Постанова № 11256855, 13.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1917/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Курганської Л.О.,

представника відповідача - Корост М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едвай-плюс"до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській областіпро скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 03.06.2009 № 81, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Едвай-плюс" (далі по тексту позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області (далі по тексту відповідач) про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03.06.2009 № 81.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступному:

- виходячи зі змісту пункту 1 Порядку декларування зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222, державному регулюванню підлягають ціни лише на мясо птиці (тушка), а не на напівфабрикати (крило, гомілка, філе тощо), а відтак висновок відповідача про порушення позивачем державної дисципліни цін та одержання 3462,19 грн необґрунтованої виручки внаслідок застосування постачальницько-збутової надбавки, вищої за 5% від ціни придбання, є неправомірним;

- під час перевірки відповідач не досліджував оптову ціну виробника, про що свідчить додана до акту перевірки довідка про необґрунтовано отриману виручку, а проводив розрахунок, виходячи з відпускної ціни постачальника, який не є виробником продукції, що не відповідає правильному застосуванню розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 «Про встановлення граничних торговельних (постачальницько-збутових) надбавок на продовольчі товари та про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 07.09.2007 № 353».

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на встановлену перевіркою обставину порушення позивачем розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 «Про встановлення граничних торговельних (постачальницько-збутових) надбавок на продовольчі товари та про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 07.09.2007 № 353» внаслідок застосування у період з 01.08.2008 по 30.04.2009 постачальницько-збутової надбавки у розмірі від 5,9 до 12,8 відсотків до ціни придбання при встановленому граничному рівні 5,0 відсотків до оптової ціни виробника (митної вартості). Також позивач зауважив, що мясо птиці (тушка) включає у себе частини тушки (крило, гомілку, четвертинку, філе), а відтак ціни на останні також підлягають державному регулюванню.

Представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 192 Господарського кодексу України встановлено, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворення визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням, є Закон України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 цього Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції /частина 1/; контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України /частина 2/.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, пунктом 4 якого передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 зазначеного Закону).

Згідно зі статтями 8, 9 цього Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та інших методів державного регулювання цін і тарифів, введених Урядом України. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Статтею 4 цього ж Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”від 25.12.1996 № 1548 визначені повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

Відповідно до абзацу 29 пункту 12 означеної постанови Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі не вище 15 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні.

На виконання вказаного повноваження Полтавською обласною державною адміністрацією видане розпорядження від 11.07.2008 № 229 “Про встановлення граничних торговельних (постачальницько-збутових) надбавок на продовольчі товари та про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 07.09.2007 №353”, зареєстроване у Головному управлінні юстиції у Полтавській області 18.07.2008 за № 39/1402, за яким встановлено граничну постачальницько-збутову надбавку до оптової ціни виробника (митної вартості) не вище 5 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі /пункт 1/; гранично торговельну надбавку на рівні 15 відсотків на борошно, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі та 10 відсотків на хліб до оптової ціни виробника (митної вартості) без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні /пункт 2/.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047, встановлено, що застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір належить до порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції.

Відповідно до пункту 1.6 названої Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

Обчислення суми виручки, отриманої внаслідок порушення чинного порядку встановлення і застосування цін регулюється розділом 2 Інструкції.

Згідно пункту 2.1 цієї Інструкції необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

-при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

-при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

При встановленні фактів застосування цін з порушенням інших методів регулювання, що встановлюються відповідними органами державної влади, обчислення сум штрафних фінансових (штрафних) санкцій проводиться згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цієї ж Інструкції підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

В актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

Судовим розглядом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області 03 червня 2009 року винесено рішення №81, у відповідності до якого у товариства з обмеженою відповідальністю «Едвай-плюс»вилучено у дохід державного бюджету 3462,19 грн суми необґрунтовано одержаної виручки та 6924,38 грн штрафу, а всього 10386,57 грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано висновком акту перевірки від 29 травня 2009 року про порушення позивачем розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 “Про встановлення граничних торговельних (постачальницько-збутових) надбавок на продовольчі товари та про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 07.09.2007 №353”, зареєстрованого у Головному управлінні юстиції у Полтавській області 18.07.2008 за № 39/1402, у результаті застосування постачальницько-збутової надбавки (націнки) понад установлений граничний розмір.

Конкретно порушення, встановлене відповідачем, полягало у тому, що ПП«Полтава Хлібопродукт»(постачальник) продало ТОВ «Едвай - плюс»тушку курячу, четвертину, стегно, гомілку, крило, філе у певній кількості та за певною ціною, значення яких наведено у додатку до акту перевірки (довідці) та наявних у матеріалах судової справи видаткових накладних, а у подальшому, у період з 01.08.2008 по 30.04.2009, ТОВ «Едвай - плюс»реалізовало цю продукцію ФОП ОСОБА_2, ПП. ОСОБА_3, ТОВ «Фірма «Гранд-Трейдинг», ПП. ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5 та іншим субєктам господарювання за цінами, що більше ніж на 5 % перевищували відповідну ціну придбання.

Правова позиція відповідача полягає у тому, що мясо птиці включає у себе як саму тушку, так і її частини (крило, гомілку, четвертинку, філе), що зазначено у номенклатурі товарів народного споживання, які враховуються в роздрібній та оптовій торгівлі, затвердженої Міністерством статистики України від 14.01.1994 № 12, а відтак державному регулюванню підлягають ціни не тільки на тушку птиці, а й на частини тушки. Також відповідач вважає, що постачальницько-збутову надбавку на продукцію формує та застосовує не тільки виробник продукції при визначенні оптово-відпускної ціни, а й будь-який постачальник продукції у ланцюгу поставки. Окрім цього, під час перевірки субєкта господарювання встановити оптову ціну виробника неможливо, то у такому випадку оптову ціну виробника можна підмінити на оптову ціну постачальника, тобто на ціну придбання цієї продукції.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість прийняття відповідачем спірного рішення, суд доходить висновку про його невідповідність нормативно-правовим актам та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року №373, цей Порядок визначає механізм формування виробниками економічно обґрунтованих цін на окремі продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання. Вимоги цього Порядку поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з виробництва та реалізації продовольчих товарів, щодо цін, на які запроваджено державне регулювання (далі - продовольчі товари).

Отже, вимоги даного Порядку поширюються на виробника, який провадить діяльність з реалізації продовольчих товарів власного виробництва.

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що оптова ціна продовольчого товару - економічно обґрунтована вартість одиниці продовольчого товару, розрахована на підставі повної планованої собівартості виробництва з урахуванням визначеного уповноваженим органом з регулювання цін нормативу рентабельності без податку на додану вартість або інших податків, зборів, що нараховуються суб'єкту господарювання - покупцеві товару; оптово-відпускна ціна - фактична ціна, що застосовується у розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб'єктами господарювання з метою їх використання у підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість і транспортних витрат.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 “Про встановлення граничних торговельних (постачальницько-збутових) надбавок на продовольчі товари та про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 07.09.2007 №353” встановлено граничні постачальницько-збутову та торговельну надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) (пункти 1, 2 розпорядження).

Проаналізувавши зміст вищенаведених норм законодавства, суд доходить висновку, що зазначеним розпорядженням встановлено граничний рівень саме до оптової ціни продовольчого товару, а у разі переміщення продукції через митний кордон України до її митної вартості.

За наявності у чинному законодавстві двох видів надбавок (націнок), а саме: постачальницько-збутової та торговельної, до оптової ціни суд вважає, що постачальницько-збутова надбавка формує оптово-відпускну ціну виробника, а торговельна надбавка оптово-відпускну ціну постачальника.

Таким чином, залежно від того, хто формує ціну (виробник або постачальник) чинне законодавство передбачає різний рівень ціни: оптово- відпускна ціна виробника не вище 5 відсотків оптової ціни продовольчого товару, а оптово-відпускна ціна постачальника не вище 15 відсотків оптової ціни продовольчого товару. Відповідно оптово-відпускні ціни виробника та постачальника є різними за джерелами формування і не можуть підмінюватися одна одною.

Отже, вимога пункту 1 розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 щодо застосування постачальницько-збутової надбавки не вище 5 відсотків від оптової ціни виробника (митної вартості) поширюється на виробників продукції, а вимога пункту 2 цього розпорядження щодо застосування торговельної надбавки не вище 15 відсотків від оптової ціни виробника (митної вартості) на постачальників продукції.

З огляду на викладене, дія пункту 1 розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 не поширюється на позивача, який є постачальником, а не виробником продукції, проданої на користь ФОП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ТОВ «Фірма «Гранд-Трейдинг»та інших субєктів господарювання.

За такої обставини висновок відповідача про порушення позивачем пункту 1 розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 внаслідок застосування постачальницько-збутової надбавки вище встановленого граничного рівня є юридично необґрунтованим.

Також суд зауважує, що до висновку про застосування позивачем постачальницько-збутової надбавки вище встановленого граничного рівня відповідач дійшов, взявши до порівняння оптові ціни позивача та оптові ціни постачальника позивача ПП «Полтава Хлібопродукт». Тобто при визначенні розміру перевищення позивачем граничного рівня постачальницько-збутової надбавки при формуванні цін на продукцію (тушку птиці, крила, гомілки, четвертинки, філе) Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області не досліджувалися та не враховувалися оптові ціни виробників цієї продукції, хоча правильне застосування положення пункту 1 розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 передбачає порівняння цін продажу субєкта господарювання з оптовими цінами виробників на відповідний вид продукції.

Таким чином, акт перевірки від 29.05.2009 із доданою до нього довідкою про необґрунтовано отриману виручку не містить документально обґрунтованих даних про застосування позивачем постачальницько-збутової надбавки понад встановлений граничний рівень, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем пункту 1 розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 11.07.2008 № 229 є також фактично необґрунтованим.

Також суд не погоджується з доводом відповідача про державне регулювання цін шляхом застосування постачальницько-збутової надбавки до ціни щодо частин тушки птиці (крила, гомілки, четвертинки, філе, стегна), які позивач наряду з продажем самої тушки птиці реалізовував вищевказаним постачальникам.

Нормами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року №1222 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари встановлено обовязок декларування та механізм декларування суб'єктами господарювання (виробниками, реалізаторами) зміни оптово-відпускних цін на певні види продукції, зокрема на мясо птиці (тушку).

Суд відмічає, що спеціальним законодавством визначено продукт, ціна на який підлягає державному регулюванню шляхом декларування, і ним є саме тушка птиці. За висновком суду інше (державне регулювання цін шляхом встановлення постачальницько-збутової надбавки щодо частин тушки птиці) суперечило б наведеній нормі та принципу формування ціни на тушку, оскільки оптово-відпускна ціна на тушку повинна включати у себе надбавку до ціни (постачальницько-збутову чи торговельну) саме на такий товар (тушку птиці).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 1 статті 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи і докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилався в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03.06.2009 № 81 є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог ТОВ “Едвай-плюс” про скасування цього рішення, та визнати протиправним і скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03.06.2009 № 81.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Едвай-плюс" до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 03.06.2009 № 81 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 03.06.2009 № 81.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Едвай-плюс" (вул. Овочева, 7, м. Полтава, 36010, код ЗКПО 34322436) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк