг та винесено податкові повідомлення рішення №№0000271800/1 від 11.03.2010 р., №0000271800/2 від 29.03.2010 р., №0000271800/3 від 08.06.2010 р. Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення незаконними та необґрунтованими, оскільки правовідносини між ТОВ «Марк ОК ЛТД» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» підтверджуються договором №29/09/07 від 03.09.2007 року, предметом якого було будівництво оптико-волоконних ліній звязку (ВОЛЗ), податковими накладними, актами та платіжними дорученнями, а тому у позивача виникло право включити до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість. Також позивач вважає безпідставним твердження в акті перевірки, що правочин по будівництву ВОЛЗ є нікчемним, оскільки не спрямований на настання реальних правових наслідків. Роботи за договором виконані і прийняті в повному обсязі, що підтверджує його дійсність і реальність. Окрім того, діюче законодавство не передбачає такого наслідку укладання угоди, не спрямованої на настання реальних правових наслідків (фіктивної угоди), як нікчемність. Частина 2 ст. 234 передбачає, що така угода може бути визнана недійсною в судовому порядку, і визнання її нікчемною за результатами перевірки органами ДПІ є незаконним.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.4. п.7.4., пп. 7.7.1 п.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, а саме занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на суму 14406,00 грн. Також в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що у ТОВ «ПБК «Вертикаль» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладеному з позивачем договору будівництва ВОЛЗ, а тому така угода є нікчемною, оскільки не спрямована на настання реальних правових наслідків. Крім того, згідно акту перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова №4729/23/32948799 від 08.10.2008 року у вказаному підприємстві відсутні управлінській та технічний персонал, основні засоби, складські приміщення, що свідчить про неможливість виконання господарських зобовязань та ведення господарської діяльності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 20.11.2009 року по 07.12.2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Марк ОК ЛТД» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт перевірки №6590/1800/14073089 від 07.12.2009 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2009 року № 0000271800/0 про встановлення порушень п.п. 7.4.4. п.7.4., пп. 7.7.1 п.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання у розмірі 14406,00 грн. і штрафні санкції 7203,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем для перевірки надано: установчі документи, декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року; реєстри отриманих податкових накладних за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року; договори, акти виконаних робіт та податкові накладні за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року; банківські виписки.

Позивач надав для перевірки договір № 74 від 03 квітня 2006 року про виконання робіт з будівництва волоконно-оптичних ліній звязку, укладений між ТОВ “Марк ОК ЛТД» та ЗАТ «Українські радіосистеми», згідно умов якого ТОВ «Марк ОК ЛТД» повинно було виконати роботи з будівництва (прокладення) волоконно-оптичних ліній звязку у м. Харкові та договір №29/09/07 від 03.09.2007 року, укладений між ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ТОВ «Марк ОК ЛТД», згідно умов якого ТОВ «ПБК «Вертикаль» зобовязано було побудувати оптико-волоконних ліній звязку (ВОЛЗ) для ЗАТ «Українські радіосистеми» на дільницях:

СУ №634 (пр-т Московський) пр-т Московський, 303 3452м

СУ №656 (вул. П. Шлях) вул. Кашуби, 10 СУ №203 (вул. Соціалістична) вул. Єлізарова, 130 4406м, ТОВ «Марк ОК ЛТД» зобовязане було прийняти і оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору було побудовано ВОЛЗ на дільницях, зазначених у договорі на загальну суму 86438,00 грн в тому числі ПДВ 14406,33 грн., про що виписано податкову накладну №9035 від 28.09.2007 року. Виконані роботи, прийняті від ТОВ «ПБК «Вертикаль» за актом №81/07 за вересень 2007 року і здані ТОВ «Марк ОК ЛТД» замовнику ЗАТ «Українські радіосистеми» за актами прийняття в експлуатацію телефонних лінійних споруд від 27.09.2007 року.

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначена накладна відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, податковій декларації з податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в акті перевірки листом від 03.11. 2008 року № 6847/7/23-206 ДПІ у Московському районі м. Харкова було надано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова витяг з акту планової перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», код 32948799, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року (акт №4729/23/32948799 від 08.10.2008 року). Актом було встановлено, що фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів ТОВ «ПБК «Вертикаль» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом періоду, що перевірявся, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод щодо здійснення будівельної та іншої діяльності. Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ «ПБК «Вертикаль» можливостей для виконання господарських зобовязань по укладеній угоді, а останнє, в свою чергу, - про відсутність наміру у ТОВ «ПБК «Вертикаль» створення правових наслідків, на які угода була спрямована.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті документальної перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», який долучений до матеріалів справи, відсутні дані щодо договору №29/09/07 від 03.09.2007 року, укладеного з позивачем. Немає висновку про визнання даного договору нікчемним або таким, що укладений без наміру створити реальні правові наслідки, на який він був спрямований.

Також суд зазначає, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, оскільки позивач не несе відповідальності за її дії.

Що стосується твердження відповідача про те, що відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; посилання на п 1. ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України, а також твердження, що угоди, укладені між ТОВ «Марк ОК ЛТД» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» не причиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними; встановлення обставин, які викладені в акті, дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту по визначеному нікчемному правочину, як неправомірної, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» від 03.09.2007 року визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 ЦК України також передбачає, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним х них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за замістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Отже такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним, що є підставою для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту як неправомірної, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за зобовязаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою. Встановленою п.6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податного кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник додатку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здіснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5. вищевказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпункту 7.2.6. даного пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Позивачу була виписана ТОВ «ПБК «Вертикаль» податкова накладна №9035 від 28.09.2007 року на загальну суму 86438,00 грн. в тому числі ПДВ 14406,33 грн.

Податкова накладна, надана позивачем, виписана з додержанням вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 14406,33 грн.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із вищевикладеного, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРК ОК ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000271800/0 від 22.12.2009 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000271800/1 від 11.03.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000271800/2 від 29.03.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000271800/3 від 08.06.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРК ОК ЛТД" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20.08.2010 року.

Суддя Кухар М.Д.