Постанова № 11256771, 15.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3635/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Байдуж Ю.С.

представника відповідача - Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Епіцентр"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2010 року ПП "Епіцентр"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІпро скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0005051502/0/2294.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої ПП "Полімер Форт", з тих мотивів, що зазначений суб'єкт господарювання має ознаки фіктивності. До того ж зазначив, що ПП "Полімер Форт" на момент укладення та виконання договору значився юридичною особою та платником ПДВ у встановленому законом порядку, крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на ознаки фіктивності свого контрагента, в звязку з чим позивач вважає, що ним правомірно сформований податковий кредит з ПДВ за квітень 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ПП "Епіцентр" 23 березня 2000 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 30874228).

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ Форми № 2-Р, № 23552876).

Кременчуцькою ОДПІ з 09 липня 2009 року по 10 липня 2009 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Епіцентр", поданої за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 266/15-322/30874228, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 326465,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005051502/0/2294 від 14 липня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 424404,50 грн.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ПП"Полімер Форт" укладено угоду поставки товару від 01 грудня 2009 року № 01/12-Т.

Як вбачається з акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ зазначено, що податкова накладна, виписана ПП "Полімер Форт" на поставку товару А/Ш 260*530, не врахована інспектором при формуванні податкового кредиту позивача внаслідок того, що зазначений контрагент, на думку відповідача, має ознаки фіктивності, оскільки останній не звітується з квітня 2010 року.

Суд не може погодитись із таким висновком відповідача, керуючись наступним.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при поставці товарів (робіт, послуг) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками дані визначені цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкової накладної контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з акту перевірки від 26 червня 2010 року ПП "Епіцентр" сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної виданої продавцем - ПП "Полімер Форт".

Таким чином суд приходить до висновку, що сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем сформована правомірно.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

З огляду на наведені законодавчі приписи несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Таким чином, відповідальність за взаємовідносини постачальника ПП "Полімер Форт" з бюджетом ПП"Епіцентр" нести не може.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що ні в акті, ні в судовому засіданні відповідачем не наведені докази, які б підтверджували факт несплати ПП "Полімер Форт" податку.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, в зв'язку з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ПП "Епіцентр" звернулось до ПП "Полімер Форт" з проханням повідомити про підстави неподання декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

На дану заяву ПП "Полімер Форт" повідомило, що ними було подано звіт у встановлені законом терміни, однак з незалежних від них підстав КОДПІ відмовила у прийнятті поданої декларації, що стало підставою для подання ПП "Полімер Форт" позову до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогою визнати дії КОДПІ неправомірними та зобов'язати прийняти декларацію. (Копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Твердження відповідача щодо неналежної підтвердженості угод з поставки товару документально та їх фіктивності, суд до уваги не бере, оскільки воно спростовується документами, які були надані під час проведення перевірки та залучені до матеріалів справи, а саме: Договір на поставку товару № 01/12-Т від 01 грудня 2009 року, на підставі якого здійснено господарську операцію, рахунок-фактура № 2039 від 30 квітня 2010 року, виданий ПП "Полімер Форт" на оплату товару, видаткова накладна № 2039 від 30 квітня 2010 року відповідно до якої ПП "Епіцентр" отримав товар у ПП "Полімер Форт", платіжні доручення та банківські виписки про сплату коштів за поставку товару від 06 травня 2010 року, 11 травня 2010 року, 13 травня 2010 року, 14 травня 2010 року, 26 травня 2010 року, податкова накладна № 2039 від 30 квітня 210 року, видана ПП "Полімер Форт". Таким чином, сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, є підтверджено.

У зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, висновок відповідача про заниження ПДВ є неправомірним.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ПП "Епіцентр" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005051502/0/2294 від 14 липня 2010 року - обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0005051502/0/2294 від 14 липня 2010 року є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005051502/0/2294 від 14 липня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Епіцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0005051502/0/2294 від 14 липня 2010 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Епіцентр" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова