Постанова № 11253803, 01.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2010 р.                                                                       справа № 2а-15889/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від №0004401510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004391510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004771510/0 від 21 грудня 2009 року, №0004541510/0 від 26 листопада 2009 року, №0004061510/0 від 30 вересня 2009 року, №0000341510/0 від 27 лютого 2010 року, №0000351510/0 від 27 лютого 2010 року, №0003321510/0 від 14 серпня 2009 року, №0000101510/0 від 30 січня 2010 року, №0000591510/0 від 24 березня 2010 року, №0000111510/0 від 30 січня 2010 року

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Державним відкритим акціонерним товариством «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від №0004401510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004391510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004771510/0 від 21 грудня 2009 року, №0004541510/0 від 26 листопада 2009 року, №0004061510/0 від 30 вересня 2009 року, №0000341510/0 від 27 лютого 2010 року, №0000351510/0 від 27 лютого 2010 року, №0003321510/0 від 14 серпня 2009 року, №0000101510/0 від 30 січня 2010 року, №0000591510/0 від 24 березня 2010 року, №0000111510/0 від 30 січня 2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов’язань з земельного податку, оскільки позивач своєчасно сплачував податкові зобов’язання відповідними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу, проте податковим органом не враховано це призначення та змінено призначення платежу. Крім того, позивач зазначає, що згідно наказу Міністерства Вугільної Промисловості України від 23 жовтня 2008 року № 554 «Про ліквідацію ДВАТ «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» введена ліквідаційна процедура позивача. Державною податковою інспекцією у м. Торезі Донецької області заявлені кредиторські вимоги у розмірі 743818 грн. 27 коп., до яких входить сума заборгованості з податку на землю. Кредиторські вимоги податкового органу віднесено до третьої черги погашення, проте, податковим органом погашаються ці кредиторські вимоги, що є порушенням порядку черговості погашення кредиторських вимог, встановленого статтею 112 Цивільного кодексу України. Тому просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати земельного податку. Зазначає, що активи платника податків знаходяться у податковій заставі, про що свідчить запис в Державному реєстрі застав № 1603025 від 26 червня 2008 року, тому платник податків не має можливості спрямувати свої кошти в рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізніший термін виникнення у відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181. Таким чином, у зв’язку з календарною черговістю зарахування платежів, встановленою пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(далі – Закон №2181), кошти, спрямовані платником податків на сплату узгоджених сум податкових зобов’язань спрямовуються на погашення податкових зобов’язань минулого періоду з використанням автоматизованої інформаційної системи, у відповідності до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123.Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 року № 540, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння»» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00180338 (арк. справи 22, 23), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Торезі Донецької області.

9 серпня 2009 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, податку на прибуток, податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 640/15-0/00180338 (арк. справи 92, 93).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2009 року № 000332150/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 1820 грн. 9 коп. за затримку на 56 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 32).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року№ 2535-XII.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 52 від 25 червня 2009 року з затримкою на 56 календарних днів заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 квітня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за березень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 52 від 25 червня 2009 року на суму 6356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за травень 2009 року (арк. справи 116), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за березень 2009 року.

11 вересня 2009 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 771/15-0/00180338 (арк. справи 43, 44).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року № 0004061510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 1271 грн. 18 коп. за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 33).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжними дорученнями № 80 від 27 липня 2009 року та № 103 від 28 серпня 2009 року з затримкою на 88 календарних днів заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 1 червня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за квітень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 80 від 27 липня 2009 року на суму 6356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за червень 2009 року (арк. справи 28), а платіжним дорученням № 103 від 28 серпня 2009 року на суму 6356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за липень 2009 року (арк. справи 27), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за квітень 2009 року.

16 жовтня 2009 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 833/15-0/00180338 (арк. справи 45, 46).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2009 року № 0004391510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 621 грн. 34 коп. за затримку на 92 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 34).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив меморіальним ордером № 2РL009272 від 30 вересня 2009 року з затримкою на 92 календарних дні заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 червня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за травень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач меморіальним ордером № 2РL009272 від 30 вересня 2009 року на суму 2 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за серпень 2009 року (арк. справи 115), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за травень 2009 року.

На підставі цього ж акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2009 року № 0004401510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 1022 грн. 64 коп. за затримку на 59 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 35).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжними дорученнями № 103 від 28 серпня 2009 року з затримкою на 59 календарних дні заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 червня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за травень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням платіжним № 103 від 28 серпня 2009 року на суму 6356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за липень 2009 року (арк. справи 27), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за травень 2009 року.

13 листопада 2009 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 894/15-0/00180338 (арк. справи 47, 48).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2009 року № 0004541510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 1 203 грн. 75 коп. за затримку на 84 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 36).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 149 від 22 жовтня 2009 року з затримкою на 84 календарних дні заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 липня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за червень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 149 від 22 жовтня 2009 року на суму 6 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за вересень 2009 року (арк. справи 88), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за червень 2009 року.

14 грудня 2009 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 978/15-0/00180338 (арк. справи 90).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2009 року № 0004771510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 974 грн. 02 коп. за затримку на 85 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 37).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 166 від 24 листопада 2009 року з затримкою на 117 календарних дні заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 31 серпня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за липень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 166 від 24 листопада 2009 року на суму 6 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за жовтень 2009 року (арк. справи 87), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за липень 2009 року.

25 січня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 25/15-0/00180338 (арк. справи 89).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року № 0000111510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 946 грн. 72 коп. за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 38).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 194 від 22 жовтня 2009 року з затримкою на 86 календарних дні заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 вересня 2009 року, тобто – за серпень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 149 від 22 жовтня 2009 року на суму 6 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за вересень 2009 року (арк. справи 88), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за серпень 2009 року.

На підставі цього ж акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року № 0000101510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 911 грн. 45 коп. за затримку на 117 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 118).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 166 від 24 листопада 2009 року з затримкою на 117 календарних днів заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 липня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за червень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 166 від 24 листопада 2009 року на суму 6 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за жовтень 2009 року (арк. справи 87), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за червень 2009 року.

18 лютого 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 88/15-0/00180338 (арк. справи 94).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2010 року № 0000341510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 663 грн. 57 коп. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 40).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 6 від 28 січня 2010 року з затримкою на 90 календарних днів заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 жовтня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за вересень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 6 від 28 січня 2010 року на суму 6 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за грудень 2009 року (арк. справи 86), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за вересень 2009 року.

На підставі цього ж акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2010 року № 0000351510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 811 грн. 14 коп. за затримку на 120 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 41).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 6 від 28 січня 2010 року з затримкою на 120 календарних днів заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 вересня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за серпень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 6 від 28 січня 2010 року на суму 6 356 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за грудень 2009 року (арк. справи 86), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за серпень 2009 року.

13 березня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка несвоєчасної сплати земельного податку, за результатами якої складено акт № 146/15-0/00180338 (арк. справи 94).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем на підставі 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2010 року № 0000591510/0 за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 1 519 грн. 02 коп. за затримку на 122 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (арк. справи 42).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки, позивач сплатив платіжним дорученням № 26 від 1 березня 2010 року з затримкою на 122 календарних дні заборгованість з земельного податку в сумі 6355 грн. 87 коп. по строку сплати – 30 жовтня 2009 року, яка виникла на підставі розрахунку № 1047 від 30 січня 2009 року, тобто – за вересень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 26 від 1 березня 2010 року на суму 6 833 грн. 00 коп. сплачував податкові зобов’язання за січень 2010 року (арк. справи 117), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за вересень 2009 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, кошти податковим органом спрямовані на погашення богу не за призначенням платежу, яке вказано в платіжних дорученнях позивача.

Правовою підставою прийняття всіх спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, визначених Законом № 2181.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність права вибору черговості спрямування своїх кошти в рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізніший термін виникнення у відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181, оскільки податкова застава, що виникла на підставі підпункту 8.2.2. пункту 8.2. статті 8 Закону № 2181 поширюється на будь-які види активів платника податків, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 8.6.2. пункту 8.6. статті 8 Закону № 2181, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б» підпункту 8.6.1 цього пункту, згідно з яким, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме - використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

З аналізу наведених норм вбачається, що Закон № 2181 взагалі не обмежує платника податків у здійсненні операції із своїми коштами та не ставить можливість розпоряджатися ними в залежності від перебування його активів у податковій заставі.

Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність права вибору черговості спрямування своїх кошти в рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізніший термін виникнення.

Суд також не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум податкових зобов’язань із земельного податку в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, а також на обґрунтування зазначених дій Податковим роз'ясненням щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 року № 540, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від №0004401510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004391510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004771510/0 від 21 грудня 2009 року, №0004541510/0 від 26 листопада 2009 року, №0004061510/0 від 30 вересня 2009 року, №0000341510/0 від 27 лютого 2010 року, №0000351510/0 від 27 лютого 2010 року, №0003321510/0 від 14 серпня 2009 року, №0000101510/0 від 30 січня 2010 року, №0000591510/0 від 24 березня 2010 року, №0000111510/0 від 30 січня 2010 року задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від №0004401510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004391510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004771510/0 від 21 грудня 2009 року, №0004541510/0 від 26 листопада 2009 року, №0004061510/0 від 30 вересня 2009 року, №0000341510/0 від 27 лютого 2010 року, №0000351510/0 від 27 лютого 2010 року, №0003321510/0 від 14 серпня 2009 року, №0000101510/0 від 30 січня 2010 року, №0000591510/0 від 24 березня 2010 року, №0000111510/0 від 30 січня 2010 року 0000241640/1 від 14 червня 2010 року та № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 вересня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 6 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.