Рішення № 11253836, 30.08.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Cправа № 2 1082/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі Росовській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці Вінницької області про перерахунок пенсії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.07.2010 року звернулася з цим позовом до суду і вказала, що вона за правовим статусом є дитиною війни, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання з 1 січня 2006 року щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись, що виплата вказаної соціальної допомоги у 2006-2009 роках їй не виплачувалась, просила відновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у перерахунку її пенсії, зобовязати управління ПФУ у м.Жмеринці здійснити перерахунок виплаченої їй пенсії з розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по теперішній час.

Позивачка та представник відповідача, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявились, подавши письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, що не перешкоджає розгляду даної справи.

При цьому позивачка підтримала заявлені вимоги.

Представником відповідача були подані письмові заперечення позову повязані з тим, що позивачкою пропущено загальний трирічний строк позовної давності; дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 та 2007 роки було зупинено Законами України "Про державний бюджет України" на відповідні роки; відповідно внесеним до вказаної норми закону з 01.01.2008 року позивачці виплачується надбавка, встановлена для учасників війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказала на відсутність бюджетного забезпечення оспорюваних доплат. Зауважила також, що відповідно ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, на який посилалась позивачки у власних вимогах, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не має відношення щодо допомоги, призначеної відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Просила відмовити у позові.

Дослідивши вимоги позовної заяви, заперечення позову, дослідивши докази в справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2005 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", зокрема, про викладення в новій редакції тексту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів, що також підтверджено п.4 та п.7.1 мотивувальних частин р ішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 та від 22.05.2005 року №10-рп/2008 відповідно.

Враховуючи, що вказані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому дії відповідача щодо відмови у перерахункурозміру допомоги позивачці як дитині війни в період з дня постановлення даних рішень Конституційного Суду України єпротиправними.

Згідно ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно змісту статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права."

Так, при розгляді справи "Кечко проти України" (заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань (п.23 рішення суду рішення у справі "Бурдов проти Росії).

Відповідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має правовий статус дитини війни, відповідачем у 2007-2010 роках щомісячна соціальна допомога, як дитині війни позивачці виплачена у меншому від 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розмірі. Вказані обставини визнані представником відповідача та підтверджуються довідкою управління ПФУ у м.Жмеринці від 14.07.2010 року (а.с.4), яку суд приймає до уваги, так як вона представлена суду із дотриманням вимог закону і ніким із сторін не заперечується.

Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача щодо того, що виплата соціальної допомоги позивачці, як дитині війни повинна здійснюватись відповідно до встановлених Законами України "Про державний бюджет України" на відповідні роки її розмірів, оскільки саме ці положення, зокрема, Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішеннями Конституційного Суду України 09.07.2007 року та 22.05.2005 року відповідно визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і втратили чинність з дня схвалення вказаних рішень Конституційним Судом України. При цьому визнана неконституційною редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" залишається нечинною до часу розгляду даної справи судом.

Разом з тим, зазначені рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року не мають зворотної дії у часі, а тому не поширюється на попередні періоди заявлених позивачкою вимог, у звязку з чим останні у цій частині задоволенню не підлягають.

Одночасно суд погоджується з запереченнями представника відповідача щодо пропущення позивачкою загального строку позовної давності, про поновлення якого нею не заявлено і який пропущено без поважних причин, оскільки про будь-які реальні перешкоди для володіння своїми правами, можливості знати їх, цікавитися ними позивачкою не повідомлено, визначений і оспорюваний нею розмір доплати до пенсії позивачка отримувала тривалий час, цей розмір їй був відомий і вона його не заперечувала за обставин загальновідомості належним чином оприлюднених норм закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Разом з тим, враховуючи періодичний та триваючий характер здійснення оспорюваної доплати, як дитині війни, пропущення строку позовної давності підлягає застосуванню за період, що передував трирічному строку до безпосереднього звернення позивачки до суду, але не може поширюватись на подальший термін, у звязку з чим у даному конкретному випадку порушене право позивача підлягає судовому захисту з 29.07.2007 року.

Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача щодо приналежності застосування поняття та обсягу мінімального розміру пенсії за віком виключно для правовідносин, передбачених Законом України "Про загальнообовязкове пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Відверто надуманим є також обґрунтування представника відповідача щодо неправомірності позову з підстав відсутності звернення позивачки до відповідача про перерахунок пенсії, оскільки відсутність такого звернення не позбавляє останнього обовязку самостійного здійснення належних особі виплат у відповідному розмірі.

Безпідставними є доводи письмових заперечень представника відповідача також і щодо покладення цивільної відповідальності за даним спором на Кабінет Міністрів України, оскільки чинним законодавством визначено повноваження саме відповідних місцевих органів Пенсійного фонду України, до яких належить відповідач, з питань нарахування та виплати надбавки, яка є предметом оспорювання в даній справі

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитина війни з 29.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час розгляду справи судом.

Враховуючи, що від сплати судового збору рішенням органу місцевого самоврядування відповідач звільнений, стягненню з нього на користь держави підлягає сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, яка визначається з ставки позову, що не підлягає оцінці.

Керуючись ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2005 року №10-рп/2008, ст. 257, 267 Ц К України , ст.5, 8, 10, 60, 61, 174, 209, 210, 212-214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці Вінницької області здійснити з 29 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 серпня 2010 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням надбавки дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці Вінницької області на користь держави 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31213259700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261)

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутньою в судовому засіданні стороною в той же строк з часу отримання копії рішення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я