Постанова № 11254804, 26.08.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-374/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Охрімчук І.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про стягнення допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, стягнення доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути на її користь 25117,00 грн. доплати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення та 2918,80 грн. недоплаченої допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення у звязку з тим, що вона проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивачка, згідно поданої заяви просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач, згідно поданої заяви, стосовно позову заперечує. Просить слухати справу у відсутність представника.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка проживає в с. Михайлівна Олевського району Житомирської області та працювала в СТОВ «Червоний партизан» та ПОСП «Лан», що розташоване на території Олевського району Житомирської області, які відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується відомостями паспорта громадянки України, довідкою з місця проживання, довідками з місця роботи.

Позивачка працювала в СТОВ «Червоний партизан» та ПОСП «Лан», що знаходиться на території Олевського району Житомирської області і отримує щомісячно виплати згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ по місцю роботи, що стверджується довідкою з місця роботи позивачки.

Відповідно до ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слідує, що громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % процентів від мінімальної заробітної плати та доплата до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Допомога та доплата до заробітної плати в розмірі передбаченому законом позивачці виплачується не в повному розмірі. Виплачується щомісячно допомога в розміри 2.10 грн., доплата в розмірі 10.50 грн., відповідно до постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836.

З 01.11.2008 року по 11.11.2009 року позивачці не доплачена допомога як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення в сумі 2918,80 грн., що стверджується розрахунком заборгованості наданому позивачкою, який судом перевірено і встановлено, що розрахунок проведено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі зазначеного періоду та відповідно до розміру допомоги встановленої законом.

Крім того, з 01.01.2003 року по 01.11.2007 року позивачці не доплачена доплата до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення в сумі 25117,00 грн., що стверджується розрахунком заборгованості наданому позивачкою, який судом перевірено і встановлено, що правильний розрахунок проведено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі зазначеного періоду та відповідно до розміру доплати встановленої законом.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ з яких слідує, що громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування, у зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем роботи та за місцем проживання.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірною, оскільки постанова протирічить базовим положенням Конституції України про статус закону України, як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст.22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її правах на отримання допомоги в розмірі зазначеному в ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позовна вимога позивачки про стягнення допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення підлягає до задоволення, оскільки виплата зазначених коштів передбачено законом України як актом вищої юридичної сили, відповідачем проводилось часткове нарахування та виплата допомоги як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вимога позивачки про стягнення доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, не підлягає до задоволення, так як, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України, яка передбачає річний термін на звернення до суду з даною вимогою та з урахуванням періоду роботи позивачки. Доказів щодо поважності причин пропуску зазначеного строку позивачкою не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Керуючись ст. ст. 11,71,86, 99, 160,161, 186 КАС України та ст. ст. 37,39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи “

П О С Т А Н О В И Л А:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про стягнення допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, стягнення доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі, коштів передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої по АДРЕСА_1 2918,80 (дві тисячи девятсот вісімнадцять гривень вісімдесят копійок) грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь держави 54,40 грн. судового збору.

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнена відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито».

В решті позовних вимог відмовлено.

Апеляційна скарга на постанову Олевського районного суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :